79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
01.04.2024 Справа № 914/1179/20
За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Віва», м. Луцьк
до відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Волді», м. Львів
до відповідача-2:ОСОБА_1 , с. Бартатів, Городоцький р-н, Львівська обл.
за участі третьої особи, на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаджет Мобайл», м. Львів
про:визнання недійсним рішення учасника ТОВ «Торгово-виробнича компанія «Волді» №1208/19-2 від 12.08.2019, акту приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019, витребування з чужого незаконного володіння обладнання
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.
Представники учасників справи:
від позивача:Матвіїв В.М. - адвокат;
від відповідача-1:Дудяк Р.А. - адвокат;
від відповідача-2:Гурин В.А. - адвокат;
від третьої особи:не з'явився.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/1179/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Віва» (надалі - Позивач, ТОВ «ТД «Віва») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Волді» (надалі - Відповідач-1, ТОВ «ТВК «Волді»), ОСОБА_1 (надалі - Відповідач-2, ОСОБА_1 ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаджет Мобайл» (надалі - Третя особа, ТОВ «Гаджет Мобайл») про визнання недійсним рішення учасника ТОВ «ТВК «Волді» №1208/19-2 від 12.08.2019, акту приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019, витребування з чужого незаконного володіння обладнання.
Ухвалою від 19.05.2020 відкрито провадження у даній справі та розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Процесуальний рух справи відображений в ухвалах та протоколах судових засідань.
Ухвалою від 08.03.2024 суд відмовив в задоволенні клопотання ТОВ «ТД «Віва» про витребування доказів (вх. №1705/24 від 18.01.2024), закрив підготовче провадження у справі №914/1179/20 та призначив розгляд справи по суті на 22.03.2024.
21.03.2024 на адресу суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів (вх. №8071/24 від 21.03.2024).
22.03.2024 на адресу суду надійшло клопотання представника ТОВ «ТВК «Волді» про відкладення розгляду справи (вх. №8103/24 від 22.03.2024), мотивоване тим, що представник не зможе взяти участь в судовому засіданні у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
В засіданні 22.03.2024 суд задовільнив клопотання представника відповідача-1 та відклав розгляд справи по суті на 01.04.2024.
В судове засідання 01.04.2024 представники позивача та відповідачів з'явилися.
Третя особи явки свого представника в судове засідання 01.04.2024 (як і у всі засідання, які відбувалися в даній справі) не забезпечила.
За змістом ч. 1 ст. 207 ГПК України під час розгляду справи по суті головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
В засіданні 01.04.2024 представник позивача просив вирішити клопотання ТОВ «ТД «Віва» про долучення доказів (вх. №8071/24 від 21.03.2024).
Представники відповідачів -1, -2 проти задоволення вказаного клопотання заперечили.
Заслухавши думку представників сторін та розглянувши відповідне клопотання, суд зазначає таке.
Як вбачається з клопотання ТОВ «ТД «Віва» (вх. №8071/24 від 21.03.2024), таке найменоване як «Клопотання про долучення доказів». До вказаного клопотання директором позивача додано нові докази у справі, перелік котрих зазначено в додатках, і ці докази, згідно п. 1 прохальної частини, він просить долучити до матеріалів справи №914/1179/20.
Разом з тим, в п. 2 прохальної частини клопотання (вх. №8071/24 від 21.03.2024) директор ТОВ «ТД «Віва» просить витребувати у приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Ковальчук Людмили Сергіївни копії документів, які стосуються кредитного договору №11186682000 від 20.07.2007 і його забезпечення та укладені між ТОВ «Віва» і АКІБ «Укрсиббанк» або видані ТОВ «Віва», а саме:
1) Кредитного договору №11186682000 від 20.07.2007, укладеного між ТОВ «Віва» та АКІБ «Укрсиббанк»;
2) Додаткових угод до кредитного договору №11186682000 від 20.07.2007, укладених між ТОВ «Віва» та АКІБ «Укрсиббанк»;
3) Договору застави майна від 20.07.2007 реєстраційний номер №1628, укладеного між ТОВ «Віва» та АКІБ «Укрсиббанк», посвідченого приватним нотаріусом Ковальчук Людмилою Сергіївною;
4) Усіх актів опису майна, що передавалося в заставу згідно із договором від 20.07.2007 реєстраційний номер №1628, укладених між ТОВ «Віва» та АКІБ «Укрсиббанк»;
5) Усіх складських довідок ТОВ «Віва», які видавалися для формування актів опису майна, що передавалося в заставу згідно договору застави майна від 20.07.2007 реєстраційний номер №1628.
