справа № 691/52/24
провадження №3/691/58/24
02 квітня 2024 рокуСуддя Городищенського районного суду Черкаської області Подорога Л. В.
розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , зі слів - пенсіонера,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 27.10.2023 близько 17 год. 55 хв., керував автомобілем ВАЗ 2107 р.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Заслонова, 15 у м. Городище Черкаської області, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження у встановленому законом порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, відмовився на місці зупинки та у медичному закладі, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису нагрудного реєстратора, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
ОСОБА_1 взяв участь у розгляді справи та пояснив, що він має дачний будинок по вул. Заслонова у м. Городище. Проживає він по АДРЕСА_1 . Із дачного будинку постійно трапляються крадіжки належного йому майна. 27.10.2023 він перебував на поминках знайомого, де вжив близько 100 гр. горілки, після чого повернувся додому. Близько 17 год. він перебував поряд свого двору, як до нього звернувся чоловік, який повідомив, що біля дачного будинку знаходиться легковий автомобіль, який щось завантажує. ОСОБА_1 вирішив, що його знову обкрадають, а тому зателефонував на лінію 102, а сам сів до автомобіля та поїхав до дачного будинку з метою затримати злодіїв. Біля будинку він дійсно виявив легковий автомобіль ВАЗ, але його власників не було. Коли приїхала поліція, то вони відмовилися перевіряти власника автомобіля ВАЗ на причетність до скоєння крадіжки, натомість почали вимагати від нього проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та склали протокол за ст. 130 КУпАП. Він не заперечував, що дійсно вживав алкоголь, але вимушено сів за кермо автомобіля, щоб попередити вчинення чергової крадіжки.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Новіков Ю.А. надав підтверджуючі документи щодо неодноразових звернень його довірителя до правоохоронних органів щодо вчинення крадіжок у належному останньому домоволодінні. Також пояснив, що його підзахисний цього дня перебував на поминальному обіді і дійсно вживав алкогольні напої. Він не планував керувати автомобілем. Однак, в силу тих обставин, що в черговий раз виникла небезпека, яка загрожувала його власності, він, з метою її усунення, вимушений був діяти відповідно до тих обставин, що склалися. Захисник вважає, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, а тому просив закрити провадження у справі.
В ході розгляду справи було здійснено перегляд відеозапису з нагрудної камери поліцейського та встановлено, що запис не містить фіксації керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а містить лише пропозицію поліцейських пройти огляд на стан сп'яніння та відмову ОСОБА_1 від такого огляду. При цьому останній дійсно повідомляє поліцейських про те, що він сам їх викликав у зв'язку з крадіжкою, але поліція на це не реагує.
Із викладеного вбачається, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
Разом із тим, сам ОСОБА_1 визнає факт вживання алкогольних напоїв та керування після цього транспортним засобом.
Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог п. 2.5 ПДР України передбачено ст.130 КУпАП, зокрема відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові № 686/5225/17 від 21.12.2018, висловив свою позицію щодо вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності.
Так, у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Із наданих захисником доказів вбачається, що ОСОБА_1 дійсно звертався до поліції з приводу крадіжки належного йому майна з території домоволодіння по АДРЕСА_2 . Такі звернення мали місце 17.10.2023 (лист Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області № 13327/57/01-2024 від 10.11.2023) та 23.10.2023 (довідка від 09.11.2023 про результати проведеної перевірки за зверненням ОСОБА_1 )
Згідно рапорту від 27.10.2023 помічника чергового ЧЧ ВП № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Костенка Р.А., 27.10.2023 о 17 год. 15 хв. надійшло повідомлення зі служби 102, за заявою ОСОБА_1 про те, що по вул. Заслонова, 9 у м. Городище невідомі особи на авто марки ВАЗ білого кольору р.н. НОМЕР_2 , можуть вчинити крадіжку. Вказану заяву зареєстровано в ЄО за № 5423 від 27.10.2023.
Із викладеного вбачається вчинення двох послідовних крадіжок у короткий проміжок часу із належного ОСОБА_1 домоволодіння, а також наявність у останнього обґрунтованої підозри на вчинення третьої крадіжки.
Крім цього, з наданих захисником доказів вбачається бездіяльність підрозділу поліції, які навіть не внесли відомості по заявах ОСОБА_1 до ЄРДР та не провели досудове розслідування з метою пошуку викраденого майна, а також причетних до цього осіб, а лише формально винесли довідки про результати перевірки, які обґрунтовані малозначністю викраденого.
А тому суддя вважає, що ОСОБА_1 , отримавши 27.10.2023 інформацію про чергову спробу крадіжки його майна, діяв у стані крайньої необхідності, з метою усунення небезпеки (вчинення тяжкого злочину - ч. 4 ст. 185 КК України), яка загрожувала його праву власності. При цьому, враховуючи бездіяльність поліції по його попередніх зверненнях із приводу крадіжок, ОСОБА_1 мав обґрунтовані підстави вважати, що небезпека не може бути усунена іншим чином, як шляхом самостійного виявлення та можливого затримання злочинців. Одночасно суддя враховує і те, що діями ОСОБА_1 шкоди заподіяно не було.
Керуючись ст. 18, п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку із вчиненням ним дії у стані крайньої необхідності.
Постанову може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Городищенський районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Л. В. Подорога