пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
02 квітня 2024 року Справа № 903/1193/23
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна
за відсутністю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/1193/23 за позовом Приватного підприємства «Технопостачкомплект» до Державного підприємства «Дослідне господарство «Перемога» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства карпатського регіону національної академії аграрних наук України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Геокомп» про солідарне стягнення 2164289,61 грн,
23.11.2023 Приватне підприємство “Технопостачкомплект” надіслало на адресу суду позовну заяву до Державного підприємства “Дослідне господарство “Перемога” Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту картоплярства національної академії аграрних наук України”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Геокомп” про солідарне стягнення 2164289,61 грн, в т.ч.: 108542,44 грн заборгованість за поставлений товар та 2055747,17 грн заборгованість по оплаті відсотків за користуванням товарним кредитом.
Ухвалою суду від 30.11.2023 позовну заяву залишено без руху.
Представник позивача ухвалу суду отримав 30.112023, що підтверджується власним підписом на ухвалі.
Отже, строк для усунення недоліків до 11.12.2023.
01.12.2023 Приватне підприємство “Технопостачкомплект” надіслало на адресу суду доповнення до позовної заяви про стягнення боргу, в яких вказав, що 20 листопада 2023 року відповідач-1 був перейменований (змінена назва) з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО "ПЕРЕМОГА" ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ДОСЛІДНОЇ СТАНЦІЇ ІНСТИТУТУ КАРТОПЛЯРСТВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ" на ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО "ПЕРЕМОГА" ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ДОСЛІДНОЇ СТАНЦІЇ ІНСТИТУТУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ".
Зазначив, що позивач по справі не вживав заходів для забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви. У позивача є оригінали документів, копії яких додано до цієї позовної заяви. Попередній(орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс становить 32464,34 грн - сплачений судовий збір.
Просить винести рішення про солідарне стягнення з відповідачів: ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО “ПЕРЕМОГА” ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ДОСЛІДНОЇ СТАНЦІЇ ІНСТИТУТУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ” та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ГЕОКОМП” на користь Приватного підприємства “ТЕХНОПОСТАЧКОМПЛЕКТ” коштів на загальну суму 2164289,61 грн., в тому числі заборгованість зі поставлений товар -108542,44 грн, заборгованість по оплаті відсотків за користування товарним кредитом - 2055747,17 грн.
Надав докази реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та доповнення до позовної заяви з зазначенням офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти позивача (за наявності), офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 06.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвала суду від 06.12.2023 доставлена Відповідачу-1 до електронного кабінету 06.12.2023 о 18:43 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, строк для надання відзиву до 21.12.2023.
Відзив відповідача-1 на адресу суду не надходив.
Ухвала суду від 06.12.2023, яка була направлена рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача-2 (вул. Ковельська,22, офіс 209, м. Луцьк, 43016) повернута з відміткою відділення поштового зв'язку “за закінченням терміну зберігання”.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю “Геокомп”: вул. Ковельська,22, офіс 209, м. Луцьк, 43016, отже суд направив ухвалу від 06.12.2023 за місцем державної реєстрації останнього.
Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 911/3309/17).
Строк для подання відзиву - до 28.12.2023 включно.
Відзив відповідача-2 на адресу суду не надходив.
Представник позивача 02.01.2024 сформував в системі “Електронний суд” клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Ухвалою суду від 03.01.2024 відкладено розгляд підготовчого засідання на 23.01.2024 о 12:00 год.
Протокольною ухвалою від 23.01.2024 суд не допустив Волкова І.М. до участі у розгляді справи, в якості уповноваженого представника відповідача-1 Державного підприємства «Дослідне господарство «Перемога» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства карпатського регіону національної академії аграрних наук України». Строк розгляду справи у підготовчому судовому засіданні продовжив на 30 днів та відклав розгляд справи в підготовчому судовому засіданні.
Протокольною ухвалою від 05.03.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 02.04.2024 о 12:30 год. Зобов'язав представника позивача подати до наступного судового засідання докази часткової оплати.
Ухвала повідомлення від 05.03.2024 про дату та час судового засідання доставлена до електронного кабінету відповідач-1 07.03.2024 о 18:29 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвала повідомлення від 05.03.2024 про дату та час судового засідання надіслана на юридичну відповідача-2 (вул. Ковельська,22, офіс 209, м. Луцьк, 43016) повернута з відміткою відділення поштового зв'язку “адресат відсутній за вказаною адресою”.
28.03.2024 представник позивача сформував в системі «Електронний суд» заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів 1914289,61 грн. заборгованість, оскільки 01.03.2024 відповідач-2 частково сплатив заборгованість в розмірі 250000,00 грн, що підтвердив платіжною інструкцією.