З огляду на вказане, суд розцінює клопотання ТОВ «ТД «Віва» про долучення доказів (вх. №8071/24 від 21.03.2024) як подання останнім двох клопотань, а саме:
1) Клопотання про приєднання до матеріалів справи №914/1179/20 нових доказів;
2) Клопотання про витребування доказів у справі №914/1179/20.
А тому звертає увагу сторін на наступних обставинах.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Водночас, зібрання відповідних доказів є одним із завдань підготовчого провадження у справі (п. 3 ч. 1 ст. 177 ГПК України).
На стадії розгляду справи по суті суд не збирає нові докази. Виняток становлять лише обставини за яких подання стороною відповідних доказів на стадії підготовчого провадження було неможливим через поважні причини. При цьому, оцінка поважності цих причин є прерогативою суду.
Клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, суд залишає без розгляду (ч. 2 ст. 207 ГПК України).
Як вбачається зі змісту клопотання ТОВ «ТД «Віва» (вх. №8071/24 від 21.03.2024) позивач просить долучити до матеріалів справи докази, які демонструють, що в березні-квітні 2019 року між позивачем та представником ТОВ «ТВК «Волді» Орестом Тимочко велися переговори щодо підписання договору оренди майна (виробничого обладнання), яке Петелицька І.М. передала до статутного капіталу відповідача-1.
Як зазначає директор позивача, докази, які він просить долучити до матеріалів справи №914/1179/20, він знайшов в архіві електронної переписки за березень-квітень 2019 року із згаданим представником ТОВ «ТВК «Волді».
З цього приводу суд наголошує, що провадження в даній справі було відкрито ще 19.05.2020 і лише 08.03.2024 суд закрив підготовче провадження в цій справі.
Тобто, у позивача було більш ніж достатньо часу для долучення до матеріалів справи доказів, які існували в нього, станом на момент відкриття провадження у справі №914/1179/20. У клопотанні (вх. №8071/24 від 21.03.2024) позивач жодним чином не зазначає про наявність поважних причин, які перешкоджали йому подати відповідні докази разом із позовною заявою чи на стадії підготовчого провадження у справі, як і не просить визнати причини неподання цих доказів поважними.
В згаданому клопотанні директор позивача покликається лише на те, що суд закрив підготовче провадження у справі без дотримання всіх вимог ст. ст. 177, 182 ГПК України чим порушив право позивача на подання доказів і, фактично, унеможливив їх подання в майбутньому, а також на те, що суд не може/не має права залишити поза увагою ту обставину, що в поданих з цим клопотанням документах міститься перелік саме того майна (виробничого обладнання), яке ОСОБА_1 нібито придбала в січні-червні 2019 року у фізичної особи ОСОБА_2 та внесла до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді».
В даному випадку суд звертає увагу позивача на те, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Зміст цього принципу розкрито в ст. 13 ГПК України і він зводиться до того, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 3 та ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані, зокрема, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43 ГПК України).
Суд наголошує, що порядок і строки подання учасниками справи доказів регламентовано в ст. 80 ГПК України.
Так, за змістом вказаної статті, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Водночас, положеннями ч. 8 ст. 80 ГПК України передбачено ризики, які настають для учасників справи у разі порушення ними обов'язку щодо своєчасного подання доказів, а саме докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Як зазначено КГС ВС в постанові від 28.07.2020 у справі №904/2104/19 системний аналіз ст. 80 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
З огляду на викладене суд наголошує, що ТОВ «ТД «Віва» повинне було одночасно з поданням позовної заяви подати також листування за березень-квітень 2019 року з представником ТОВ «ТВК «Волді», яке він просить долучити до матеріалів справи на стадії розгляду даної справи по суті, оскільки йому, як стороні цього листування, достеменно було відомо про існування цих доказів. Разом з тим, цього обов'язку позивач не виконав, а відтак несе ризики настання негативних для нього наслідків, пов'язаних з таким невиконанням.
