Справа №705/1651/23
2/705/465/24
19 березня 2024 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Піньковського Р.В.
при секретарі судового засідання Моросліп А.Р.
за участю представників позивача Дудніка О.В. , Діхтяренко О.С.
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача Товстенка К.В.
представника третьої особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Бабанської селищної ради до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Уманської райдержадміністрації, про позбавлення батьківських прав, -
Виконавчий комітет Бабанської селищної ради звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в обґрунтування зазначивши наступне.
Після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітній ОСОБА_6 був влаштований до КЗ «Черкаський обласний спеціалізований будинок для дитини Черкаської обласної ради», де перебував до лютого 2023 року.
Рішенням виконавчого комітету Бабанської селищної ради від 26.01.2023 № 27 батьку ОСОБА_3 надано дозвіл на повернення дитини у його родину. Упродовж місяця відповідач займався вихованням малолітнього сина. Далі почав систематично зловживати спиртними напоями, на нього неодноразово надходили скарги від сусідів та односельців щодо зловживання ним алкогольними напоями, вчинення сварок та бійок. Через що, малолітній син був не забезпечений відповідним для його віку доглядом, належним харчуванням. ОСОБА_6 не відвідує заклад дошкільної освіти.
21 березня 2023 року о 10.00 під час відвідування родини відповідача, батько перебував в стані алкогольного сп'яніння, виражався нецензурною лайкою, погрожував представникам селищної ради. В будинку холодно, будинок не опалювався декілька днів. Їсти для дитини не зварено, проте на столі рештки продуктів харчування та недопита пляшка горілки. Відповідач поводився зухвало, агресивно, по відношенню до дитини грубий, не враховує його вікових особливостей.
Крім того, 20 березня 2023 року старшим інспектором ювенальної превенції СЮП Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Голоднюком Ю.В. складено протокол на відповідача за неналежне виконання батьківських обов'язків, так як він перебував у стані алкогольного сп'яніння, малолітній ОСОБА_6 був голодний та недоглянутий.
Така ситуація є небезпечною для ОСОБА_6 , негативно впливає на життя малолітнього та його психічне здоров'я.
Враховуючи ступінь сп'яніння відповідача, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано та влаштовано до комунального закладу «Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації дітей у м. Умані Черкаської обласної ради».
21 березня 2023 року прийнято рішення виконавчого комітету Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області № 66 «Про негайне відібрання малолітнього ОСОБА_6 ».
Умови проживання родини задовільні: для дитини є окрема кімната, де є дитяче ліжко та речі у достатній кількості.
Крім того, працівниками КЗ «ЦНСП Бабанської селищної ради» упродовж тижня родина відвідувалася щоденно. Старшим інспектором ювенальної превенції Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 складалися адмінпротоколи, проте відповідач поведінки не змінив, продовжував зловживати алкогольними напоями. На нього постійно надходять скарги від сусідів щодо неправомірної поведінки.
Згідно чинного законодавства і людських норм поведінки, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку і саме батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.
Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості у його подальшій долі, не цікавиться успіхами свого сина, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєння ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти - створилися умови, які шкодять інтересам дитини.
Відповідач покладених законом на батьків обов'язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, посильної трудової, або будь якої іншої участі у вихованні сина.
Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків.
Враховуючи вимоги чинного законодавства, з метою повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, вважають за необхідне вирішити питання про позбавлення відповідача батьківських прав.
Просять суд позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати просять покласти на відповідача.
На адресу суду відповідачем ОСОБА_3 та його представником адвокатом Товстенком К.В. направлено відзив, у якому просять суд відмовити задоволенні позову, посилаючись на наступне.
В позовній заяві позивач зазначає, що рішенням виконавчого комітету Бабанської селищної ради від 26.01.2023 за № 27, ОСОБА_3 надано дозвіл на повернення сина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у родинку. До винесення зазначеного рішення, та в подальшому упродовж січня - березня 2023 року, відповідною комісією органу соціального захисту, неодноразово перевірялися умови проживання та відносин між батьком та дитиною, у родині ОСОБА_8 .
У відповідності до акту обстеження проживання сім'ї від 06.01.2023, 16.02.2023, 24.02.2023, 09.03.2023, 03.03.203, для неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_3 створені належні умови проживання. Дитина має окрему кімнату, забезпечена всіма необхідними речами, одягом та продуктами харчування. У батька з сином гарні та приязні стосунки.
