Справа № 361/8368/23
Провадження № 2/361/1538/24
06.03.2024
06 березня 2024 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Радзівіл А.Г.
за участю секретаря Коваль О.О.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Броварської територіальної громади в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
25 вересня 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив встановити йому, ОСОБА_2 , додатковий строк у три
місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті його
матері - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Бровари Київської
області, з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Свій позов обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Бровари Броварського району Київської області померла його мама - ОСОБА_3 . Заповіту його мати не залишала.
Позивач зазначає, що він є єдиним спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст.1261 Цивільного кодексу України, який має право на успадкування майна ОСОБА_3 . Його батько помер ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) раніше за маму, інших дітей у його батьків немає. Інших спадкоємців, які б відповідно до ст.1241 ЦК України мали право на обов'язкову частку у спадщині немає.
Після смерті матері, ОСОБА_3 , позивач весною 2023 р. звернувся до Першої Броварської державної нотаріальної контори з метою отримання консультації для прийняття спадщини. Нотаріус його проконсультувала, що у зв'язку із змінами у законодавстві та введенням воєнного стану, перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці, а свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. Нотаріус також йому повідомила розцінки для оформлення спадщини та отримання свідоцтва та сказала, які документи потрібно зібрати та надати нотаріусам. Враховуючи отриману інформацію на консультації позивач розумів, що строк для подання заяви у нього є до 02 жовтня 2023р. В подальшому, позивач розуміючи, що повинен подати заяву про прийняття спадщини та зібрати відповідні документи, з метою отримання свідоцтва про право на спадщину до завершення строку, звернувся до Першої Броварської нотаріальної контори за адресою: бульвар Незалежності 11 в м.Бровари.
Однак звернувшись до Першої Броварської нотаріальної контори, позивач отримав інформацію, що законодавство знову змінилось і повернувся шестимісячний строк для подання заяви. Враховуючи це позивач отримав відмову від нотаріуса через пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини. Спадкове майно складається із земельних ділянок кадастрові номери: 3221289500:03:003:0003 (0,6876 га.) та 3221280400:07:004:0010 (0,4808 га.) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником яких була його мама.
Інших спадкоємців на спадкове майно немає, що підтверджується інформацією з відмови нотаріуса. Позивач син померлої - єдиний спадкоємець. У зв'язку із введенням воєнного стану в Україні через збройну агресію росїї та через поховання його матері у воєнний час та неодноразовими змінами у законодавстві через війну, позивач вважає мої причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважними.
29 вересня 2023 року ухвалою судді Броварського мсіькрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 05 грудня 2023 року.
24 листопада 2023 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить прийняти рішення на розсуд суду.
05 грудня 2023 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 06 березня 2024 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Пояснення надав аналогічні змісту позовної заяви. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву просив проводити розгляд справи у їх відсутність.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, встановив обставини справи та виниклі правовідносини, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Бровари Броварського району Київської області померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1 , видане Броварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис №1508.
Померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є матір'ю позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, яке видане с. Бобрик, сіль РАЦС Броварського району Київської області, серії НОМЕР_2 , актовий запис № 24.
ОСОБА_3 була власником земельних ділянок кадастрові номери: 3221289500:03:003:0003 (0,6876 га) та 3221280400:07:004:0010 (0,4808 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 5896756 від 09.07.2013 року, серії ЕАК № 353169; свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №5895380, серії САК № 046272; свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №12657456, серії САК №413119; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 12659125 від 12.11.2013 року, серії ЕАН №102215.
Згідно листа Першої Броварської державної нотаріальної контори № 2051/01-16 від 05.09.2023 року спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, до 03 червня 2023 року позивач повинен був надати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. До Першої Броварської ДНК заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не надходили, спадкова справа не відкривалась, що підтверджується витягом зі спадкового реєстру №73814443 від 05.09.2023 року.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є буд-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обстав справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів, 3) показаннями свідків.
Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ч.1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд неможе збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов”язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За положенням частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно дост.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, що зазначено у ч.3 ст. 1272 ЦК України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24постанови від 30 травня 2008 року № 7 ”Про судову практику у справах про спадкування” особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.
Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.
Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Згідно з ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Водночас, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 ”Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану” було внесені зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану.
Так, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 ”Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану” встановлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
19 червня 2023 року набрав чинності підпункт 2 пункту 3 постанови КМУ від 09 травня 2023 року № 469 ”Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану” , виключено пункт 3 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 164 ”Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану”, яким було встановлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці, та свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
25.01.2023 року Верховний Суд у справі № 676/47/21 зробив такий висновок.
Так, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу(далі - закон). Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України(ч. 2ст. 4 ЦК України).
Виходячи з виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, в статті 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини.
Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (ст. 1270 ЦК України).
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви які про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч. 1ст. 1273 ЦК України).
Установити, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини (пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 ”Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану”, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що: правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (ст.ст.1270,1272 ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку ”присікає” право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (ч. 2ст. 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (ч. 3ст. 1272 ЦК України).
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Отже, виходячи із зазначених правових висновків щодо застосування норм права, які відповідно до вимог ч. 4 ст. 13 Закону України ”Про судоустрій і статус суддів” є обов'язковими для застосування, позивач, звернувшись 05.09.2023 року до нотаріуса із заявою про надання роз”яснення з питання пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 пропустив шестимісячний строк, встановлений чинним законодавством для прийняття спадщини після смерті і має право на звернення до суду з позовною вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (ч. 3ст. 1272 ЦК України).
Окрім того, 19 червня 2023 року, набрав чинності підпункт 2 пункту 3постанови КМУ від 09 травня 2023 року № 469 ”Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану”, яким виключено пункт 3 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 164 ”Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану” , якою було встановлено, що протягом строку для прийняття спадщини або відмови від його ухвалення зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці та свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення терміну для прийняття спадщини.
В обґрунтування причин поважності пропуску строку для прийняття спадщини позивач посилався на збройну агресію та введення воєнного стану у відповідності до Указу Президента № 64/2022 ”Про введення воєнного стану в Україні” та воєнними діями, що відбуваються на території України, а також те, що вважала, що згідно до п. 3постанови КМУ № 164 ”Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану” від 28.02.2022 року, на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року №719 до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 ”Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану” були внесені зміни, відповідно до яких перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.
Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Суд приймає до уваги, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з наступних причин: у зв'язку із введенням на території України воєнного стану та веденням бойових дій; у зв'язку із суперечливими положеннями закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду часу декілька разів кардинально змінювалися таким чином, що були непередбачуваними для спадкоємця та в кінцевому етапі мали своїм наслідком пропущення строку для подачі ним заяви про прийняття спадщини.
При цьому, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу ”якості законів” при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі ”Сєрков проти України” ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо ”якості закону”.
Крім того, у справі ”Новік проти України” ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога ”якості закону” у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.
Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 у справі ”Христов проти України” зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.
Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі ”Ілхан проти Туреччини” від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
Крім того, суд також враховує ту обставину, що пропущений строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним, більш того, останній вважав, що діє у відповідності до вимог чинного законодавства, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №164 ”Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану”, розуміючи для себе, що строк для прийняття спадщини продовжений.
Так, Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу ”легітимних очікувань”, що, головним чином, походить від англійського терміну ”legitimate expectations” як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті22,57,58,94та152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.
З урахуванням викладеного, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем наведено причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї щодо подачі заяви про прийняття спадщини, а тому наявні підстави для встановлення йому додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері.
Керуючись ст.ст. 76-83, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визначити ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцю с. Бобрик, Броварського району, Київської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 додатковий строк - три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті матері - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту набрання рішення законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя Радзівіл А.Г.