Провадження № 6/537/78/2024
Справа № 6-55/11
02.04.2024 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі
головуючого судді Маханькова О.В.,
за участі секретаря судового засідання Поколоти О.В.,
державного виконавця Загребельного А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці подання головного державного виконавця Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Загребельного Андрія Юрійовича
про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України,
установив:
Головний державний виконавець Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Загребельний А.Ю. звернувся до суду з поданням, яким просить суд тимчасово обмежити боржника-фізичну особу - ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених на неї виконавчим листом № 6-55/11, виданим 03.03.2011 Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УКРСОЦБАНК», яке згідно ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.11.2023 по справі № 6-55/11, замінено на АТ «СЕНС БАНК», заборгованості по договору кредиту в сумі 784666,30 грн. та третейського збору в сумі 8246,66 грн.; виконання ухвали винесеної за результатами розгляду справи покласти на Державну прикордонну службу України.
В обґрунтування подання зазначено, що у Крюківському ВДВС на виконанні перебуває виконавче провадження № 74280366 з примусового виконання виконавчого листа № 6-55/11 виданого 03.03.2011 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення на користь ПАТ «УКРСОЦБАНК» з ОСОБА_1 заборгованості по договору кредиту в сумі 784666,30 грн. та третейського збору в сумі 8246,66 грн. Згідно ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.11.2023 по справі № 6-55/11 стягувача ПАТ «УКРСОЦБАНК» замінено на АТ «СЕНС БАНК». Загальна сума заборгованості боржника по вказаному виконавчому провадженню на день складання подання становить 847279,17 грн. У порядку примусового виконання даного виконавчого документа державним виконавцем були вжиті всі необхідні заходи примусового виконання. Боржник за викликами державного виконавця не з'являвся, відомості та документи, які вказані у виклику виконавця не надав, про причини неявки виконавцю не повідомив. Згідно повідомлення Державної прикордонної служби України від 25.03.2024 боржник неодноразово перетинав кордон України після відкриття виконавчого провадження, а саме 03.03.2024 - боржник виїхав з території України, 20.03.2024 боржник в'їхав на територію України. Таким чином, виїзд боржника за межі території України після відкриття виконавчого провадження можна кваліфікувати як ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду. Можливість подальших виїздів боржника за межі України та його неповернення в Україну у свою чергу унеможливлять вжиття державним виконавцем щодо нього всіх заходів примусового виконання рішення суду, зокрема, значно ускладнює звернення стягнення на належне йому майно, та унеможливлює притягнення його до відповідальності за невиконання рішення суду, а також у сукупності з невиконання вимог державного виконавця щодо виконання виконавчого документа, щодо надання відомостей про його доходи та майно тощо, та неявкою за викликом свідчать про те, що боржник має намір залишити вимоги виконавчого документа невиконаними на невизначений строк, що у свою чергу є порушенням загальних засад чинного законодавства України.
Представник Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Загребельний А.Ю. в судовому засіданні подання підтримав та просить його задовольнити.
Як вбачається з ч. 4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
З матеріалів поданих в обґрунтування подання вбачається, що на виконанні в Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 74280366 з примусового виконання виконавчого листа № 6-55/11 виданого 03.03.2011 Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УКРСОЦБЬАНК» заборгованість по договору кредиту у сумі 784666,30 грн. та третейський збір у суму 8246,66 грн., що підтверджується копією виконавчого листа № 6-55/11 від 03.03.2011 та постановою про відкриття виконавчого провадження від 26.02.2024.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.11.2023 замінено стягувача у виконавчому листі № 6-55/11 виданого Дніпровським районним судом м. Києва від 03.03.2011 з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»(ЄДРПОУ 00039019) на акціонерне товариство «Сенс Банк» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714).
26.02.2024 у виконавчому провадженні № 74280366 винесено наступні постанови: про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника.
27.02.2024 державний виконавець виніс виклик державного виконавця, в якому зобов'язує боржника з'явитися до виконання 12.03.2024 о 09 год. 00 хв. за адресою державної виконавчої служби.
27.02.2024 та 05.03.2024 у виконавчому провадженні № 74280366 винесено постанови про арешт коштів боржника.
04.03.2024 Крюківським відділом ДВС у м. Кременчуці було здійснено списання грошових коштів з боржника з призначенням платежу: «ВП№74280366, витрати виконавчого провадження, користування АСВП» (платіжна інструкція № 6111), «ВП№74280366, витрати виконавчого провадження» (платіжна інструкція № 6112), «ВП№74280366, виконавчий збір» (платіжна інструкція № 6113), «ВП№74280366, кошти за ВД стягнуті на користь стягувача» (платіжна інструкція № 6114).
