Справа № 703/1405/24
1-кс/703/314/24
29 березня 2024 року м. Сміла
Слідчий суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, клопотання слідчого СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 , подане під час проведення досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 27 березня 2024 року за № 12024250360000420, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Листвина Корсунь - Шевченківського району Черкаської області, громадянина України, з середньою - спеціальною освітою, неодруженого, на утриманні має неповнолітню дитину ОСОБА_7 , безробітного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
встановила:
Слідчим СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 подано до суду клопотання, погоджене з прокурором Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 у невстановлені досудовим розслідуванням час, дату, місце та спосіб, з метою збуту придбав 50 поліетиленових зіп-пакетиків з вмістом наркотичного засобу, обіг якого обмежено - мета дон та сильнодіючий лікарський засіб - дифенгідрамін (димедрол). В подальшому, в порушення вимог ст.. 2, 7, 12 , 13, 16, 17, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», ст.. 1, 2, 3 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» ОСОБА_4 на транспортному засобі марки «DAEWOO» моделі «Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 перевозив вище зазначені поліетиленові пакетики із вмістом наркотичного засобу, обіг якого обмежено - мета дон та сильнодіючий лікарський засіб - дифенгідрамін (димедрол), коли 27 березня 2024 року в період часу з 16 години до 17 години 30 хвилин, проведено обшук автомобіля марки «DAEWOO» моделі «Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , що розташований на автодорозі Т2403 сполученням с. Шендерівка - смт Стеблів Звенигородського району Черкаської області за координатами 49.3692; 31, 06816 в ході якого виявлено на підлозі переднього пасажирського сидіння поліетиленовий пакет світлого кольору із написом «Caramel» в середині якого знаходився поліетиленовий згорток чорного кольору з вмістом 50 розфасованих окремих згортків, які замотані в ізоленту чорного кольору з вмістом відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-24/4796-НЗПРАП від 28 березня 2024 року наркотичного засобу, обіг якого обмежено - мета дон та сильнодіючий лікарський засіб - дифенгідрамін (димедрол).
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту наркотичних засобів у великих розмірах.
27 березня 2024 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст.. 208 КПК України, 28 березня 2024 року йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Слідчий вказує, що причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується: даними протоколу обшуку в автомобілі марки «DAEWOO» моделі «Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 від 27.03.024; даними протоколу обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 27.03.2024; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 27.03.2024; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 27.03.2024; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 27.03.2024; даними висновку експерта від 28.03.2024 та іншими матеріалами кримінального провадження.
Підставою для застосування запобіжного заходу за ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри, а також ризиків, які дають достатні суду підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 офіційно ніде не працює, не має стійких соціальних зв'язків, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, знаючи про тяжкість покарання, що може йому загрожувати у разі доведення винуватості, з метою уникнення відповідальності, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Також, з огляду на матеріали кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_4 знайомий зі свідками у кримінальному провадженні, які на даний час у судовому засіданні не допитані. Тому достатні підстави вважати, що підозрюваний перебуваючи на волі, незаконно впливатиме будь яким способом на них з метою дачі показань на його користь. Крім того, підозрюваний ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, а тому є підстави вважати, що перебуваючи на волі він може продовжити вчиняти злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, майновий стан ОСОБА_4 , інші дані, що характеризують його особу та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий та прокурор вважають, що необхідним розміром застави, який достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього, сторона обвинувачення вважає заставу в обсязі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 233600 грн.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, надавши пояснення, аналогічні його обґрунтуванню.
Захисник в судовому засіданні вказав, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, такі лише формально перераховані, прокурором не доведено наявність таких ризиків, а рішення суду не повинно ґрунтуватись на припущеннях. Просив врахувати, що його підзахисний раніше не судимий, у розшуку не перебував, свідки йому не відомі. Його підзахисний не одружений, однак має цивільну дружину, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше працював, однак наразі перебуває на обліку у центрі зайнятості як безробітний. Відтак просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з ізоляцією від суспільства.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та вказав, що провину у вчиненні кримінального правопорушення не визнає.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Діючим кримінально-процесуальним законом передбачено застосування запобіжних заходів з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання будь-яким спробам перешкоджання проведення досудового розслідування та судового провадження (ризики). Крім того, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри вчинення особою кримінального правопорушення (ст. 177 КПК України).