Позивач у позові зазначає, що відповідач систематично зловживає алкогольними напоями, через що його син не забезпечений відповідним його віку доглядом та належним харчуванням, але зазначене не підтверджується належними доказами. До позовної заяви доданий акт обстеження проживання сім'ї від 20.03.2023, у якому зазначено, що на момент обстеження ОСОБА_3 знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, що перешкоджає виконанню ним батьківських обов'язків. У сина є окрема кімната, дитина забезпечена всіма необхідними речами та одягом. Поодинокий факт вживання алкогольних напоїв жодним чином не може свідчити, що відповідач зловживає алкогольними напоями, та не виконує батьківських обов'язків. Відповідач не зловживає алкогольними напоями, не стоїть на обліку в наркологічному диспансері, що підтверджується відповідними доказами.
До позовної заяви не додано належних та допустимих доказів щодо систематичного зловживання алкогольними напоями та порушення громадського порядку відповідачем.
Твердження позивача щодо нібито невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків, відсутність інтересу до життя свого сина, його морального та фізичного розвитку тощо, не створює належних умов для проживання сина, його навчання та здоров'я, спростовується рядами актів обстеження проживання сім'ї, доданими самим же позивачем до справи. Вказані акти містять протилежну інформацію, а саме те, що батьком створено належні умови проживання сина та батько та син мають гарні приязні стосунки.
Позивач у позові зазначає про наявну заборгованість по аліментам, але розрахунку заборгованості не надає, що є лише припущенням позивача. Крім того, наявність заборгованості по сплаті аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення батька чи матері батьківських прав. Факт стягнення з одного з батьків на користь іншого аліментів на утримання дитини не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків, оскільки таке стягнення є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька чи матері до наданні їй належного утримання.
Беручи до уваги вимоги Сімейного кодексу України, а також позицію Верховного Суду, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Такий висновок органу опіки та піклування до позовної заяви не долучений.
Крім того, відсутні належні та допустимі докази, щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав. Надані позивачем до суду докази не свідчать про злісне ухилення відповідача від виховання дитини, свідоме нехтування ним батьківськими обов'язками, його винну поведінку щодо дитини.
Просять суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представники позивача Дуднік О.В. та Діхтяренко О.С. в судовому засіданні позовні вимоги та факти, викладені у позові підтримали. Пояснили, що відповідач ОСОБА_3 неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_10 , 2017 року народження, зловживає алкогольними напоями, коли перебуває на підпитку себе не контролює, постійно вчиняє адміністративні правопорушення, після відібрання дитини своєї поведінки не змінив, має заборгованість за кредитом, що, на їх думку, також може негативно відобразитися на утриманні сина. Разом з тим, підтвердили, що довідки чи іншого медичного висновку про алкозалежність відповідача немає, однак наявний факт притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітнього сина, хоча згідно актів обстеження умов проживання відповідача та його сина, відповідачем створені належні умови для проживання дитини. Крім того зазначили, що з моменту відібрання дитини, відповідач не дбав про дитину та не вживав заходів щодо опікування сином, що суперечить інтересам малолітньої дитини, тому просять задовольнити позов.
Представник відповідача Товстенко К.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову оскільки вважає його безпідставним та нічим не підтвердженим. Відсутні докази того, що його довіритель зловживає алкогольними напоями, або не займається вихованням чи утриманням свого малолітнього сина. Навпаки, надані позивачем же, докази підтверджують, що батько створив належні умови для проживання малолітнього сина, забезпечує його усім необхідним для життя та навчання. Відповідач не є алкоголіком, не вчиняв щодо дитини порушень, а одиничний факт притягнення до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов'язків сам по собі не свідчить про наявність винної поведінки батька та свідомого нехтування ним своїми обов'язками, а тому не може слугувати підставою для позбавлення відповідача батьківських прав відносно його малолітнього сина.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував проти задоволення позову. Підтримав позицію свого представника, пояснив, що має достатній дохід оскільки отримує виплати як учасник бойових дій, має власне господарство, а тому категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав, оскільки намагається належним чином виконувати свої батьківські обов'язки.
