Справа № 278/5839/23
02 квітня 2024 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
ТОВ "Фінансова компанія "Європейська компанія з повернення боргів" (на далі ТОВ "ФК "ЄАПБ") звернулось до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в загальній сумі 39408,65 грн, а саме: за кредитним договром №3184478103 від 17.01.2020 року, №2194929589 від 10.09.2020 року та № 004/6522359-СК від 11.06.2019 року, також просили стягнути судові витрати по справі.
В обґрунтування позову посилалися на наступне.
17.01.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі - ТОВ «ФК «ЦФР») було укладено кредитний договір № 3184478103, за яким відповідач отримала кредит, заборгованість по якому не погашена та складає 17871,22 грн.
10.09.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ЦФР» було укладено кредитний договір № 2194929589, за яким відповідач отримала кредит, заборгованість по якому не погашена та складає 12984,10 грн.
11.06.2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Таскомбанк» було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 004/6522359-СК, за яким відповідач отримала кредит, заборгованість по якому не погашена та складає 8553,33 грн.
На підставі договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк», останні набули право вимоги по цим кредитним договорам № 3184478103 від 17.01.2020 року та № 2194929589 від 10.09.2019 року.
У свою чергу позивач набув право вимоги по кредитним договорам № 3184478103 від 17.01.2020 року, № 2194929589 від 10.09.2019 року та № 004/6522359-СК від 11.06.2019 року на підставі укладених договорів факторингу, по яким АТ «Таскомбанк» відступило їм право вимоги по зазначеним кредитним договорам на підставі договору факторингу та переданих їм реєстрів боржників.
Просили їх вимоги задовольнити та стягнути на користь позивача зазначену заборгованість із відповідача ОСОБА_1 .
Провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 65).
У визначений ухвалою суду строк для подання відзиву, відповідач відзив на позовну заяву на адресу суду не надала, вказану ухвалу та копію позову з доданими до нього документами не отримала; поштове відправлення повернулось на адресу суду не врученим адресату з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 58-59). Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.
Судом встановлено, що 07.10.2016 року між ТОВ «ФК «ЦФР» і ПАТ «Таскомбанк» укладено договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» відступило АТ «ТАСКОМБАНК» право грошової вимоги до третіх осіб боржників, строком на один рік (а.с. 30-31).
11.06.2019 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №004/6522359-СК, підписанням якого відповідач акцептував публічну пропозицію АТ " Таскомбанк", яка розміщена на веб-сайті банку: www.tascombank.com.ua та беззастережно приєднався до умов договору, відповідно до якого відповідач отримав кредит за платіжною карткою «Велика п'ятірка» у сумі 5400,00 грн (а.с. 25).
17.01.2020 року між ТОВ "Фінансова Компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 3184478103, на підставі якого остання отримала грошові кошти в сумі 17659,48 грн строком на 24 місяці (а.с. 11). Також відповідачем підписано заяву-анкету на отримання послуг в ТОВ «ФК «ЦФР» від 17.01.2020 року (а.с. 14) та паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 4478103 (а.с. 12-13).
10.09.2020 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2194929589, на підставі якого остання отримала грошові кошти в сумі 9565,06 грн строком на 24 місяці (а.с. 19). Також відповідачем підписано паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 4929589 (а.с. 20).
21.03.2023 року між ПАТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №НІ/11/9-Ф, у відповідності до умов якого ПАТ «Таскомбанк» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ПАТ «Таскомбанк» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 32-34).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу Н/11/9-Ф від 21.03.2023 ОСОБА_1 має загальну непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитними договорами № 3184478103 від 17.01.2020 року, № 2194929589 від 10.09.2020 року та № 004/6522359-СК від 11.06.2019 року в загальному розмірі 39408,65 грн (а.с. 35).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, позивачем доведено факт укладення відповідачем ОСОБА_1 кредитних договорів, а саме:
1) з ТОВ «ФК «ЦФР» договору № 3184478103 від 17.01.2020 року, за яким має не погашену заборгованість у розмірі 17871,22грн, з яких: 7157,36 грн - сума заборгованості по основному боргу, 1368,50 грн - сума заборгованості по відсоткам, 9345,36 - заборгованість по комісії, що вбачається із розрахунку заборгованості (а.с. 18);
2) з ТОВ «ФК «ЦФР» договору № 2194929589 від 10.09.2020 року, за яким має не погашену заборгованість у розмірі 12984,10 грн, з яких: 6362,20 грн - сума заборгованості по основному боргу, 1213,73 грн - сума заборгованості по відсоткам, 5408,17 - заборгованість по комісії, що вбачається із розрахунку заборгованості (а.с. 24);
3) з ТОВ «Таскомбанк» договору № 004/6522359-СК від 11.06.2019 року, за яким має не погашену заборгованість у розмірі 8553,33 грн, з яких: 5118,29 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3435,04 грн - сума заборгованості за відсотками, що вбачається із розрахунку заборгованості (а.с. 29).
