про відмову у видачі судового наказу
"02" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1377/24
Господарський суд Одеської області у складі судді - Петрова В.С., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтоварний ринок” про видачу судового наказу щодо стягнення з фізичної особи-підприємця Андрющенка Віталія Костянтиновича заборгованості в сумі 52800,00 грн. у порядку ст. 147-156 ГПК України, -
29.03.2024 року до Господарського суду Одеської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтоварний ринок” про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Андрющенка Віталія Костянтиновича (боржника) заборгованості за договором № 359 про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності від 05.06.2014 року в сумі 52800,00 грн., а також судового збору в сумі 302,80 грн. та 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Заяву обґрунтовано невиконанням фізичною особою-підприємцем Андрющенком Віталієм Костянтиновичем умов вказаного договору в частині своєчасного внесення щомісячної плати за обслуговування торгового місця.
02.04.2024 р. Господарським судом Одеської області видано судовий наказ за заявою Товариства з обмеженою відповіда льністю “Промтоварний ринок” щодо стягнення з боржника на користь заявника заборгованість у сумі 52800,00 грн., судовий збір у сумі 302,80 грн.
В частині стягнення з боржника 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що подана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, визначених ст.148 ГПК України, особі, якій належить право вимоги.
Як встановлено ч.1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, ч.2 такої статті визначає, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
В силу п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 148 цього Кодексу.
У заяві про видачу судового наказу заявник просить стягнути з фізичної особи-підприємця Андрющенка Віталія Костянтиновича 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Як визначено ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з огляду на наведені правові норми в порядку наказного провадження судом вирішується лише конкретно визначений законом перелік вимог, судовий наказ не може бути виданий судом по вимогах, які прямо не зазначені в законі, судовий наказ без судового розгляду видається, без виклику боржника та стягувача у судове засідання, без заслуховування їх пояснень. При цьому змагання сторін у межах гласного вирішення справи, у ході якого сторони наводять доводи, покликані підтвердити їх правоту, спростувати аргументи протилежної сторони, відсутні. Наказ суду ґрунтується на поданих заявником документах, на повідомлених ним доводах, покликаних переконати суд у тому, що підстави для звернення до суду з позовом відсутні у зв'язку з безспірністю вимог.
Аналіз наведеної норми процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що у наказному провадженні стягненню з боржника підлягають лише безспірні суми, до яких витрати заявника на правничу допомогу не відносяться, зважаючи на положення ст. 126 ГПК України, якою для розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами витрат на правову допомогу, передбачено як подання доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, так і доведення співмірності їх розміру із умовами, визначеними ч. 4 ст. 126 ГПК України, а саме: розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, суд може за клопотанням іншої сторони, при доведенні нею неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги, зменшити їх розмір.
Отже, вирішення судом питання про розподіл між сторонами витрат на правничу допомогу адвоката відбувається за участю сторін, статус яких статтею 41 ГПК України визначений лише у справах позовного провадження, в той час, як за приписами ч. 2 наведеної норми процесуального права при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.
Більш того, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі, та за правилами наказного провадження боржник по справі буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами лише за результатами розгляду справи у порядку позовного провадження, що у свою чергу забезпечує дотримання принципів змагальності сторін та пропорційності у господарському судочинстві.
Натомість ч. 2 ст. 12 ГПК України встановлено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
При цьому, п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України передбачено, що суд під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Таким чином, під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не надає висновку про обґрунтованість чи необґрунтованість заявлених вимог.
Частиною 3 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.
За таких обставин, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні та те, що процесуальний закон не передбачає розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору під час розгляду справи у порядку наказного провадження, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтоварний ринок” про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Андрющенка Віталія Костянтиновича 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (аналогічний висновок викладено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2021 у справі № 911/1304/21 та у постанові Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 р. у справі № 911/968/22).
При цьому згідно ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 3-6 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 152, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Промтоварний ринок” про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Андрющенка Віталія Костянтиновича 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.
Суддя В.С. Петров