03.04.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2276/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2023 (суддя Бєлік В.Г.) у справі №904/2276/23
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м.Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у розмірі 45 445, 00 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", штраф за неправильно зазначену в накладній №46992608 у вагоні №63487516 масу вантажу, а саме в накладній маса вантажу зазначена 70 000 кг., фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 71 000 кг., що на 1 000 кг. більше, у розмірі 45 445,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2023 у справі №904/2276/23 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76; код ЄДРПОУ 00178353) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 108; код ЄДРПОУ 40081237) штраф у розмірі 45 445, 00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684, 00 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що комерційні акти підписані уповноваженими працівниками залізниці в порядку п. 10 Правил складання актів вважається такими, що складені з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Відповідно до наявного в матеріалах справи технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №10 станції Павлоград-1 Придніпровської залізниці, ваги пройшли повірку 11.07.2022.
Доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки, матеріали справи не містять.
На підставі викладеного місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що станом на дату складання комерційних актів, засіб вимірювальної техніки був повірений належним чином.
Вказана умова щодо видачі вантажів не містить імперативного припису щодо перевірки маси вантажу саме таким способом, яким остання визначалась на станції відправлення.
Комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, а тому приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок плати за користування вагонами, суд дійшов висновку про його обґрунтованість. Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 45 445,00грн є обґрунтованими.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в в задоволенні позову відмовити повністю. Судові витрати покласти на позивача.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційну скаргу обґрунтовано настуним:
Апелянт зазначає, що на момент прийняття загону до перевезення залізницею не було складено актів про технічний стан вагону, актів загальної форми, комерційних актів, які би підтвердили несправність вагону у технічному відношенні, комерційну несправність (завантаження з порушенням Технічних умов), невідповідність маси вантажу у вагоні з даними накладної. Отже, залізниця своїми діями (приймання вагону до перевезення та постановка його у склад поїзда) визнала вірність внесеної у накладну інформації, в тому числі про масу вантажу.
Матеріали справи не містять доказів, які би підтвердили факт невірного оформлення накладної (неправильно зазначеної маси вантажу) на момент прийняття перевізником вагону на станції Ароматна.
Апелянт вважає помилковим висновок суду про правомірність нарахування п'ятикратного штрафу, оскільки надлишок у 1000 кг виявлено на попутній станції Павлоград-І, а не на станції відправленні - Ароматній. Під час перевезення вагону від станції Ароматна до станції Павлоград І відбулась зміна маси вантажу, що підтверджується комерційним актом №454502/85 від 19.11.2022. При цьому, факт невірного зазначення в накладній маси вантажу комерційним актом не встановлений. Ця обставина встановлюється на станції відправлення під час прийняття вантажу до перевезення за результатом проведення передавальних операцій.
Судом не враховано, що під час перевезення виникли обставини, які не залежали від вантажовідправника, оскільки останній не організовує, не здійснює, не контролює та не відповідає за процес перевезення вагону, що прямо зумовлює відсутність вини вантажовідправника.
Судом не надана оцінка доданим до матеріалів справи доказам зміни якісного показника вугілля, зокрема, не досліджено посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення) №2834 від 19.11.2022 та протокол випробувань ТОВ «Вуглехімічна лабораторія» від 45/2 від 21.11.2022. Документи свідчать про те, що вміст «вологи» вугілля у спірному вагоні збільшився з 10,9 % до 19,0 %. Розбіжності у масі вантажу виникли у зв'язку з попаданням у вагон опадів, які спричинили збільшення ваги. За таких обставин стягнення з відповідача штрафу є незаконним та безпідставним.
Суд не врахував, що виявлене позивачем збільшення маси вугілля на 1000 кг, відповідає 1,43 % від зазначеної його маси у накладній, тобто не перевищує загальний показник поверхневої води - не більше 3-5 % від загальної кількості вугілля, навіть без врахування показника капілярної вологи.
Стосовно відмови суду у зменшенні розміру штрафу апелянт зазначає, що Позивач не надав суду доказів настання наслідків та спричинення будь-яких збитків внаслідок розбіжностей у накладній № 45239183 та комерційному акті стосовно того, що у вказаних документах різні дані щодо маси вантажу у вагоні № 68979848, в судовому рішенні не зазначено які збитки поніс позивач.
Отже, невірне зазначення маси вантажу у накладній не завдало збитків залізниці, як і не спричинило негативних наслідків, а штраф не має компенсаторного характеру, проте є додатковим засобом отримання прибутку для позивача. З огляду на відсутність збитків, обсяг відповідальності не є розумним і міг би бути зменшений за судовим рішенням.
