Романівський районний суд Житомирської області
290/63/24
Іменем України
3 квітня 2024 року смт. Романів
Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Кірічука М.М., з участю секретаря судового засідання Панасюк К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
11 січня 2024 року адвокат Чорноус А.А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Романівського районного суду Житомирської області з позовом до Головного управління Національної поліції у Житомирській області, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 1 січня 2024 року серії БАД №956468, винесену поліцейським з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділення поліції №5 Житомирського районного управління поліції ГУНП у Житомирській області ОСОБА_2 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121, частиною 2 статті 126 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн, за те, що ОСОБА_1 1 січня 2024 року о 03 годині 30 хвилини на дорозі між с. Прутівка та с. Білка Житомирського району, керував транспортим засобом не будучи пристебнутим ременем безпеки та не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом.
Представник позивача, зазначає, що оскаржувана постанова незаконна та грубо порушує права позивача, оскільки у постанові не зазначено жодного доказу, що свідчив би про факт вчинення ОСОБА_1 зазначених адміністративних правопорушень.
6 лютого 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що позовну заяву не визнає, вважає її необґрунтованою та безпідставною, посилаючись на те, що вина ОСОБА_1 підтверджується оскаржуваною постановою та відеоматеріалами. Окрім цього зазначив, що позивач не звільнений від обов'язку доказування своїх вимог та останнім не надано доказів неправомірності дій з боку інспектора поліції під час складання оскаржуваної постанови.
В судове засідання учасники справи, які були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з'явилися, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності. При цьому, представник позивача позовні вимоги підтримав, а представник відповідача позов не визнав.
Судом встановлено, що 1 січня 2024 року поліцейським з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділення поліції №5 Житомирського районного управління поліції ГУНП у Житомирській області Почиліною Н.О. було винесено постанову, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 121 та частиною 2 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення - штраф у розмірі 3400,00 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 1 січня 2024 року о 03 годині 30 хвилини на дорозі між селом Прутівка та селом Білки Житомирського району ОСОБА_1 керував транспортим засобом не будучи пристебнутим ременем безпеки та не маючи права на керування транспортним засобом, чим порушив підпункт «в» пункту 2.3 та підпункт «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі ПДР України).
З оскаржуваної постанови вбачається, що у графі «До постанови додаються» зазначено відео з портативного відеореєстратора.
На підтвердження правомірності прийнятої постанови відносно позивача та вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 121 та частиною 2 статті 126 КУпАП, представником відповідача надано до суду відео. З відео вбачається, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом не користуючись ременем безпеки та не маючи права керування таким танспортним засобом.
Відповідно до статті 222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
При цьому, уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Крім того, Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, пунктом 4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Також, визначено, що постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Статтею 14 Закону України Про дорожній рух визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За правилами пункту 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до пункту 1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У відповідності до підпункту «а» пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно підпункту «в» пункту 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 32 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Пунктом 1 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі порушення Правил дорожнього руху.
Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний на підставі досліджених доказів з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає доведеним факт керування позивачем транспортним засобом за наведених у постанові обставин, оскільки вказана обставина підтверджується дослідженими в судовому засіданні відеоматеріалами.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність залишити позовну заяву без задоволення.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 241-246, 268, 271, 286 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без задоволення .
Постанову серії БАД №956468, винесену поліцейським з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділення поліції №5 Житомирського районного управління поліції ГУНП у Житомирській області Почиліною Наталією Олександрівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121, частиною 2 статті 126 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн залишити без змін.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Кірічук