03.04.2024 Провадження по справі № 1-кп/940/54/24
Справа № 940/1122/23
03 квітня 2024 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві кримінальне провадження № 12023111030004254 від 07.09.2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Тетієва Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, неодруженого, військовозобов'язаного, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про режим воєнного стану», Указом Президента України ОСОБА_6 за № 64/2022 від 24.02.2022 року о 05 годині 30 хвилин введено воєнний стан на території України строком на 30 діб.
У подальшому воєнний стан на території України продовжувався на підставі Указів Президента України, а саме: Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, Указом від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ, та Указом від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ, Указом від 17.08.2023 року №451/2023, затверджений Законом України від 27 липня 2023 року №3275-IX, воєнний стан продовжено строком на 90 діб.
У період часу із 20.08.2023 по 25.08.2023 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, в с. Високе Білоцерківського району Київської області ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, маючи намір на вчинення крадіжки, переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, перебуваючи в кімнаті житлового будинку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що по АДРЕСА_3 , таємно від оточуючих, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та відсутністю потерпілої ОСОБА_7 , здійснив крадіжку грошей у сумі 16500 гривень, які знаходились під подушкою на ліжку.
У подальшому ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на суму 16500 грн.
Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
ІІ. Позиція сторін кримінального провадження
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини, зазначені в обвинувальному акті та надав показання, що дійсно у житловому будинку ОСОБА_7 здійснив крадіжку грошей у сумі 16500 гривень, які знаходились під подушкою на ліжку.
Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Потерпіла ОСОБА_7 у судове засідання не прибула, надала до суду заяву, в якій просить здійснювати розгляд кримінального провадження за її відсутності, щодо застосування міри покарання до обвинуваченого покладається на розсуд суду.
Прокурор підтримала висунуте ОСОБА_4 державне обвинувачення у суді у повному обсязі, заявила клопотання про розгляд справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України та просила суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити йому покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.
ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, оцінка та мотиви суду
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував проти розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції - роз'яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються та розглядає кримінальне провадження у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.
ІV. Кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого та призначення покарання
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
При вирішенні питання щодо міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винного, який неодружений, не працевлаштований, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра, посередньо характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, також враховує матеріали складеної досудової доповіді, зокрема висновок органу пробації про можливість виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк. Крім того, суд враховує обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до положень ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує визнання ним вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 на підставі ст.67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення стосовно особи похилого віку.
Враховуючи всі обставини кримінального провадження, а також те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та необхідним призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.
Разом з тим, зваживши на індивідуальний ступінь тяжкості вчиненого діяння відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, що визначається характером та ступенем суспільної небезпеки злочину виходячи з конкретних обставин його вчинення, встановивши наявність обставин, які пом'якшують покарання, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе в умовах не пов?язаних з ізоляцією від суспільства, тому призначає покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.
Таке покарання, на переконання суду, є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
V. Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не обирався.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Цивільний позов не заявлено.
Керуючись статтями 349, 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України, ОСОБА_4 зобов'язати: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_8