21.03.2024 головним державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
Дослідивши матеріали виконавчого провадження, судом встановлено, що матеріали виконавчого провадження належним чином не засвідчені та не відповідають встановленим вимогам щодо посвідчення копій документів.
Відповідно до п. 5 пп. 5.26. ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» Національний стандарт України. Уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163:2020 (Чинний від 01 вересня 2021 року) встановлена, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».
Вказаним вимогам надана заявником копія виконавчого провадження не відповідає.
Верховний Суд вказує, що не засвідчені або неправильно засвідчені копії документів є недопустимими доказами у справі і є підставою для скасування судового рішення. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі касаційного господарського суду у справі № 904/8549/17 від 11 липня 2018 року. Суд враховує вказаний правовий висновок.
Одночасно з цим слід зазначити, що саме лише на матеріали вказаного виконавчого провадження і посилається виконавець в обґрунтування свого подання.
Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У справі «Soeringvs UK» від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства.
Тобто, на державі лежить безпосередній обов'язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Виконання будь-якого рішення суду є обов'язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.
Окрім того, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд.
У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
Водночас, згідно ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Відповідно дост.13 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
За правилами п. 18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням суду, а правилами ст. 441 ЦПК України визначено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а якщо він має паспорт, то може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Згідно з роз'ясненням Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 року № 25-32\463, наявність в особи невиконаних зобов'язань, є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України, причому питання щодо такого обмеження вирішується судом.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 р. «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)» означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов'язання не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Обмеження у праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання рішення суду для громадян України.
Відповідно до ч.1ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно п. 19 ч. 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням має право, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до п.1 розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.
Отже, ухилення боржника від виконання судового рішення є обов'язковою обставиною для вирішення питання про обмеження його у праві виїзду за межі України, при цьому, оскільки державний виконавець ініціює відповідне подання та скеровує його до суду, саме на нього покладається обов'язок доказування факту ухилення боржника від виконання судового рішення чи рішення іншого органу (посадової особи), тому, факт ухилення боржника від виконання рішення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні.
Подання виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмеження права особи на виїзд за межі України.
Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, обов'язковою обставиною, яка підлягає встановленню судом є факт умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань та доведення цього факту заявником в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.(ст. 76 ЦПК України).
Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.
Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».
Сама по собі заборгованість за судовим рішенням не може свідчити про ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Так, відповідно до висловленої Верховним Судом України позиції щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 в'їзду та у п. 19 ч. 3ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі свідомі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Таким чином обов'язковою умовою обмеження у праві виїзду за кордон можуть бути лише умисні дії боржника, направлені на ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом. Мотивування судового рішення про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють "необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів" не відповідає вимогам законодавства.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Як вбачається з матеріалів подання, державний виконавець, заявляючи вимогу про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 не обґрунтував ухилення останньої від виконання своїх зобов'язань, адже не надав до суду жодного доказу, який би свідчив про свідоме злісне ухилення від виконання зобов'язань, а наявність лише самої заборгованості не є свідченням умисного ухилення особи від виконання рішення суду, проте до подання додано платіжні доручення, які свідчать про стягнення певної суми з боржника заборгованості за виконавчим листом та витрати, які пов'язані з виконанням виконавчого провадження.
Також, при розгляді питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон необхідно враховувати той факт, що заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки вона пов'язана з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання. Судові рішення у зазначеній категорії справ мають бути постановлені з ретельним вивченням та обґрунтуванням наданих державним виконавцем доказів навмисного ухилення боржника від виконання рішення суду.
У матеріалах подання відсутні дані про те, що боржнику була вручена постанова про відкриття виконавчого провадження, про його обізнаність щодо виконання обов'язку погасити заборгованість, а також те, що обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон буде сприяти погашенню заборгованості перед стягувачем, у зв'язку з чим таке обмеження буде пропорційним меті його застосування (буде дотримано справедливий баланс між правами людини і публічним інтересом).
З урахуванням викладеного та вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що підстав для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України не вбачається, що не перешкоджає старшому державному виконавцю у разі надання необхідних доказів та зміни обставин звернутися з відповідним поданням до суду, тим самим у задоволенні подання необхідно відмовити.
Керуючись ст.353,441 ЦПК України, суд, -
постановив:
У задоволенні подання Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Загребельного Андрія Юрійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду маже бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Маханьков О.В.