Визначений позивачем розмір заборгованості відповідача за кредитними договорами, відповідає умовам цих договорів. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо заявлених сум заборгованості за цими договорами.
Щодо права позивача пред'являти свої вимоги до боржника за цими договорами, то суд керується такими положеннями Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою . Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України , правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ст. 1083 ЦК України, наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.
На підставі викладених норм Закону та встановлених судом фактів передання первісним кредитором ТОВ «Таксокбанк» права вимоги за грошовими зобов'язаннями відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 004/6522359-СК від 11.06.2019 року позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», суд приходить до висновку про правомірність заявлених позивачем вимог до боржника за кредитним договором № 004/6522359-СК від 11.06.2019 року.
Що стосується кредитних договорів № 3184478103 від 17.01.2020 року та № 2194929589 від 10.09.2020 року укладених відповідачем ОСОБА_1 з ТОВ «ФК «ЦФР», то суд не вбачає підстав для висновку, що позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права вимоги до боржника за цим кредитним договором.
Так, відповідно до положень ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ст. 1083 ЦК України, наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 р. у справі № 914/868/17, відступлення майбутніх вимог можливе тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Встановлюючи дійсність майбутньої вимоги, що переходить до нового кредитора необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Так, судом встановлено, що кредитні договори № 3184478103 та № 2194929589 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ЦФР» були укладені у 2020 році, тоді як договір факторингу № ТАСЦФР-10-2016 між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «Таскомбанк», на який посилається позивач як на підставу переходу до нього права вимоги до боржника, був укладений 07.10.2016 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником.
Крім того, пунктом 2.2. договору факторингу № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року встановлено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги. Позивачем же реєстру прав вимоги до договору факторингу № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року про перехід права вимоги від ТОВ «ФК «ЦФР» до ТОВ «Таскомбанк» за кредитними договорами № 3184478103 від 17.01.2020 року та № 2194929589 від 10.09.2020 року укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ЦФР» не надано.
Таким чином, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не набуло прав первісного кредитора, а отже не має права пред'являти свої вимоги за кредитними договорами № 3184478103 від 17.01.2020 року та № 2194929589 від 10.09.2020 року укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ЦФР».
Крім того, суд має звернути увагу на наступне.
Судом встановлено, що договір відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року укладений між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» та АТ «ТАСКОМБАНК» має строк дії в один рік, отже строк договору сплив ще у 2017 року, і АТ «ТАСКОМБАНК» щоденно передавались права вимоги до позичальників з якими були укладені кредитні договори лише до 2017 року. Доказів про продовження або укладення нового договору відступлення права вимоги, суду надано не було.
Кредитні договори №3184478103 та №2194929589 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» та відповідачем були укладені вже у 2020 році.
З огляду на це, зазначені кредитні договори за №3184478103 та №2194929589, що є предметом спору по даній справі, були укладені через 3 роки після закінчення дії договору відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, а отже не входили до боргової маси, яку АТ «ТАСКОМБАНК» викупило у ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ».
Отже, АТ «ТАСКОМБАНК» взагалі не мав достатніх правових підстав для укладання договору факторингу №НІ/11/9-Ф з новим кредитором (позивач) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адже АТ «ТАСКОМБАНК» не набув права грошової вимоги за двома вказаними вище кредитними договорами, укладеними між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» та відповідачем у 2020 році.
Як наслідок, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не став кінцевим власником правової вимоги по сплаті коштів за кредитними договорами за №3184478103 та №2194929589, а отже відсутні правові підстави для задоволення у цій частині даного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст. 48 ЦПК України, сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17.
На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволені позову в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами № 3184478103 від 17.01.2020 року та № 2194929589 від 10.09.2020 року укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ЦФР».
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з наданого платіжного доручення, позивач за подання даного позову до суду, у відповідності до положень ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплатив судовий збір в розмірі 2684,00 грн (а.с. 2).
У зв'язку з частковим задоволенням позову відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 582,54 грн.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76-82, 95, 141, 263-268, 280-284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, заборгованість за кредитним договором № 004/6522359-СК від 11.06.2019 року в сумі 8553,33 грн, з яких: 5118,29 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3435,04 грн - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, витрати па оплату судового збору в сумі 582,54 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. М. Дубовік