В оскаржуваному рішенні не надана належна оцінка доказам, на які посилався відповідач у заяві про зменшення розміру штрафу.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Позивачем по справі подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Оскільки, маса вантажу визначалась без участі працівників залізниці, а сам вантаж прийнято шляхом візуального огляду, залізниця не могла знати про невідповідність маси вантажу, а тому вантаж відправнику не повертався та не переоформлялися перевізні документи.
Самий лише факт зважування вагону на справних і повірених вагах ще не означає, що вага, зазначена відправником у накладній, є правильною, так як придатність ваг до використання ніяким чином не гарантує дотримання відповідачем самої процедури зважування та, як наслідок, внесення правильних відомостей у перевізний документ.
Норма надлишку у вагоні №63487516 становить 140 кг (70 000кг х 0,2%), що значно менше надлишку (1000 кг), виявленого на попутній станції Павлоград-1, тому нарахування п'ятикратного штрафу, є правомірним.
Викладені в інформації Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології від 16.03.2023 № 994-04-22/994-04 є узагальненими та середньостатистичними, а тому така інформація не може слугувати належним доказом збільшення ваги у вагоні через погодні умови.
В графі 20 накладної № 46992608 самим же відповідачем зазначено, що «Вантаж у твердому стані», а отже його посилання на посвідчення № 45/2 від 21.11.2022 як доказ приймання та перевезення вантажу у вологому стані, є суперечливим, оскільки воно не відповідає договору перевезення.
Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.
Ухвалою суду від 19.01.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/2276/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/2276/23.
24.01.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/2276/23.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2024 апеляційну скаргу залишено без руху; встановлений строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ухвали, а саме докази направлення апеляційної скарги з додатками на адресу Регіональної філії "Придніпровська залізниця", листом з описом вкладення.
До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2023 справі №904/2276/23. Призначено розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
У листопаді 2022 по накладній №46992608 зі станції Ароматна Придніпровської залізниці ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" здійснило відправлення вагону №63487516 на станцію Курахівка Донецької залізниці.
По прибуттю вагону на станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці, при переважуванні на вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, про що було складено комерційний акт №454502/85 від 19.11.2022. Перевіркою було виявлено, що в накладній №46992608 у вагоні №63487516 вказана маса вантажу складає 70 000 кг., фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 71 000 кг., що на 1000 кг. більше, ніж вказано у накладній та більше вантажопідйомності вагону. Комерційний акт містить підписи заступника начальника станції Мордас В.І. та працівників станції Захарової О.В. та Кузубова О.В.
Надлишок вантажу було вивантажено зі спірного вагону та забрано представником ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" відповідно до листа №3/9961 від 21.11.2022 та акту загальної форми №843 від 21.11.2022.
У відповідності з вимогами ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу відправнику нарахований штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, а саме:
1) провізна плата по накладній № 46992608 за вагон №63487516 складає 9 089,00 грн., штраф складає 9 089,00х 5 = 45 445,00 грн.
Тож до стягнення з Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” на користь Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" за внесення у накладну неправильності відомостей, підлягає сума 45 445,00 грн.
На підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України, позивачем нарахований штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати у сумі 45 445,00грн. розмір якого підтверджується розрахунком позивача.
Відповідач добровільно не сплатив зазначеного штрафу, що і є причиною виникнення спору.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083.
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Пунктом 2.3. Правил визначено, що представник відправника у графі 55 накладної "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреністю на оформлення перевезення.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Статуту вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.
Частиною 2 ст. 24 Статуту передбачено право Залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно з ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Правила оформлення перевізних документів затверджені наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138). Відповідно до пунктів 1.2, 2 Правил, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.
У додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів встановлено, що у графі "маса вантажу, визначена відправником" вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом). У графі "спосіб визначення маси" зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником). У графі "ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)" зазначається відправником або залізницею. У графі "правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.
Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Правил якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно з ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми та комерційним актом.
Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
У п. 6.1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 за № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" вказано, що підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Згідно з ч. 3 п. 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 29.05.2002 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 № 567/6855, у комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах; у разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.
Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.
Згідно з ч. 1, 2 п. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній; залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (пп. 4 п. 52 Статуту).
Відповідно до ч. 1 п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно з п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до п. 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
За пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. (п.118 Статуту).