Стаття 178 КПК України зобов'язує суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, визначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами матеріалів кримінального провадження оцінити в сукупності всі обставини, що можуть вплинути на прийняття цього рішення, перелік яких, крім іншого, міститься у частині 1 вказаної норми.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують таку ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні слідчого, прокурора. Частина 5 вищевказаної статті передбачає, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно зі статтею 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосовується виключно у випадках, передбачених частиною 2 статті 183 КПК України.
Пунктом 4 ч.1 ст.178 КПК України встановлено, що під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, включаючи міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців.
За правовими позиціями Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра» це наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Наявність обґрунтованої підозри є обов'язковим елементом застосування запобіжного заходу на стадії досудового розслідування (досудового розгляду кримінальної справи).
У справі «Кавала проти Туреччини» (заява 28749/18, рішення від 10.12.2019) Європейський Суд з прав людини констатував, що не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування
Зазначене свідчить про те, що на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя не може надавати оцінку «обґрунтованості підозри» в розрізі оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення.
Так, при прийнятті рішення, слідчий суддя враховує, що 27 березня 2024 року зареєстроване кримінальне провадження № 12024250360000420, за попередньою кваліфікацією - ч. 2 ст. 307 КК України за обставинами, вказаними слідчим у клопотанні.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом обшуку в автомобілі марки «DAEWOO» моделі «Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 від 27.03.024; протоколом обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 27.03.2024; протоколом допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 від 27.03.2024; даними висновку експерта від 28.03.2024.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Враховуючи, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України класифікуються як тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання, згідно санкції ч.2 ст.307 КК України, у виді позбавленням волі на строк від шести до десяти років, відтак, відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.183 КПК України, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років та беручи до уваги те, що встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 офіційно ніде не працює, не має стійких соціальних зв'язків, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, знаючи про тяжкість покарання, що може йому загрожувати у разі доведення винуватості, з метою уникнення відповідальності, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Також, ОСОБА_4 може впливати на свідків у кримінальному провадженні, які на даний час у судовому засіданні не допитані. Тому достатні підстави вважати, що підозрюваний перебуваючи на волі, незаконно впливатиме будь яким способом на них з метою дачі показань на його користь. Крім того, підозрюваний ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, а тому є підстави вважати, що перебуваючи на волі він може продовжити вчиняти злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, а тому жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У відповідності до п.п.61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24.07.2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 в разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, наслідки злочину, дані про особу підозрюваного, доведення слідчим ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, для запобігання яким не достатньо застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки перебуваючи на волі підозрюваний може продовжити ухилятися від органів досудового розслідування та суду, продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, впливати на свідків, слідчий суддя вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного є неможливим та лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою, забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків.
Крім того, обізнаність підозрюваного про суворість покарання, передбаченого санкціями статей за якими його притягують до відповідальності, не виключає можливість того, що він зможе уникати слідства та суду, що дає підстави для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, під час судового розгляду, прокурором у повній мірі доведені обставини, які свідчать про наявність ризиків, передбачених п.1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Відтак слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість поданого клопотання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке в даному випадку відповідає обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі досудового розслідування, виправдовує таке втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.
Крім того, слідчий суддя зазначає, що для запобігання вищевказаним ризикам, враховується суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шестидесяти днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Із урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України слідчий суддя вважає, що для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків буде достатнім внесення застави в межах 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст.177-183, 372, 376 КПК України слідчий суддя, -
постановила:
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто по 25 травня 2024 року включно.
Визначити розмір застави - 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень 00 копійок, після внесення якої підозрюваний звільняється з-під варти, якщо у уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою. З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, слідчого судді;
3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватись від спілкування зі свідками.
Підозрюваний ОСОБА_4 для виконання ухвали слідчого судді, підлягає направленню до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор».
Копію ухвали направити до відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор», вручити підозрюваному, його захиснику, слідчому та прокурору.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного, підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження, після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не буде скасовано.
Повний текст ухвали виготовлений та проголошений о 16 годині 00 хвилин 02 квітня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1