Представник третьої особи ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає, що відповідач своєю поведінкою довів, що не цікавиться життям сина. Так, після того, як дитину було відібрано та тимчасово поміщено до комунального заклад, батько відвідував дитину дуже рідко, при цьому не маючи перешкод для частішого відвідування та розуміючи, що таких рідких відвідувань для дитини недостатньо.
Суд, вислухавши представників позивача, відповідача, представника відповідача та представника третьої особи та дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ч.1 та ч.5 ст.56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.
У відповідності до ч.1 ст.59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Положеннями ст.165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Частинами 2, 3 статті 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до приписів ч.1 та ч.3 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
В судовому засіданні встановлено, що батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є: батьком - ОСОБА_3 , матір'ю - ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області.
Мати ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області, актовий запис про смерть № 39.
Рішенням виконавчого комітету Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області № 77 від 26.01.2023, було затверджено висновок про доцільність передачі дитини ОСОБА_6 на виховання в родину батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та надано йому згоду на повернення сина ОСОБА_6 , у його родину. При цьому, було рекомендовано КЗ «Центр надання соціальних послуг Бабанської селищної ради» організувати оцінювання потреб дитини в соціальних послугах у сім'ї батька та за результатами оцінювання забезпечити здійснення соціального супроводу сім'ї, з метою формування у батька відповідального батьківства. У відповідності до затвердженого висновку про доцільність передачі дитини на виховання в родину батька, було розглянуто заяву останнього - ОСОБА_3 від 17.10.2022, та встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно обстеження проживає у власному будинку, який складається з 3 кімнат, вітальні, веранди та кухні. Одна кімната виділена для дитини, де є ліжко, письмовий стіл, шафа. Також є постільна білизна, одяг, взуття та іграшки для малолітнього. Продукти харчування в наявності та достатній кількості.
З 26.02.2022 добровольцем проходив службу у Збройних Силах України, 27.09.2022 звільнений зі строкової військової служби за сімейними обставинами. Перебуває на обліку в Уманській районній філії Черкаського обласного центру зайнятості.
Згідно медичної довідки амбулаторії загальної практики сімейної медицини Бабанської селищної ради має задовільний стан здоров'я.
Комісія вирішила повернути ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виховання батькові, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області № 66 від 21.03.2023, вирішено відібрати малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у його батька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку із загрозою його здоров'ю та життю та влаштувати його до комунального закладу «Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації також було вирішено підняти клопотання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_6 . Підставою прийняття такого рішення вказують, що 21 березня 2023 року о 10.00 годині під час відвідування родини ОСОБА_3 , батько перебуває в стані алкогольного сп'яніння, агресивний, виражається нецензурною лайкою, погрожує представникам селищної ради, які були присутні під час відвідування сім'ї. В будинку холодно (не опалювалося упродовж декількох днів). Їсти для дитини не зварено, проте на столі рештки продуктів харчування та недопита пляшка горілки.
Крім того, 20 березня 2023 року старшим інспектором ювенальної превенції СЮП Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Голоднюком Ю.В. складено протокол на ОСОБА_3 за неналежне виконання батьківських обов'язків, так як він перебував у стані алкогольного сп'яніння, малолітній ОСОБА_6 , був голодний та недоглянутий. Така ситуація є небезпечною для ОСОБА_6 , негативно впливає на життя малолітнього та його психічне здоров'я.
Разом з тим, згідно актів обстеження проживання сім'ї від 06.01.2023, 16.02.2023, 24.02.2023, 03.03.2023 та 09.03.2023, складених комісіями у складі заступника селищного голови, фахівців соціальної роботи та представників КЗ «ЦНСП Бабанської сільської ради», було встановлено, що для проживання малолітнього ОСОБА_6 створено всі належні умови, дитина забезпечена усім необхідним для розвитку та проживання. Між сином та батьком склалися доброзичливі, довірительні стосунки.
Також, 20.03.2023 та 21.03.2023 зазначеною комісією було проведено обстеження місця проживання родини ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та знову встановлено, що дитина забезпечена усім необхідним для розвитку та проживання, однак було виявлено, що батько дитини перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Разом з цим будь яких доказів щодо стану алкогольного сп'яніння відповідача при зазначених обставинах позивачем до суду не подано.