Сторонами справи не оспорюється правильність висновків суду першої інстанції в частині того, що по прибуттю вагону 63487516 на станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці, при переважуванні на вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні - в накладній №46992608 у вагоні №63487516 вказана маса вантажу 70000 кг, а фактично встановлено 71000 кг, що на 1000 кг більше, ніж вказано у накладній та більше вантажопідйомності вагону.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (статті 13, 74 ГПК України).
Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 73 ГПК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що дотримання фундаментального принципу змагальності господарського судочинства забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Подібний висновок є усталеним і викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18).
Колегія суддів констатує, що апелянтом не надано належних і допустимих в розумінні статтей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів, які б підтверджували відповідні твердження апелянта про те, що зливовий дощ різної інтенсивності, який мав місце, за твердженням апелянта, 19 листопада 2022 року у зазначених населених пунктах з кількістю опадів 16,0 мм у день, 12,1 мм у ніч, 28,1 мм за добу, середня відносна вологість повітря становила 90%, мінімальна вологість повітря становила 83%, вплинули на його якісну характеристику вантажу, який перевозився у відкритих вагонах і розміщувався насипом, що в свою чергу призвало до зміни вмісту вологи з 10,9% до 19,0% на дату 21.11.2022р. і мав наслідком збільшення маси вантажу, який перевозився у вагоні №63487516 до 71 000 кг., що на 1000 кг. більше, ніж вказано у накладній №46992608.
Крім цього, колегія суддів зауважує, що апелянт не надав доказів того, що злива, яка призвела до збільшення маси вантажу у вагоні №63487516 призвела до аналогічного збільшення маси вантажу в інших вагонах, які в цей період часу прибули на станцію на станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці і були зважені на вагонних вагах.
Правильність розрахунку штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати - 9089 х5=45 445 грн не оспорюється апелянтом, в зв'язку із чим, доводи апелянта в частині «… 2. Суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем допущено порушення - невірно зазначена маса вантажу у накладній.
З моменту прийняття вагону до перевезення на перевізника покладається відповідальність за збереження вантажу ( ч. 2 ст. 308 ГК України). Отже, 19.11.2022 з моменту прийняття вантажу перевізник відповідав за всі зміни, які відбувались з вантажем під час перевезення.
У добу 19.11.2022 вагон 63487516 знаходився на станції Ароматна (с. Вербки) та на станції Павлоград І (м. Павлоград). Опади були зафіксовані на залізничних станціях
19.11.2022 у добу, коли здійснювалось прийняття вантажу до перевезення на ст. Ароматна та зважування вагона на ст. Павлоград-І. Дані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи довідкою Дніпропетровського РЦГМ від 16.03.2023 за №994-04-22/994-04. За інформацією довідки, з 19 листопада 2022 року у зазначених населених пунктах відмічався зливовий дощ різної інтенсивності, кількість опадів склала 16,0 мм у день, 12,1 мм у ніч, 28,1 мм за добу, середня відносна вологість повітря становила 90%, мінімальна вологість повітря становила 83%.
Вантаж перевозився у відкритих вагонах і розміщувався насипом, тобто дощові опади напряму попадали на вантаж та, як наслідок, вплинули на його якісну характеристику, оскільки вміст вологи збільшився з 10,9% до 19,0% на дату 21.11.2022 (копія протоколу випробувань ТОВ «Вуглехімічна лабораторія» від 45/2 від 21.11.2022 знаходиться у матеріалах справи).
Слід зазначити, що волога вугілля поділяється на декілька видів:
Капілярна - знаходиться в капілярах і порах частинок палива. ЇЇ вміст залежить від водоносності родовищ і атмосферних умов в період транспортування і зберігання палива.
Поверхнева - вода, яка осаджується на поверхні частинок палива, потрапляє в паливо з ґрунтових вод або з атмосферними опадами. Кількість поверхневої води зазвичай не перевершує 3-5% маси палива.
Капілярну і поверхневу вологу називають вільною або зовнішньою вологою.
Оскільки вміст зовнішньої вологи залежить від вологості атмосферного повітря, збільшуючись з її підвищенням, то волога палива залежить від атмосферних умов і не буде постійною величиною для цього палива.
(Зазначена інформація є загальнодоступною та міститься у підручнику «Основи технічного аналізу вугілля», рекомендованому до друку вченою радою ДВНЗ «НГУ» протокол № 13 від 18.10 2016 р.). Рецензенти: Р.О. Дичковський , д-р техн. наук, професор (ДВНЗ «Національний гірничий університет»); В.Є. Колесник, д-р техн. наук, професор кафедри екології ДВНЗ «Національний гірничий університет»).