Враховуючи обставини даної справи (неодноразове зупинення та поновлення провадження у ній у зв'язку з призначенням судових експертиз та розглядом клопотань судових експертів, неодноразове відкладення розгляду справи як у зв'язку з поданням сторонами відповідних клопотань, так і через необхідність вчинити інші процесуальні дії для належного розгляду справи по суті) підготовче провадження у справі №914/1179/20 тривало близько 44 місяців, що є розумним строком, передбаченим ст. 2 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Протягом всього періоду підготовчого провадження суд сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України. Зокрема, ні позивач, ні відповідачі не були обмежені в поданні доказів у справі, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення. Як вбачається з матеріалів справи, в межах підготовчого провадження позивач неодноразово подавав клопотання про долучення нових доказів і такі клопотання було задоволено судом. Суд також з'ясовував в представників позивача, чи всі наявні у них докази було додано до матеріалів справи, на що отримав ствердну відповідь.
При цьому, в межах підготовчого провадження, представники позивача жодного разу не зазначали про наявність у позивача доказів, котрі він просить долучити до матеріалів справи згідно клопотання (вх. №8071/24 від 21.03.2024), як і не клопотали перед судом про встановлення додаткового строку для їх подання.
Відтак, з огляду на все вищевикладене, а також беручи до уваги ту обставину, що позивачем не доведено наявність об'єктивних обставин, які унеможливлювали долучити до матеріалів справи його листування за березень-квітень 2019 року з представником ТОВ «ТВК «Волді» одночасно з позовною заявою чи в межах підготовчого провадження, суд залишає клопотання позивача про долучення до справи нових доказів - без розгляду.
З приводу клопотання про витребування доказів у справі, то суд зазначає таке.
Аналогічне за змістом клопотання було подане представником позивача 18.01.2024 (вх. №1705/24). В задоволенні цього клопотання судом відмовлено, що підтверджується ухвалою від 08.03.2024.
Як вбачається з вказаної ухвали, відмовляючи в задоволенні клопотання, суд виходив з того, що за змістом ст. 81 ГПК України витребування доказів є прерогативою суду, яку останній реалізовує, якщо докази, котрі сторона просить витребувати є належними та допустимими та можуть підтвердити чи спростувати аргументи позовної заяви чи відзиву на позовну заяву. ТОВ «Віва», як самостійно господарюючий суб'єкт, було необмежене в праві мати різне майно та використовувати його в своїй господарській діяльності, в тому числі передавати в заставу згідно Договору застави від 20.07.2007 (з додатками) в порядку забезпечення виконання кредитних зобов'язань за Кредитним договором №11186682000 від 20.07.2007 (з додатками). Враховуючи відсутність доказів того, що майно, котре виступало предметом Договору застави від 20.07.2007 є майном, котре було продано позивачу згідно Договору поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012, суд дійшов висновку, що витребовувані документи є неналежними доказами, які стосуються обставин справи №914/1179/20.
Як вбачається з клопотання (вх. №8071/24 від 21.03.2024), заявляючи повторно вимогу про витребування відповідних доказів, директор позивача покликається на те, що суд, всупереч вимогам ст. ст. 86, 210 ГПК України дослідив та надав оцінку доказам у справі на стадії підготовчого провадження, а не при розгляді справи по суті.
З цього приводу необхідно наголосити на такому.
За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 210 ГПК України передбачено, що при розгляді справи по суті суд повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Тобто, на стадії розгляду справи по суті, здійснюється безпосереднє дослідження всіх доказів в їх сукупності. Внаслідок такого дослідження суд безпосередньо сприймає і вивчає в судовому засіданні інформацію про фактичні дані, надані суб'єктами доказування та вирішує спір по суті.
Разом з тим, законодавчо встановлені вимоги про безпосереднє дослідження доказів на стадії розгляду справи по суті, не позбавляють суд права здійснювати дослідження доказів в обсязі необхідному для вчинення різних процесуальних дій на стадії підготовчого провадження, в тому числі їх оцінку на предмет належності.
Вказане зумовлено тим, що одним із основних засад господарського судочинства є принцип диспозитивності, тобто суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. При цьому, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Необхідно наголосити на тому, що збирання за клопотанням сторони судом доказів, які є неналежними, тобто не стосуються обставин заявлених стороною вимог чи заперечень не лише суперечить принципу диспозитивності, але також і передбаченому ст. 15 ГПК України принципу пропорційності, відповідно до якого суд визначає порядок здійснення провадження у справі з урахуванням, зокрема, завдань господарського судочинства та особливостей предмета спору.
Матеріалами справи №914/1179/20 підтверджується те, що предметом позову в даній справі є, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Виходячи з положень ст. 387 ЦК України особа, яка звертається до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.