Згідно копії постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 травня 2023 року ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді попередження. Предметом розгляду адміністративних матеріалів було саме невиконання останнім батьківських обов'язків, що мало місце 20 та 21 березня 2023 року, тобто коли комісією було проведено акт обстеження місця проживання родини ОСОБА_3 і встановлено, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння, що було розцінено, як ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Крім того, до матеріалів справи долучені копії постанов суду у справах про адміністративні правопорушення, копія рішення у цивільній справі та копія вироку суду, надаючи аналіз яким, суд вважає, що вказані докази не є підтвердженням невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків щодо свого малолітнього сина ОСОБА_11 , 2017 року народження.
Дійсно, 27.10.2023, 30.06.2023, 22.08.2023 Уманським міськрайонним судом Черкаської області винесено постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відповідача по справі ОСОБА_3 за керування транспортним засобом сільськогосподарського призначення у стані алкогольного сп'яніння та порушення громадського порядку, тобто за порушення не пов'язані із вихованням дитини та виконанням своїх батьківських обов'язків, тому суд вважає, що ці докази не є належними у справі про позбавлення батьківських прав.
Також позивачем додано рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27.11.2023 щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договором, копія постанови Артемівського міськрайонного суду Донецької області про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та копія вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22.11.2016, яким останній засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт. Зазначені докази, також судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки взагалі не стосуються виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків щодо його малолітнього сина, а вирок взагалі був винесений до народження сина.
Згідно п.2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Як встановлено судом, за період проживання малолітнього ОСОБА_6 разом з батьком, останнім було забезпечено належні умови його проживання, що підтверджується рядом актів обстеження місця проживання дитини. Разом з цим, позивачем не було надано доказів про наявність винної поведінки відповідача, яка б свідчила, що останній вчиняє систематичні дії, які негативно впливають на психологічних, фізичний розвиток дитини та інші складові виховання малолітнього сина.
У відповідності до ч.4 ст. 19 СК України при розгляді спорів судом щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування та у відповідності до ч.5 цієї статті подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору.
Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_10 , 2017 року народження, у матеріалах справи відсутній та позивач не посилається ні у позовній заяві, ні у судовому засіданні на його наявність.
Відповідно до ч.1 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із ч.1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Відповідно до ст. ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини; держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
При розгляді вказаної справи судом не встановлено, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Було встановлено, що відповідач проживаючи разом з дитиною вживав заходи для забезпечення сина усім необхідним, створив для нього належні умови, має бажання продовжувати виховувати сина.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.
Позивачем не доведено, що поведінка відповідача є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього, а саме виникнення боргових зобов'язань перед банком, його непрацевлаштованість, враховуючи перебування певного проміжку часу у лавах Збройних Сил України внаслідок введеного в Україні воєнного стану, ураховуючи, що такого статусу він набув добровільно, неможливість протистояти перешкодам у його участі у житті дитини та належного супроводу соціальних служб.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
Також, ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 243/13192/19-ц вказав на відсутність підстав для позбавлення батька батьківських прав, оскільки він, в силу своїх можливостей, намагається піклуватися про дітей.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі справа № 753/2025/19 вказав, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав, звернення до органу опіки та піклування, за правовою допомогою, свідчить про інтерес батька до дитини.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Позивачем не доведено, що поведінка відповідача є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками та наявність в його діях вини.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 не забезпечуватиме інтересів самої малолітньої дитини ОСОБА_11 , який є напівсиротою, так як його мати померла коли хлопчику не виповнилося року.
Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів малолітньої дитини шляхом позбавлення єдиного з батьків - батька ОСОБА_3 по відношенню до сина батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне винне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини. Також суд не бере до уваги посилання позивача про нібито наявність заборгованості по сплаті аліментів та зловживання ним алкогольними напоями, оскільки вказані обставини не доведені позивачем, не можуть бути підставами для задоволення позовних вимог та не стосуються предмету розгляду судом у даній справі, а єдине порушення, пов'язане з вихованням дитини, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав як крайньої міри впливу на поведінку відповідача.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які свідомо не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог , у зв'язку із відмовою у задоволенні позову, суд вважає, що витрати, пов'язані зі сплатою судового збору слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 7, 19, 150, 155, 164, 165 СК України, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Виконавчого комітету Бабанської селищної ради до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Уманської райдержадміністрації, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 29.03.2024 року.
Суддя: Р. В. Піньковський