Справа № 569/5428/24
03 квітня 2024 року м.Рівне
Рiвненський мiський суд Рівненської області в складі головуючого судді Гордійчук І.О. розглянувши у письмовому провадженні в мiстi Рiвному спpаву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії БАД №068109 від 12.03.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом RENAULT LOGAN НОМЕР_1 був зупинений сержантом поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області ОСОБА_2 . У постанові було зазначено, що «водій, керуючи ТЗ не подав сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті ліворуч, чим порушив п.9.2 б ПДР України. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Позивач не погоджується з порушенням вказаним у постанові серії БАД №068109 від 12 березня 2024 року, оскільки в його діях склад адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 не здійснював проїзду за вказаною адресою ( АДРЕСА_1 ), тому правил дорожнього руху не порушував. У постанові відсутні докази на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення. В оскаржуваній постанові серії БАД №068109 від 12.03.2024 року поліцейським всупереч вимогам ч. 3 ст. 283 КУпАП: не зазначено технічного засобу, яким здійснено відеозапис вчиненого правопорушення, а тому якщо відеозапис існує у відповідності до ст.ст. 73-74 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення; вказана адреса вчинення правопорушення не відповідає дійсності, тому що зупинка автомобіля поліцейськими відбулася набагато раніше зазначеної адреси порушення ПДР. Місце вчинення адміністративного правопорушення взагалі вказано невірно за адресою АДРЕСА_1 , транспортний засіб було зупинено на вул. Дем'янчука. 1а.
Під час розгляду справи поліцейський має дослідити докази, оцінити їх та вказати про їх наявність в постанові. У змісті постанови серії БАД №068109 від 12.03.2024 року не зазначено про докази вчинення правопорушення, до постанови додано лише пояснення особи, яка притягається до відповідальності. В поясненнях вказано про відсутність правопорушення.
При винесенні службовою особою оскаржуваної постанови, всупереч положенням ст.ст.245,251 КУпАП, не було з'ясовано повно і об'єктивно обставин справи. Сама лише постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії БАД № 068109 від 12.03.2024 року не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а лише рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення.
Позивач зазначає, що інспектор грубо порушив вимоги ст. 280 КУпАП, а саме не з'ясовував чи наявна вина у вчиненні правопорушення, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також не з'ясовано інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
З постанови серії БАД № 068109 від 12.03.2024 року вбачається, що вона не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.
Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
02.04.2024 представник Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову. Свої заперечення мотивує тим, що 12.03.2024 року о 01 год. 40 хв. позивач рухаючись в м. Рівне по вулиці Данила Галицького, керуючи транспортним засобом RENAULT LOGAN 90L, державний номерний знак НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті ліворуч, чим порушив правила користування попереджувальних сигналів при зміні напрямку руху. Вказаним порушив п. 9.2. Б ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відеоматеріали додані до відзиву підтверджують факт адміністративного правопорушення.
Під час адміністративного правопорушення відбувалася відеофіксація на портативний персональний відеореєстратор - 476904, де зафіксовано момент правопорушення, а саме водій, керуючи транспортним засобом, виїжджаючи з двору будинку по АДРЕСА_1 , здійснюючи поворот ліворуч, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку. З відеоматеріалів доданих до відзиву чітко видно, що при здійсненні повороту ліворуч будь-які світлові прилади (покажчики лівого повороту, які світяться уривчасто і загоряються синхронно по всій лівій стороні автомобіля) відсутні.
Розгляд справи проводився в порядку, передбаченому статтею 279 КУпАП. Позивачу було роз'яснено його права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Поліцейським було надано можливість скористуватися своїми правами та брати участь при розгляді справи в повному обсязі без будь-яких перешкод.
Зміст оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі БАД №068109 від 12.03.2024р. винесена щодо ОСОБА_1 в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, в ній зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та вказано технічний пристрій, на які проводився відеозапис-476904. В п.7 Постанови зазначено, що до постанови додаються пояснення водія, якими він підтверджує, що місце вчинення правопорушення саме вул. Д. Галицького, 6, як і зазначено у п.5 Постанови. Оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону.
