ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01.04.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1001/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вх.№2683/24 від 22.03.2024 у справі
за позовом: Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сочавської Уляни Петрівни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Сервіс паркування"
про зобов'язання вчинити дії
за участю:
від позивача: не з"явився,
від відповідача: Федьків Василь Богданович
від третьої особи: не з"явився
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради з позовом до Фізичної особи-підприємця Сочавської Уляни Петрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Сервіс паркування" про зобов'язання вчинити дії, а саме зобов'язати ФОП Сочавську У.П. звільнити майданчики для паркування I паркувальної зони: Площа Ринок 1-11, Площа Ринок, вул. Шеремети - вул. Старозамкова шляхом демонтажку тимчасової споруди для обслуговування першої паркувальної зони, паркомату, шлагбауму на в'їзді в I паркувальну зону (перехрестя вулиць Старозамкова та Шпитальна в м. Івано-Франківську) та на виїзді з I паркувальної зони (перехрестя вулиць Любомира Гузара та Галицька в м. Івано-Франківську).
Вирішення процесуальних питань.
18.03.2024 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення - позов Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради до Фізичної особи-підприємця Сочавської Уляни Петрівни про зобов'язання вчинити дії задовольнити.
22.03.2024 до Господарського суду Івано-Франківської області від Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн.
Статтею 244 ГПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
25.03.2024 суд постановив заяву Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначити до розгляду в судовому засіданні на 01.04.2024.
В судове засідання 01.04.2024 представник позивача не з"явився, в заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивач просив розгляд заяви здійснювати без участі його представника.
Представник третьої особи в судове засідання не з"явився, причин не з"явлення суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення третьої особи, належним чином про розгляд заяви і забезпечення їх присутності в судовому засіданні для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів та дійшов висновку, що є підстави для розгляду заяви без їх участі за наявними матеріалами.
01.04.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Позиція позивача.
Позиція позивача викладена у заяві про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу вх.№26831/24 від 22.03.2024. Зазначив, що на виконання умов договору здійснив аналіз документів для звернення до суду, підготував позовну заяву, взяв участь у 7 (семи) судових засідань та підготував заяву про залучення третьої особи. Вважає розмір понесених витрат співмірним з предметом позову.
Позиція відповідача.
Представник відповідача проти заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу заперечив. Зазначив, що справа не є складною, підставою позову є невиконання лише одного пункту договору, адвокат не здійснював жодних розрахунків, а тому на його думку справедливим та співмірним є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в цій справі 5000 грн. 00 коп.
Обставини справи, дослідження доказів.
01.11.2023 Адвокат Устінський Андрій Вікторович, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №001026 від 28.08.2015 та Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради (клієнт), що діє на підставі Положення уклали договір про надання правничої допомоги №Ю-30/10/23.
Відповідно до п.1.1. договору Клієнт доручає, а Адвокат відповідно до чинного законодавства України приймає на себе зобов"язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п.4.2. договору, за надання адвокатом клієнтові правничої допомоги в суді першої інстанції клієнт сплачує фіксований гонорар, у розмірі 20 000 грн 00 коп.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023. В частині представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції договір діє до ухвалення рішення у справі судом першої інстанції (п.7.1.).
У позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести в зв"язку з розглядом цієї справи становить 20 000 грн 00 коп. В судовому засіданні 18.03.2024 на стадії судових дебатів представник позивача заявив клопотання про подання доказів понесених витрат на правову допомогу протягом п"яти днів з дня ухвалення рішення.
Згідно з актом наданих послуг від 04.12.2023 вартість наданих послуг становить 20 000 грн 00 коп., яку позивач сплатив, що підтверджується платіжною інструкцією №57 від 20 березня 2024 року.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Згідно зі ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Разом з тим, згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України ).
Відповідно до п.2. ч.4. ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5,6 ст. 126 ГПК України).
Враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрати на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд :1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому суд, враховує:- чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; - чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
В цьому випадку правова позиція позивача не змінювалась та адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Висновок суду.
З огляду на викладені положення процесуального законодавства та дотримання представником позивача вимог ч.8 ст.129 ГПК України, суд враховуючи підготовку адвокатом документів для подання до суду, підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідними документами, задоволення позову, керуючись критеріями, що визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, дійшов висновку, що ця справа не є складною та не потребувала значного часу для адвоката для надання ним правової допомоги; обсяг наданих адвокатом послуг не є значним, дійшов висновку про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу та вважає, що справедливим та співмірним є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, що становить 10 000 грн.
Керуючись статтями 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
заяву Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вх.№2683/24 від 22.03.2024 задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сочавської Уляни Петрівни, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1 ) на користь Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради, вул. М.Грушевського, буд.21,м. Івано-Франківськ,76004 (код 40226397) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строк, визначений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Додаткове рішення складено 03.04.2024
Суддя Т.В. Максимів