Таким чином предмет доказування у віндикаційних спорах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то: факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
З матеріалів справи вбачається, що доказами, які підтверджують право власності позивача на придбане ним майно є Договір купівлі-продажу №10-08/10 від 10.08.2010р., укладений між ТОВ «Торговий дім «ВІВА» та СТОВ «Надстир'я» разом із специфікацією та актом приймання-передачі до цього договору, а також Договір поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012р., укладений між ТОВ «Торговий дім «ВІВА» та ТОВ «ВІВА» разом із специфікацією, актами приймання-передачі до цього Договору та Актом від 29.06.2012р. відповідності товару, поставленого згідно Договору поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012р.
Водночас, в клопотанні (вх. №8071/24 від 21.03.2024) позивач повторно просить витребувати докази, які не стосуються предмету доказування у справі №914/1179/20. Так, вказані докази підтверджують обставини існування кредитних та заставних правовідносин між ТОВ «ВІВА» та АКІБ «Укрсиббанк». Однак вказані обставини не входять в предмет дослідження даної справи. Докази того, що майно котре виступає предметом застави згідно Договору від 20.07.2007 було реалізоване позивачу за Договором поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012р. - в матеріалах справи відсутні.
За таких умов, при розгляді вказаного клопотання суд не вбачає підстав відступати від своїх висновків, викладених в ухвалі від 08.03.2024.
При цьому, суд звертає увагу на недобросовісності дій позивача при заявленні клопотань про витребування доказів (вх. №1705/24 від 18.01.2024 та вх. №8071/24 від 21.03.2024).
Так, подання цих клопотань мотивоване тим, що 15.01.2024 колишній юрисконсульт ТОВ «ВІВА» Олена Сідімянцева повідомила директору ТОВ «ТД «Віва» Пастижевському В.Р. про збереження в неї копій частини документів, які пов'язані з одержанням кредиту та передачею в заставу обладнання та передала йому ці копії (їх було долучено до клопотання (вх. №1705/24 від 18.01.2024)).
Серед доданих документів є Протокол зборів засновників ТОВ «ВІВА» від 02.07.2007, згідно котрого загальні збори вирішили оформити кредит в АКІБ «Укрсиббанк» на суму еквівалентну 500' 000,00 доларів США та передати в заставу майно - технологічне обладнання для виробництва шоколадних цукерок/кондитерської продукції.
Як вбачається з Протоколу від 02.07.2007, директор позивача ОСОБА_3 був одним із засновників (із часткою 25%) та директором ТОВ «ВІВА» і саме його загальні збори вказаного товариства уповноважили на підписання Кредитного договору №11186682000 від 20.07.2007 та Договору застави від 20.07.2007.
Відтак, директору позивача достеменно було відомо про наявність договорів та інших документів (які позивач просить витребувати) ще станом на момент подання позовної заяви в даній справі.
В межах підготовчого провадження, з метою встановлення факту того, чи дійсно в склад майна, яке було внесено до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді» входить майно придбане позивачем, зокрема у ТОВ «ВІВА», судом двічі призначалися судові експертизи, оскільки без спеціальних знань, суд не може самостійно встановити вказаний факт, враховуючи різне найменування обладнання в різних актах та необізнаність в тому з яких складових частин складаються вузли і агрегати, які входять в склад кондитерських ліній.
При призначенні судових експертиз суд звертав увагу всіх сторін на необхідності подати всі наявні в них докази, що стосуються спірного обладнання для можливості провести судову експертизу. В подальшому клопотання про витребування додаткових документів неодноразово направлялися судовими експертами.
Однак позивач, ні перед призначенням судових експертиз, ні під час розгляду клопотань експертів жодного разу не вказував про існування документів, які він просить витребувати та не клопотав про їх витребування. Вперше про існування цих доказів позивач повідомив лише 18.01.2024, тобто після надходження до суду висновків експертів.
Такі дії позивача не відповідають вимогам добросовісності щодо своєчасного подання та неприховування доказів, як і не відповідають цим вимогам дії щодо повторного заявлення клопотання, яке вже вирішене судом згідно ухвали від 08.03.2024. Враховуючи викладене, суд залишає клопотання про витребування доказів (вх. №8071/24 від 21.03.2024) - без розгляду.
Керуючись ст. ст. 13, 14, 15, 42, 43, 80, 81, 207, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Клопотання ТОВ «ТД «Віва» про долучення доказів (вх. №8071/24 від 21.03.2024) розцінити як Клопотання про приєднання нових доказів та Клопотання про витребування доказів.
2. Відповідні клопотання - залишити без розгляду.
3. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 03.04.2024.
Суддя Крупник Р.В.