Щодо вимоги позивача про зменшення та збільшення позовних вимог, то вказані вимоги у відповідності до ст.46 ГПК України не суперечить законодавству України, не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятими судом.
На день розгляду справи сума боргу становить 1914289,61 грн.
02.04.2024 представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, вказав, що позовні вимоги підтримує повністю.
У визначений судом день та час відповідач та представник відповідача в призначене судове засідання суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені.
З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідачів, за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2023 року між Ппиватним підприємством «ТЕХНОПОСТАЧКОМПЛЕКТ» і Державним підприємством «Дослідне господарство «Перемога» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту картоплярства національної академії аграрних наук України» укладено договір поставки №25.
20.11.2023 Державне підприємство «Дослідне господарство «Перемога» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту картоплярства національної академії аграрних наук України» (код ЄДРПОУ 00729273) змінило назву на Державне підприємство «Дослідне господарство «Перемога» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства карпатського регіону національної академії аграрних наук України».
Відповідно до розділу 1 договору, постачальник зобов'язався поставити та передати або передати зі свого складу Покупцю у власність нафтопродукти (надалі Товар), в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками Сторін Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору.
Найменування Товару: нафтопродукти в асортименті.
Документ на товар, які Постачальник повинен передати Покупцю: накладні відвантаження товару. Сторони за даним Договором домовились, що накладна на відвантаження товару є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації є невід'ємною частиною до даного договору.
Згідно п.п.2.1.-2.4 договору, одиниця виміру кількості товару: літр 2.2. Загальна кількість товару, асортимент і ціна товару погоджується сторонами при формуванні замовлення та визначаються в накладних, які підписуються Сторонами. Ціна Товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством. Загальну суму поставки складає сума всіх накладних, по яким був поставлений Товар за даним договором. В загальну вартість Договору включено.
Відповідно до п.5.1 договору, Покупець має право здійснити передоплату замовленого Товару протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку від Постачальника, повну або часткову оплату отриманого товару на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 60 ( шістдесят) календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.
Пунктом 5.2 договору узгоджено, що у випадку не оплати Покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п. 5.1. даного Договору, Постачальник має право рахувати, а Покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 90 календарних днів, починаючи з наступного дня після відвантаження товару з нарахуванням Покупцю два відсотка за кожен день використання товарного кредиту.
Покупець зобов'язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни вказані в п. 5.3 даного Договору. Під наданням Покупцем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання даного Договору.
Згідно п.5.3 договору, покупець зобов'язаний оплатити суму товарного кредиту на 91 день від дати відвантаження вказаної в накладній, а відсотки за його використання протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги від Постачальника про оплату. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості.
У відповідності до п.5.4 договору, якщо після закінчення 90 днів користування товарним кредитом, Покупець не внесе всіх передбачених Договором платежів - він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених в п. 8.2. даного Договору.
На виконання умов договору Приватне підприємство "ТЕХНОПОСТАЧКОМПЛЕКТ" поставило та передало відповідачу в травні 2023 року нафтопродукти на загальну суму 1180000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними на відвантаження товару:
-№ 0000000132 від 24.05.2023 на суму 590000,00 грн.
-№ 0000000134 від 25.05.2023 на суму 590000,00 грн.
Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами на накладних на відвантаження товару.
Відповідач прийняв поставлений товар, не заявивши претензій ні до кількості, ні до якості товару.
Відповідач не оплатив поставлений товар в строки вказані в п.5.1, тому товар поставлявся на умовах товарного кредиту, що підтверджується наступним платіжними дорученнями, копії яких додаються:
Кредитове повідомлення про оплату від 08.08.2023 - 71457,56 грн;
Кредитове повідомлення про оплату від 09.08.2023 -500000,00 грн;
Кредитове повідомлення про оплату від 17.08.2023 - 500000,00 грн;
Загальна сума проведеної оплати становить 1071457,56 грн.
Заборгованість по сумі товарного кредиту на день подачі позову становила 108542,40 грн (1180000,00 -1071457,56 ).
Разом з цим, як слідує з матеріалів справи, під час розгляду справи відповідач частково погасив суму боргу в розмірі 250000,00 грн, що підтвердив платіжною інструкцією.
Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
На день розгляду справи сума основного боргу сплачена.
Відповідно до умов договору №25 від 23 травня 2023 року, покупець зобов'язаний оплатити суму товарного кредиту на 91 день від дати відвантаження вказаної в накладній, а відсотки за його використання протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги від Постачальника про оплату ( п.5.3).
