Справа № 366/731/24
Провадження № 1-кп/366/157/24
Іменем України
03 квітня 2024 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , за участю сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків кримінальне провадження № 12024111060000007 від 04.01.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гуляйполе, Запорізької області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, освіта середня, не інвалід, не депутат, не одружений, утриманців не має, перебивається тимчасовими підробітками, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 267 -1 КК України,
ОСОБА_4 , 12 серпня 2023 року, близько 06 години 45 хвилин ранку, маючи умисел на збір продуктів харчування рослинного походження, а саме лісових грибів на території зони безумовного (обов'язкового) відселення з подальшим їх переміщенням за межі вказаної зони з метою їх вживання в якості їжі, таким чином діючи з корисливих мотивів, взяв із собою пакет і не маючи передбаченого законом дозволу в обхід контрольно-перепускних пунктів поліції, які розташовані по периметру зони відчуження, шляхом вільного доступу через прорив дротяної огорожі, яка відмежовує зону відчуження, проник до 171 лісового кварталу Дитятківського лісництва ДСП «Північна Пуща».
Перебуваючи в зоні відчуження, що постраждала внаслідок катастрофи на ЧАЕС, ОСОБА_4 реалізовуючи свій злочинний умисел, по 11 години 30 хвилин назбирав лісових грибів виду «Лисичка» загальною вагою 6 кг.
Після цього, ОСОБА_4 , діючи з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, спрямованого на переміщення продуктів харчування рослинного походження за межі зони безумовного (обов'язкового) відселення для подальшого їх вживання в якості продуктів харчування, 12.08.2023 року, близько 11 години 30 хвилини, розпочав рух у зворотному напрямку - до прориву дротяної огорожі, з метою залишити зону відчуження, при цьому не маючи передбаченого законом дозволу на переміщення продуктів харчування та без проведення дозиметричного контролю, чим порушив ст. 12 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У подальшому, 12.08.2023 року, близько 11 години 30 хвилини, ОСОБА_4 , незаконно перебуваючи на території 171 лісового кварталу Дитятківського лісництва ДСП «Північна Пуща», біля огорожі, що відмежовує зону відчуження, був виявлений працівниками поліції, які у відповідності до ЗУ «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів № 106 від 23 липня 1991 р., здійснювали патрулювання території зони відчуження.
Отже, ОСОБА_4 вчинив з прямим умислом діяння безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив закінчений замах на переміщення будь-яким способом за межі зони відчуження без передбаченого законом дозволу та проведення дозиметричного контролю об'єктів промислової продукції, оскільки він виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 267-1 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 267-1 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, запевним, що у майбутньому більше ніколи не піди у зону відчуження за грибами та ягодами.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченого; постанову про визнання речових доказів; постанову про виділення матеріалів кримінального провадження; витяг з ЄРДР за № 12024111060000007 від 04.01.2024 року, ухвалу про знищення речових доказів, акт зважування, висновок радіологічного дослідження.
Інші докази, здобуті в ході досудового слідства не досліджувались в судовому засіданні, у зв'язку з визначенням порядку та об'єму дослідження доказів, передбаченому ч. 3 ст. 349 КК України, оскільки свідчення ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення та ніким не оспорюються.
Так, будучи допитаним як обвинувачений, ОСОБА_4 повністю підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті.
Так, згідно наданих характеристик за місцем проживання, обвинувачений ОСОБА_4 характеризується позитивно, скарг на його поведінку не надходило, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, не одружений, дітей не має.
Згідно Досудової доповіді, складеної провідним інспектором Вишгородського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в м. Києві та Київській області, ОСОБА_5 виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без позбавленням волі або обмеження волі на певний строк та становить середню небезпеку для суспільства, у тому числі для окремих осіб.
Так, вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена, а його умисні дії кваліфіковано вірно за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 267-1 КК України, як вчинення з прямим умислом закінченого замаху на порушення вимог режиму радіаційної безпеки, тобто переміщення будь-яким способом без надання передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю об'єктів промислової продукції.
Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире.
Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу підсудного, обставини, що пом'якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, сімейний та майновий стан.
При визначені виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд приймає до уваги ступінь і характер скоєного злочину, його особу, обставини, які пом'якшують його покарання, відсутність обставин, які б обтяжували покарання, його вік, майновий та сімейний стан, а тому вважає, що йому слід призначити покарання в межах санкції статті у виді штрафу.
Запобіжний захід не обиралася.
Цивільний позов не заявлений.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази знищено на підставі ухвали слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 05.09.2023 року.
Керуючись ст. ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд-
ОСОБА_4 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 267-1 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу, у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що у перерахунку становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Запобіжний захід не обирався та підстави для його обрання відсутні.
Цивільний позов не заявлений.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази знищено на підставі ухвали слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 05.09.2023 року.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Згідно ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_6