02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/6447/24
провадження № 2-з/753/75/24
"02" квітня 2024 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Каліушко Ф.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви
29.03.2024 ОСОБА_1 сформував в системі «Електронний суд» заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Вказана заява обгрунтована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30.06.2017 було розірвано. За час перебування у шлюбі сторони за спільні сумісні кошти придбали: - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , ринкова вартість якої 1 220 931 грн.; - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , ринкова вартість якої 1 330 586 грн.; - однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , ринкова вартість якої 1 320 608 грн. Окрім того, 05.02.2016 ОСОБА_2 за спільним рішенням з ОСОБА_1 , з метою захисту сумісних накопичених коштів від інфляції, уклала з ТОВ «ФК «Житло-Капітал» договір №45-0502/2016-3 про участь у фонді фінансування будівництва. Обє'ктом інвестування було визначено квартиру АДРЕСА_4 . 06.02.2016 ОСОБА_2 (на той час ОСОБА_3 ) передала ТОВ «ФК «Житло-Капітал» спільні сумісні кошти подружжя у сумі 670 005,00 грн. - за фінансування об'єкту інвестування та 2 680,02 грн. - за управління майном. Так, після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , остання без узгодження з ОСОБА_1 , шляхом укладення з ТОВ «ФК «Житло-Капітал» угоди №1 про розірвання договору про участь у ФФБ від 05.02.2016 за №45-0502/2016-3 відмовилась від майнових прав на нерухоме майно, сплативши за спільні кошти колишнього подружжя 5% штрафу за дострокове розірвання договору та отримала від Товариства кошти у розмірі 636 504,75 грн. Враховуючи те, що після розірвання шлюбу сторони не дійшли згоди щодо поділу майна, ОСОБА_2 звернулась з позовом до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, а в подальшому ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, який ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11.07.2023, залишеної без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.02.2024, залишено без розгляду. Окрім того, постановою Київського апеляційного суду від 05.03.2024 визнано за ОСОБА_1 право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_5 та право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_6 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 50% часток у статутному капіталі ТОВ «Календула». Визнано за ОСОБА_2 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_7 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 50% часток у статутному капіталі ТОВ «Календула». Враховуючи те, що ОСОБА_1 планує ініціювати позов до Голосіївського районного суду м. Києва до ОСОБА_2 про відшкодування збитків щодо недоотриманого прибутку та відшкодування моральної шкоди, останній звернувся з даною заявою до суду та просить у якості забезпечення позову накласти арешт на однокімнатну квартиру АДРЕСА_8 , та яка на праві власності належить ОСОБА_2 .
Звертаючись з даною заявою до суду заявником подано клопотання про звільнення його від сплати судового збору з посиланням на ст. 8 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2024, дану справу визначено за суддею Каліушком Ф.А.
Щодо заявленого заявником клопотання про звільнення його від сплати судового збору суд зазначає наступне.
За приписами чч. 1, 3 ст. 136 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», який є спеціальним законом, що регламентує порядок і підстави сплати судового збору, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Так, заявником у якості доказів на підтвердження свого скрутного майнового стану надано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 23.02.2024, з яких вбачається, що за період з 1 кварталу 2023 по 4 квартал 2023 року ОСОБА_1 отримав дохід у розмірі 0,00 грн.
Таким чином, оскільки розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви становить 605,60 грн., що в свою чергу перевищує 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_1 за попередній календарний рік, суд приходить до висновку про задоволення клопотання про звільнення останнього від сплати судового збору за подання вищевказаної заяви, оскільки сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права та має переслідувати законну мету.
Що стосується заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви суд зазначає наступне.
Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
У відповідності до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. А п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти дії.
З матеріалів даної заяви вбачається, що заявник планує ініціювати позов до Голосіївського районного суду м. Києва до ОСОБА_2 про відшкодування збитків щодо недоотриманого прибутку та відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Водночас, за змістом п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. А п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачу чи третім особам, а також відсутність обставин визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд приходить до висновку про те, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також враховуючи підстави та предмет позову, з яким заявник має намір звернутися та надання останнім достатніх для цієї стадії судового розгляду доказів, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, суд приходить до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись стст. 149-154, 157, 353 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити.
Накласти арешт на однокімнатну квартиру АДРЕСА_8 , та яка на праві власності належить ОСОБА_2 .
Дані заявника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Дані відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.