На виконання пункту 5.3 договору, 06.11.2023 ПП «ТЕХНОПОСТАЧКОМПЛЕКТ» відправило на адресу відповідачу листа-вимогу про оплату відсотків за користування товарним кредитом протягом семи календарних днів з моменту її отримання.
На момент подання позову, відповідач борг не оплатив, чим самим прострочив виконання зобов'язання. Заборгованість по оплаті відсотків за користування товарним кредитом на день подачі позову становила 1986280,00 грн.
Однак, оскільки відповідачем-2 була здійснена часткова оплата, то на день розгляду справи сума боргу становить 1914289,61 грн.
Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну проданого товару.
Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування пені за прострочку виконання грошових зобов'язань та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.
Крім того, як слідує з матеріалів справи, 23.05.2023 між ТОВ «ГЕОКОМП», ДП Державним підприємством «Дослідне господарство «Перемога» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту картоплярства національної академії аграрних наук України» та ПП «АЙСЛАГ» укладено договір поруки №25-П, відповідно до якого ТОВ «ГЕОКОМП» як поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником усіх зобов'язань за Основним договором поставки №25 від 23.05.2023 у повному обсязі, у тому числі, за сплату основного боргу, сплату відсотків за користування товарним кредитом, неустойки (штрафу, пені), інфляційних витрат, процентів річних, відшкодування збитків, інші виплати, пов'язані з виконанням Боржником Основного договору зобов'язувався (п.3.1).
Відповідно до пункту 4.1. договору поруки, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником обов'язку за Основним договором, Кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до Боржника, так і до Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.
Згідно п. 4.2. договору, поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання, передбачені за основним Договором, протягом 2 (двох) банківських днів з моменту пред'явлення вимоги Кредитором . Вимога пред'являється усно або електронною поштою, факсом, тощо.
На виконання пункту 4.2 договору поруки, 14.11.2023 ПП «ТЕХНОПОСТАЧКОМПЛЕКТ» відправило на адресу відповідачам листа-вимогу про оплату заборгованості.
Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Водночас, статтею 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Таким чином відповідачі, уклавши договір поставки №25 та договір поруки №25 з позивачем, добровільно стали стороною вказаних договорів, а відтак на відповідних умовах зобов'язані нести всі ризики, пов'язані з порушенням власних зобов'язань, в тому числі сплачувати передбачені договором проценти.
Відповідачем не надано жодного доказу на спростування заявленого боргу.
Контррозрахунку нарахування відсотків відповідачем не подано.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 1914289,61 грн.
Суд звертає увагу, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.
Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.
Загальна сума ціни позову, з урахування поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог, становить - 1914289,61 грн.
Таким чином, сума судового збору за позовними вимогами у зв'язку із їх зменшенням становить - 28714,34 грн., тобто 1914289,61 грн. х 1,5%.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів, то витрати по сплаті судового збору (у відповідності до суми задоволених вимог) в сумі 14357,17 грн. відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на відповідачів порівну.
Разом з цим, суд звертає увагу позивача на те, що останній не позбавлений можливості звернутися у відповідності до ст.7 ЗУ «Про судовий збір» із заявою про повернення судового збору, оскільки було зменшено позовні вимоги.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Державного підприємства «Дослідне господарство «Перемога» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства карпатського регіону національної академії аграрних наук України» (вул.Перемоги,8, с.Баківці, Луцький р-н, Волинська обл, 45665, код ЄДРПОУ 00729273) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Геокомп» (вул.Ковелььська,22, офіс 209, м.Луцьк, 43016, код ЄДРПОУ 31290391) на користь Приватного підприємства «Технопостачкомплект» (вул.Стрілецька,4, м.Луцьк, 43021, код ЄДРПОУ 38339731) 1914289,61 грн. заборгованості (один мільйон дев'ятсот чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень 61 коп).
3. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Перемога» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства карпатського регіону національної академії аграрних наук України» (вул.Перемоги,8, с.Баківці, Луцький р-н, Волинська обл, 45665, код ЄДРПОУ 00729273) на користь Приватного підприємства «Технопостачкомплект» (вул.Стрілецька,4, м.Луцьк, 43021, код ЄДРПОУ 38339731) 14357,17 грн (чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят сім гривень 17 коп) витрат по сплаті судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геокомп» (вул.Ковелььська,22, офіс 209, м.Луцьк, 43016, код ЄДРПОУ 31290391) на користь Приватного підприємства «Технопостачкомплект» (вул.Стрілецька,4, м.Луцьк, 43021, код ЄДРПОУ 38339731) 14357,17 грн (чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят сім гривень 17 коп) витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 03.04.2024.
Суддя І. О. Гарбар