Справа№ 702/202/24
Провадження № 1-кп/702/57/24
25.03.2024 м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Монастинище Черкаської обл., кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023250320001567 від 26.09.2023 за обвинуваченням,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Маньківка Новосанжарського району Полтавської області, громадянина України, не одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працюючого, який має середньо-спеціальну освіту, інваліда 2 гр., в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, місце державної реєстрації та місце фактичного проживання - АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_4 , 30.12.2023 приблизно о 23 год.. на власному автомобілі ГАЗ-24 прибув до домоволодіння ОСОБА_5 , що розташоване по АДРЕСА_2 , де переслідуючи умисел, спрямований на таємне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, в умовах та у період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, який в подальшому продовжувався, останній раз Указом Президента України від 06.11.2023 № 734/2023, шляхом зриву навісного замка металевих воріт, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, проник на територію вищевказаного домоволодіння, звідки викрав належний потерпілому ОСОБА_5 автомобільний причеп марки «ТАРЗ», моделі «1П» 2001 р.в., після чого з місця вчинення злочину зник, заподіявши потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 17248 грн.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення викладені в обвинувальному акті, які не оспорював. Свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, що йому інкриміновано, визнав повністю, у скоєному розкаявся.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його присутності. Претензій до обвинуваченого не має, просив визначити покарання на розсуд суду.
В судовому засіданні обвинувачений просив визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до вимог ст. 349 ч. 3 КПК України.
Суд вислухавши думку прокурора, вважає можливим визнати недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не заперечуються відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиції є добровільними, а також роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному суді.
За таких обставин суд приходить до висновку, що обвинувачений є винним у вчиненні зазначеного вище діяння, та його дії вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище, вчинена в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисне кримінальне правопорушення, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, не одружений, офіційно не працює, задовільно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, є інвалідом другої групи, на медичних обліках не перебуває.
До пом'якшуючих покарання обставин суд відносить щире каяття а також те, що обвинувачений є інвалідом.
Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.
Відповідно до досудової доповіді, підготовленої Уманським районним сектором № 2 філії державної установи «Центр пробації», ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній.
Також суд бере до уваги позицію потерпілого, який претензій до обвинуваченого не має.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі.
Виходячи з викладеного, ставлення обвинуваченого до скоєного, наявності пом'якшуючих покарання обставин, суд приходить до висновку, що забезпечити виправлення обвинуваченого можливо без реального відбування ним покарання, але в умовах контролю за його поведінкою та виконанням покладених обов'язків органами пробації протягом іспитового строку, тому на підставі ст. 75 КК України, слід звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов'язків, передбачених п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.
Запобіжний захід не обирався.
Питання про речові докази та процесуальні витрати по вказаному кримінальному провадженню суд вирішує на підставі ст. 100, 124 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю один рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 3793 грн. в рахунок відшкодування процесуальних витрат, пов'язаних з проведенням судової товарознавчої експертизи.
Речовий доказ: автомобільний причеп марки «ТАРЗ», моделі «1П» 2001 р.в., вважати повернутим потерпілому, згідно розписки.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1