Дослідивши матеріали справи, подані докази, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 12.03.2024 поліцейським взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Кожон В.А. була винесена постанова серії БАД №068109 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Як зазначено у вказаній постанові в м.Рівне по вул..Д.Галицького 6, водій керуючи транспортним засобом RENAULT LOGAN 90L, державний номерний знак НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті ліворуч, чим порушив правила користування попереджувальних сигналів при зміні напрямку руху. Вказаним порушив п. 9.2. Б ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У відповідності до п. 9.2. Б Правил дорожнього руху України - водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Починаючи рух, водій зобов?язаний проінформувати інших учасників дорожнього руху про початок виконання будь-якого маневру, незалежно від місця виконання маневру, плавності виконання маневру і віддаленості інших учасників дорожнього руху.
Сигнали лівого повороту подаються перед початком руху від правого краю проїзної частини, перестроюванням на ліву смугу, поворотом ліворуч, розворотом, початком обгону, а також перед зупинкою біля лівого краю проїзної частини.
Сигнали правого повороту подаються перед початком руху від лівого краю проїзної частини, перестроюванням на праву смугу, поворотом праворуч, зупинкою біля правого краю проїзної частини, а також при завершенні виконання обгону.
Водій зобов'язаний у процесі руху інформувати інших учасників дорожнього руху про свої маневри за допомогою попереджувальних сигналів. Подачу попереджувального сигналу водії транспортних засобів зобов'язані закінчити відразу ж після виконання маневру. Забороняється подача попереджувального сигналу, якщо він може дезінформувати інших учасників дорожнього руху.
Частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306(надалі - Правила дорожнього руху), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил,а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Слід зазначити, що оскаржувана постанова не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Згідно положень ч.1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України вказаний висновок підлягає застосуванню у цій справі.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови).
Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
В матеріалах справи (відзиві на адміністративний позов) відповідач вказує, що підтвердженням вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 є відеофіксація правопорушення.
У своїх письмових поясненнях наданих ОСОБА_1 при винесенні оскаржуваної постанови, останній заперечив вчинення адміністративного правопорушення.
У п. 7 оскаржуваної постанови зазначено, що до неї додаються пояснення водія, однак не міститься вказівка на те, що до неї додаються матеріали. Тобто відсутнє посилання на фото чи відеозапис правопорушення та не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснювався фото або відеофіксація правопорушення.
Відповідно оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення не містить посилань на здійснення відповідачем відеофіксакції спеціальним приладом, відомості про який також мали б бути відображені в постанові згідно вимог ст. 283 КУпАП.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем не надано жодних належних доказів не підтвердження скоєння позивачем порушень ПДР України.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі №569/21728/23.
Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху, і відповідно, наявність адміністративного правопорушення, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачем не спростовані, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції є територіальним відокремленим підрозділом Департаменту патрульної поліції, без права юридичної особи. Крім того, Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, який формується відповідно до Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 1691 від 22 грудня 2011 року, тобто цей орган не отримує бюджетні асигнування.
Суд дійшов до висновку, що у зв'язку із задоволенням позову, судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за пред'явлення адміністративної позовної заяви до суду відповідно до ч.1 ст.4 3акону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536,80 грн. та підлягає стягненню на користь держави з відповідача, оскільки позивачу було відстрочено сплату судового збору при подачі позову.
Керуючись ст.ст. 9, 19, 72-77, 241-246, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення Серії БАД № 068109 від 12.03.2024 року винесену поліцейським взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Кожон В.А., про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП - скасувати. Закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь держави судові витрати, пов'язані за сплатою судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Ст. Бандери, буд. 14А, м. Рівне, ЄДРПОУ 40108646.
Відповідач Департамент патрульної поліції Національної поліції України, 03048, м.Київ, вул..Ф.Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.
Суддя І.О.Гордійчук