Вугілля кам'яне схильне до зміни ваги під дією вологи, природних опадів у вигляді дощу, і зафіксоване при переважуванні на транзитній станції збільшення маси вантажу, тобто зміна його стану під час перевезення, є непередбачуваною обставиною для вантажовідправника та від нього не залежить.
Збільшення маси вантажу з причини потрапляння у вагон дощу зумовило необхідність в перевантажені надлишків з вагонів, про що вказано у листі вантажовідправника від 21.11.2022 за №3/4963.
Судом не враховано, що під час перевезення виникли обставини, які не залежали від вантажовідправника, оскільки останній не організовує, не здійснює, не контролює та не відповідає за процес перевезення вагону, що прямо зумовлює відсутність вини вантажовідправника.
Судом не надана оцінка доданим до матеріалів справи доказам зміни якісного показника вугілля, зокрема, не досліджено посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення) №2834 від 19.11.2022 та протокол випробувань ТОВ «Вуглехімічна лабораторія» від 45/2 від 21.11.2022. Документи свідчать про те, що вміст «вологи» вугілля у спірному вагоні збільшився з 10,9 % до 19,0 %. Розбіжності у масі вантажу виникли у зв'язку з попаданням у вагон опадів, які спричинили збільшення ваги. За таких обставин стягнення з відповідача штрафу є незаконним та безпідставним.
Суд не врахував, що виявлене позивачем збільшення маси вугілля на 1000 кг, відповідає 1,43 % від зазначеної його маси у накладній, тобто не перевищує загальний показник поверхневої води - не більше 3-5 % від загальної кількості вугілля, навіть без врахування показника капілярної вологи.
Аналогічна позиція щодо відсутності вини вантажовідправника у збільшенні маси вантажу з причини погодних опадів під час перевезення зазначена у постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2016 у справі №904/6554/15, у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2020 у справі №904/1471/20, у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №904/12292/16. …» відхиляються як недоведені належними і допустимими в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказами і суперечень наступним фактичним обставинам справи:
п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, накладної на перевезення, в графі 20 накладної № 46992608 самим же відповідачем зазначено про те, що “Вантаж у твердому стані”.
Частиною 2 ст. 32 Статуту встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.
Відповідно до п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б його збереження на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього середовища згідно з законодавством.
Тип вантажу, що перевозився у спірному вагоні - вугілля кам'яне знаходиться у переліку вантажів, які дозволено перевозити у вагонах відкритого типу згідно з Правил перевезення вантажів.
Чинним законодавством не передбачений вплив погодних умов на перевезення та пов'язані з перевезенням технологічні процеси. Тобто, немає правового механізму, який би певним чином обраховував вплив тих чи інших погодних явищ на масу вантажу (відношення кількості опадів до площі вагону; фізичні властивості вантажу, які впливають на випаровування: альбедо, пористість, гігроскопічність тощо).
Інформація з гідрометеорологічного центру є сукупністю регіональних середньостатистичних даних, з яких не можливо встановити точну кількість опадів по конкретно взятій місцевості.
Тобто, відсутні усі складові, які у сукупності могли б свідчити про те, що в конкретний проміжок часу, конкретної доби, по конкретній місцевості, пройшов дощ, і саме такої інтенсивності, що збільшив масу конкретного вантажу на конкретну кількість.
Таким чином, доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно відмови суду першої інстанції у зменшенні розміру штрафу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
За приписами частин 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, якими чітко визначено розмір штрафу.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17, від 12.02.2018 у справі № 906/434/17.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги: «… У судовому рішенні Суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення суми штрафу за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо …
… Слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Пунктом 24 Статуту залізниць України передбачено, що …
… Позивач не надав Суду доказів настання наслідків та спричинення будь-яких збитків внаслідок розбіжностей у накладній № 45239183 та комерційному акті стосовно того, що у вказаних документах різні дані щодо маси вантажу у вагоні № 68979848, в судовому рішенні не зазначено які збитки поніс позивач.
Отже, невірне зазначення маси вантажу у накладній не завдало збитків залізниці, як і не спричинило негативних наслідків, а штраф не має компенсаторного характеру, проте є додатковим засобом отримання прибутку для позивача. З огляду на відсутність збитків, обсяг відповідальності не є розумним і міг би бути зменшений за судовим рішенням.
