Справа № 530/699/24
Номер провадження 1-кп/530/108/24
"02" квітня 2024 р. Зіньківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Зіньків Полтавської області обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023175490000260 від 24.10.2023 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, Запорізького району Запорізької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, військовослужбовця командира другого відділення охорони третього взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючого у військовому званні «солдат», на утриманні малолітніх дітей не має, раніше не судимого, у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,-
Під час досудового розслідування встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.01.2024 року №1 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду командира другого відділення охорони третього взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , військове звання солдат та з цього ж дня зарахований до списків особового складу, поставлений на всі види забезпечення.
Вимоги ст.ст. 17,65 Конституції України,ст.17 Закону України “Про оборону України”,ч.1 ст.1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” зобов'язують солдата ОСОБА_3 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст.ст.9,11,16,49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами),ст.ст. 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551- XIV, солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок ,беззастережно виконувати накази накази командирів, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів ( начальників) і старших за військовим званням ,сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки ,що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути зразком високої культури, скромності й витримки ,берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей ,поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Однак, солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.10.2023 року близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи біля пам'ятника Шевченка по АДРЕСА_2 , в ході розмови з ОСОБА_4 , приблизно у вказаний час, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, виник конфліктв ході якого у ОСОБА_3 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 ..
Після чого ОСОБА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно наніс ОСОБА_4 один удар кулаком правої руки в праву лобну область голови, чим спричинив їй тілесні ушкодження в виді синця лобної області з права, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, які виразилися у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження ОСОБА_3 , підозрюється у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України встановлена судом поза розумним сумнівом з наступних підстав.
29 березня 2024 року до Зіньківського районного суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України у якому міститься клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акта додані:
- письмова заява підозрюваного ОСОБА_3 складена в присутності захисника адвоката ОСОБА_5 щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні;
- матеріали досудового розслідування.
Як видно з наданих матеріалів, до ОСОБА_3 не застосовувалось затримання під час виявлення вчинення ним кримінальних проступків.
Ураховуючи зазначене, суд вважав можливим розглянути обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 2, ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно з ч. 3 ст. 381 КПК України спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.
Діючи відповідно до вимог ч. 2 ст. 17, ст. 369-371, 374, ч. 3 ст. 381, ч. 2 ст. 382 КПК України суд перевірив обставини, які встановлені органом досудового розслідування, та які не оспорюються учасниками судового провадження. Зокрема, з обвинувального акту вбачається, що досудовим розслідуванням було встановлено, що солдата ОСОБА_3 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.01.2024 року №1 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду командира другого відділення охорони третього взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , військове звання солдат та з цього ж дня зарахований до списків особового складу, поставлений на всі види забезпечення.
Вимоги ст.ст. 17,65 Конституції України,ст.17 Закону України “Про оборону України”,ч.1 ст.1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” зобов'язують солдата ОСОБА_3 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст.ст.9,11,16,49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами),ст.ст. 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551- XIV, солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок ,беззастережно виконувати накази накази командирів, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів ( начальників) і старших за військовим званням ,сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки ,що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути зразком високої культури, скромності й витримки ,берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей ,поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Однак, солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.10.2023 hоку близько 19 гоl 00 хв ОСОБА_3 , перебуваючи біля пам'ятника Шевченка по АДРЕСА_2 , в ході розмови з ОСОБА_4 , приблизно у вказаний час, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, виник конфлікт, в ході якого у ОСОБА_3 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 ..
Після чого ОСОБА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно наніс ОСОБА_4 один удар кулаком правої руки в праву лобну область голови ,чим спричинив їй тілесні ушкодження в виді синця лобної області з права, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, які виразилися у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження ОСОБА_3 , підозрюється у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Встановлені органом досудового розслідування обставини і викладені судом, не оспорюються учасниками судового провадження, так як під час досудового розслідування обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
Окрім того, обвинувачений ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Отже саме з підстав викладеного, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження .
Вивченням обставин справи, оцінкою особистості ОСОБА_3 встановлено, що обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання останнього є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 передбачені ст.67 КК України-відсутні.
Суд вважає, що підстави застосування ст. 69, 69-1 КК України при призначенні покарання - відсутні.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно з приписами ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом статей 50, 65 КК, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається, як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самим засудженим, так і іншими особами.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
З урахуванням вищевикладених обставин по справі, особистості обвинуваченого, тяжкості вчиненого кримінального проступку, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальний проступок, відсутності в обвинуваченого сталого матеріального стану, обставини, що пом'якшує покарання та обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з речовими доказами.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.
Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.
Процесуальні витрати у провадженні відсутні. Питання речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 7, 17, 100, 124, 301, 302, 368-371, 374, 381, 382 КПК України, суд,-
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Запобіжний захід ОСОБА_3 - не обирати.
Речові докази по справі - відсутні.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя Зіньківського
районного суду Полтавської області ОСОБА_1