номер провадження справи 24/35/24
25.03.2024 Справа № 908/381/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/381/24
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова Група “ТАС” (просп. Перемоги, буд. 65, м. Київ, 03117, ідентифікаційний код 30115243),
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 13622789)
про стягнення 60746,20 грн.
за участю представників:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” заборгованості в розмірі 60746,20 грн, що складається з 40020,74 грн суми страхового відшкодування, 3746,60 грн суми пені, 14186,58 грн інфляційних втрат, 2792,28 грн суми 3 % річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2024, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст. ст. 993, 1188, 1194 ЦК Кодексу, ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів”, на підставі яких позивач просить стягнути з відповідача 40020,74 грн суми страхового відшкодування, 3746,60 грн суми пені, 14186,58 грн інфляційних втрат, 2792,28 грн суми 3 % річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/381/24 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/35/24. Судове засідання для розгляду справи призначено на 25.03.2024 о 10 год. 00 хв.
27.02.2024 відповідачем через систему «Електронний суд» подано суду відзив на позовну заяву від 24.12.2022 вих. № 373, відповідно до якого відповідач визнає позовні вимоги у повному обсязі. Крім того просить повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України.
Відзив Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на позовну заяву прийнятий судом до розгляду та врахований при вирішенні спору у справі.
Представники сторін в судове засідання 25.03.2024 не прибули.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судовий процес 25.03.2024 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Оскільки неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.
У судовому засіданні 25.03.2024 справу розглянуто, ухвалено рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд
24.06.2021 між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (Страховик, позивач у справі) та ОСОБА_1 (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № FО-1014485 (надалі Договір), за умовами якого застраховано ризик настання збитків Страхувальника, що спричинені пошкодженням, знищенням, втратою забезпеченого транспортного засобу (автомобіля «Renault Lоgаn» д.н.з. НОМЕР_1 ).
У даному договорі зазначено, що цей договір діє при наявності діючого полісу ОСЦПВ АР/9746815, дія цього договору поширюється лише на забезпечений транспортний засіб, зазначений в цьому полісі ОСЦПВ.
Полісом № АР/9746815 забезпечено транспортний засіб «Renault Lоgаn» д.н.з. НОМЕР_1 (далі забезпечений транспортний засіб).
Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).
29.06.2021 о 12 год. 00 хв., в м. Запоріжжі, Гончаров Руслан керуючи автомобілем марки «Меrсеdеs-Веnz-Sрrinter» д.н.з. НОМЕР_2 , під час стоянки допустив зіткнення з транспортним засобом «Renault/Lоgаn» д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушив вимоги Правил дорожнього руху. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
У зв'язку з тим що настання дорожньо-транспортної пригоди відбулося за участю забезпечених транспортних засобів, а також з відсутністю травмованих (загиблих) людей, а також за згодою водіїв даних транспортних засобів щодо обставини її скоєння, за відсутністю у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складено Європротокол, тобто повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, у якому ОСОБА_2 визнав свою вину.
Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено транспортний засіб «Renault/Lоgаn» д.н.з. НОМЕР_1 , який застрахований у Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС».
Деталі та опис пошкодження транспортного засобу зафіксовано актом огляду транспортного засобу від 29.06.2021.
Відповідно до Ремонтної калькуляції № 17928_20 від 01.07.2021 загальна вартість відновлення автомобіля «Renault/Lоgаn» д.н.з. НОМЕР_1 становить 40607,13 грн.
У п. 3 полісу АР/9746815 визначено строк його дії 25.05.2021 по 24.05.2022 (включно).
Таким чином, Договір діяв станом на час дорожньо-транспортної пригоди 26.06.2021.
За вказаною ДТП позивач відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування», на підставі страхового акту № 18766/20/921 від 05.07.2021 та згідно умов Договору, здійснив страхову виплату в розмірі 40020,74 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , як водія автомобіля «Меrсеdеs-Веnz-Sрrinter» д.н.з. НОМЕР_2 , застрахована в ТДВ «СК «КРЕДО» згідно полісу ОСЦПВ серія ЕР № 202731065.
Розмір франшизи становить 0,00 грн. Ліміт відповідальності за матеріальну шкоду становить 130000,00 грн.
Враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи згідно Полісу ОСЦПВ серія ЕР № 202731065 застрахована відповідачем, позивачем на адресу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» направлялася заява про виплату страхового відшкодування № 03399/9221 від 08.07.2021 в розмірі 40020,74 грн. в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування», з необхідним для прийняття рішення пакетом документів.
Зазначена вимога залишена без відповіді та задоволення. Страхове відшкодування не виплачене.
Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 40020,74 грн, 3746,60 грн суми пені, 14186,58 грн інфляційних втрат та 2792,28 грн 3 % річних.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору якщо передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст., ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 ЦК України страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є заснованими на суброгації, тобто переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/449/17.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність особи, що користуються транспортним засобом «Меrсеdеs-Веnz-Sрrinter» д.н.з. НОМЕР_2 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, застрахована у відповідача відповідно до Полісу № ЕР 202731065 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України.
Частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
Матеріалами справи підтверджено вину водія транспортного засобу «Меrсеdеs-Веnz-Sрrinter» д.н.з. НОМЕР_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 29.06.2021.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
В силу приписів ст., ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними.
Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку позивачу) в обсязі, визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
Як встановлено матеріалами справи, зобов'язання, що має бути сплачене відповідачем становить 40020,74 грн.
Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів франшиза становить 0,00 грн.
При цьому, приймаючи до уваги положення ст. 29, п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092).
Суд враховує, що ТДВ “Страхова компанія “КРЕДО”, як Страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, в силу положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовує у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу лише витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження).
Пунктом 36.2 статті 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом, позивачем на адресу Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” направлялася заява № 03399/9221 від 08.07.2021 на виплату страхового відшкодування в розмірі 40020,74 грн.
Отже відповідач, який отримав заяву про виплату страхового відшкодування, повинен був сплатити суму страхового відшкодування на користь на користь ПрАТ «Страхова Група «ТАС» не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви.
Відповідач виплату страхового відшкодування не здійснив.
Відповідач визнав позовну вимогу про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 40020,74 грн, завданої в результаті ДТП, в порядку суброгації, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.
Отже, враховуючи вищезазначені приписи законодавства вимога про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку суброгації, задовольняється судом в сумі 40020,74 грн.
Крім того, враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання з відшкодування шкоди в порядку суброгації, позивачем нараховано 3746,60 грн. пені за період з 18.10.2021 по 18.04.2022, 3% річних в сумі 2792,28 грн за період 18.10.2021 по 13.02.2024 та 14186,58 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц.
Обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування за наявності відповідних правових підстав для цього є грошовим зобов'язанням страховика. Тому в разі прострочення виконання даного зобов'язання до страховика може бути застосовано відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначену статтею 625 Цивільного кодексу України.
Правова позиція стосовно наявності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат у разі прострочення виплати страховиком відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів наведена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Норма вказаної статті не містить обмежень щодо її застосування виключно у правовідносинах між страховиком і страхувальником за полісом ОСЦПВВНТЗ, тому суд дійшов висновку про можливість застосування даної відповідальності до відповідача у разі прострочення ним виплати страхового відшкодування на користь особи, яка має право на таке відшкодування, в даному випадку - позивача.
Враховуючи встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та задовольняються судом у повному обсязі.
Відповідач не надав суду доказів виплати позивачу страхового відшкодування, позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, тому дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем та ухвалення відповідного рішення.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» задовольняються судом у повному обсязі в загальній сумі 60746,20 грн.
Частиною 1 ст. 130 ГПК України і ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи приписи зазначених норм закону, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України, за відповідною ухвалою, судового збору в розмірі 1514,00 грн., що дорівнює 50 % від суми судового збору сплаченого позивачем платіжною інструкцією № 13974 від 26.01.2024 при зверненні до суду з позовом у даній справі, у зв'язку із визнанням позову відповідачем.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 1514,00 грн., що дорівнює 50 % від суми судового збору сплаченого позивачем, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”, м. Київ до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО”, м. Запоріжжя задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” (03117, м. Київ, пр. Перемоги, буд.65, ідентифікаційний код юридичної особи 30115243) - 40020 (сорок тисяч двадцять) грн 74 коп. страхового відшкодування, 3746 (три тисячі сімсот сорок шість) грн. 60 коп. пені, 2792 (дві тисячі сімсот дев'яносто дві) грн. 28 коп. 3% річних, 14186 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн 58 коп. інфляційних втрат та 1514 (одна тисячапятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ.
Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова Група «ТАС» (пр. Перемоги, буд. 65, м. Київ, 03117, ідентифікаційний код 30115243) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1514 грн., що дорівнює 50 % від суми судового збору, сплаченого позивачем платіжною інструкцією № 13974 від 26.01.2024 при зверненні до суду з позовом у справі № 908/381/24, у зв'язку із визнанням позову відповідачем, про що судом буде постановлено відповідну ухвалу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 03.04.2024.
Суддя Т.А. Азізбекян