У рішенні Суду не надана належна оцінка доказам, на які посилався відповідач у заяві, зокрема:
1) копія листа СВ Управління СБУ від 24.05.2023 за №55/8-2685;
2) копія листа СВ Управління СБУ від 24.05.2023 за №55/8-2686;
3) копія листа СВ Управління СБУ від 01.06.2023 за №55/8-2847;
4) копія листа СВ Управління СБУ від 01.06.2023 за №55/8-2848;
5) копія листа СВ Управління СБУ від 15.06.2023 за №55/8-3247;
6) копія листа СВ Управління СБУ від 15.06.2023 за №55/8-3248;
7) копія листа Головного СУ СБУ від 04.05.2023 за №6/М-667-и/38;
8) копія постанови від 12.03.2023 у КП №12023041370000874 від 07.05.2023;
9) копія балансу (звіту про фінансовий стан) на 31 грудня 2022 року.
Саме ці докази підтверджують, що підприємство вантажовідправника знаходиться у тяжкому фінансовому стані, має боргові, поточні та довгострокові зобов'язання, працює на межі виробничих можливостей у період воєнного стану, зазнало пошкоджень виробничих об'єктів під час ракетних обстрілів, що спричинило понесення збитків, а сплата таких стягнень створює загрозу доведення вантажовідправника до банкрутства.
Також варто відмітити, що розділ VI Закону України «Про залізничний транспорт», який присвячений, у тому числі питанню відповідальності на залізничному транспорті, прямо визначає підстави відповідальності перед залізницею:
- у разі несвоєчасної оплати за перевезення у формі пені, розмір і порядок стягнення яких встановлюється Статутом (п. «а» ч.1 ст.22);
- за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України (ч.1 ст.23);
- матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством України за пошкодження контейнерів і рухомого складу перевізників (ст.24);
- збитки, що виникли у разі порушення безперебійної роботи та безпеки руху на залізничному транспорті загального користування внаслідок блокування його комунікацій та інших навмисних незаконних дій, збитки за пошкодження та знищення лісонасаджень, інженерних споруд, земляного полотна та колій (ст.25).
Зазначені норми не містять жодної безпосередньої вказівки на те, що невідповідність даних про масу вантажу, вказаних у залізничній накладній, засвідчену (невідповідність) актами залізниці, закон (а не підзаконний нормативний акт! - Статут залізниць України) визначає підставою для відповідальності у вигляді штрафу.
За приписами ст. 231 Господарського кодексу України джерелом встановлення розміру штрафних санкцій є …
… Ймовірна конкуренція у правозастосуванні норм, що потребує визначення і переваги застосування саме спеціального припису можлива лише між правилами, встановленими нормативно-правовими актами одного рівня юридичної сили. Ієрархія нормативних актів у правозастосуванні вбачається із співвідношення ч.ч.2 і 3 ст.11 Господарського кодексу України та узгоджується із закріпленим ст.8 Конституції України принципом верховенства права. Отже, Суд першої інстанції не надав належної оцінки спірним правовідносинам.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є …
… І тут, доречно згадати також положення ст. 13 Конвенції щодо права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод і практика Європейського суду з прав людини проголошує принцип верховенства права (ст.8 Конституції). Останній є фундаментом процесуальних принципів справедливого судочинства, передбачених у ст.129 Конституції, які корелюють зі ст.6 Конвенції і відображають основні критерії справедливого ставлення до особи: повагу, право бути почутим, розумність та неупередженість у прийнятті рішень. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Якщо право особи бути почутою не забезпечується, то не виконується й процесуальна справедливість, значить, будь- який акт чи дія органів публічної влади є нікчемними.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на …
… За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд …
… У зв'язку з наведеним, рішення суду першої інстанцій зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки суд формально підійшов до вирішення цього спору, не встановив пов'язані з ними обставини, що входили до предмета доказування і порушив один з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v.Belgium) від 26.10.1984 - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 86 ГПК України).
Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для …
… За таких обставин, висновки Суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки не відповідають дійсним обставинам справи і не підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Суду не відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, що є підставою для його скасування. …» відхиляються колегією суддів як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача. Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішені суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2023 у справі №904/2276/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4026,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2023 у справі №904/2276/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2023 у справі №904/2276/23 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 4026,00 покласти на Приватне акціонерне товариство “ДТЕК Павлоградвугілля”.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за винятком випадків передбачених п. 2 ч. 1 ст. 286 ГПК України.
Повний текст постанови підписано 03.04.2024.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус