Справа № 953/7133/23 Головуючий суддя І інстанції Юрлагіна Т.В.
Апеляційне провадження № 33/818/368/24 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
15 березня 2024 року м.Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
захисника - Пелих Л.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Пелих Л.Д. на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування траспортними засобами строком на один рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.
Постановою встановлено, що 31.07.2023 року о 09 годині 15 хвилин у м. Харків по вул. Леся Сердюка, буд. 49Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, нечітка вимова слів, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Drager Alcotest 6820 та від огляду у медичному закладі КНП ХОР «ОНД» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А відмовився, чим ОСОБА_1 порушив п. 2.5. ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В своїй апеляційній скарзі захисник Пелих Л.Д. просить скасувати постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 27.12.2023 року та закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1. ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Свої апеляційній вимоги захисник обґрунтовує тим, що матеріали цієї справи не містять доказів на підтвердження керування ОСОБА_1 транспортного засобу, останній не перебував у стані алкогольного сп'яніння, у нього не було ознак алкогольного сп'яніння, процесуальні документи не складалися у його присутності, працівники поліції не пропонували йому ознайомитися зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та не відсторонювали від керування.
Крім того, захисник зазначає, що працівникам поліції було відомо, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та поспішає на службу, але поліцейськими не було залучено працівників ВСП, які перебували неподалік від місця подій та повинні були здійснювати огляд на стан спяніння.
Захисником Пелих Л.Д. також подано клопотання про направлення матеріалів справи №953/7133/23 до військової частини НОМЕР_2 для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи його тим, що останній є військовослужбовцем, а тому повинен нести дисциплінарну відповідальність в порядку ст.15 КУпАП.
Вислухавши доводи захисника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту, дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання захисника ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу останньої належить задовольнити частково, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не дотримався всіх вказаних вимог закону та дійшов передчасних висновків щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в скарзі наведено об'єктивні відомості, які свідчать про передчасність висновків суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції визнаючи ОСОБА_1 винним послався на відомості письмових доказів, а саме зазначив, що наявність вини останнього підтверджується відомостями: протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 455010, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, рапортом інспектора роти 5 батальйону № 4 УПП в Харківській області Романенко І., відеозаписом з нагрудної камери поліцейського 470791..
Однак, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, аналізуючи зміст цієї статті, апеляційний суд дійшов висновку, що докази у справі про адміністративне правопорушення підлягають обов'язковій оцінці. Правильна оцінка доказів - це найважливіша умова прийняття законного, об'єктивного, обґрунтованого і правильного рішення у справі. Оцінка доказів виявляється у процесуальному закріпленні висновків, які були зроблені судом в результаті проведення такої оцінки.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративні правопорушення вирішує, зокрема чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, тобто, чи дотримані вимоги ст. 256 КУпАП щодо наявності у нього необхідних для вирішення справи відомостей.
Проте суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови за результатами розгляду справи щодо ОСОБА_1 не дотримався вказаних вимог.
Так, під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що він є військовослужбовцем, виконуючи функції по обороні повітряного простору, та зранку 31.07.2023 року він поспішав на військову службу для ремонту військової техніки. В цей день він не перебував в стані алкогольного сп'яніння. За день до подій за цією справою він домовився зустрітися о 09 год. 00 хв. 31.07.2023 року із свідком ОСОБА_3 , який є ФОП та допомагає військовим, шляхом надання свого вантажного автокрану для переміщення техніки та обладнання. Зупинившись на заправці, де він повинен був зустрітися із свідком ОСОБА_3 , до нього підійшов спочатку інспектор ОСОБА_4 , якому він пред'явив своє посвідчення офіцера та зазначив, що поспішає на службу. Після деякого часу, до нього підійшов вже інший інспектор - лейтенант поліції ОСОБА_5 , який почав вимагати від нього пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Разом з цим, оскільки ОСОБА_1 поспішав до місця тимчасової дислокації військової частини для ремонту військової техніки, він відмовився від його направлення до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Після своєї відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, він разом із свідком ОСОБА_3 вирушили до військової частини.
Свідок ОСОБА_3 під час свого допиту в суді апеляційної інстанції пояснив, що він є ФОП та систематично допомагає військовій частині НОМЕР_2 шляхом надання свого вантажного автокрану для виконання ремонтних робіт та переміщення військової техніки. 30.07.2023 року увечері він домовився зустрітися з ОСОБА_1 на наступний день зранку на заправці «Маршал». 31.07.2023 року близько 09 год. 00 хв. він прибув на визначене місце та побачив, що ОСОБА_1 спілкується з працівниками поліції. До ОСОБА_1 двічі підходили поліцейські та одному з них він показував своє посвідчення, але яке саме свідок не бачив. ОСОБА_1 був одягнутий у цивільний одяг. Приблизно через 10 хвилин, після того, як ОСОБА_1 закінчив спілкування з працівниками поліції, вони разом поїхали до військової частини.
Свідок ОСОБА_6 , будучи допитаним під час апеляційного розгляду, пояснив, що він разом з ОСОБА_1 проходять військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Свідок є командиром ремонтно-технічної роти в/ч НОМЕР_2 . 31.07.2023 року ОСОБА_1 , який є його підлеглим, виконував свої службові обов'язки. У цей день приблизно о 08 год. 00 хв. подзвонив ОСОБА_1 та повідомив йому, що він повинен зустрітися зі свідком ОСОБА_3 , який систематично допомагає військовій частині на безоплатній основі, шляхом надання свого вантажного автокрану. 31.07.2023 року близько 10 год. ОСОБА_1 разом зі свідком ОСОБА_3 приїхали до військової частини. У ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння, запаху алкоголю він не чув від нього та в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не перебував. За весь час несення військової служби ОСОБА_1 не допускав появу до військової частини в стані будь-якого сп'яніння. Свідок ОСОБА_6 також зазначив, що за наказом їх командира військовослужбовці повинні бути одягнуті у цивільний одяг при вході та виході з місця дислокації військової частини, з метою уникнення розголошення місця розташування цієї частини, яка не теперішній час має істотне значення для оборони декількох регіонів України..
Апеляційним судом також приймаються до уваги відомості довідки від 01.01.2024 року за підписом командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 , згідно яких, з 31.07.2023 року старший лейтенант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_2 та виконував бойові (спеціальні) завдання з відновлення порушеної боєздатності підрозділів в/ч НОМЕР_2 , здійснення ремонту озброєння, військової та спеціальної техніки, яка залучена до несення бойового чергування з протиповітряної оборони повітряного простору України у відриві від пункту постійної дислокації, в польових умовах (а.с.74), які мають суспільно-важливе значення в даному випадку.
З відеозапису, долученого до матеріалів справи (файл «export-o445r.mp4», починаючи з 05 хв. 30 сек.), вбачається, що на ньому зафіксований аудіозапис спілкування двох працівників поліції, один з яких повідомляє іншому, що зупинили військовослужбовця з ознаками алкогольного сп'яніння. В подальшому на цьому відеозаписі (файл «export-o445r.mp4», починаючи з 06 хв. 05 сек.) зафіксовано, що працівник поліції бере нагрудну камеру та починає вести відеозапис спілкування з ОСОБА_1 . Підійшовши до останнього, поліцейський запитує у ОСОБА_1 чи є він цивільним, на що отримує позитивну відповідь. В подальшому інспектор встановлює особу ОСОБА_1 та повідомляє останньому, що у нього встановлені ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим пропонує пройти водію огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру Drager та у медичному закладі КНП ХОР «ОНД». На пропозицію працівника поліції ОСОБА_1 повідомляє інспектору, що не довіряє алкотестеру Drager та він поспішає по справам, а тому не може пройти огляд в медичному закладі. Отримавши таку відповідь, поліцейський повідомляє та роз'яснює ОСОБА_1 , що буде складено протокол стосовно останнього про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та відстороненого його від керування. З цього відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від отримання копії протоколу, а також на місці подій були присутні інші військовослужбовці.
Отже, під час апеляційного розгляду достеменно встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та 31.07.2023 року, тобто на час складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №455010 від 31.07.2023 року, виконував свій військовий обов'язок на підставі наказів своїх командирів і ця діяльність ОСОБА_1 стосується безпосередньо забезпечення працездатності військ ПВО України, військові частини яких мають дислокацію в різних областях країни, що обумовлює систематичне пересування ОСОБА_1 на власному транспортному засобі в цивільному одязі, з метою забезпечення нерозголошення військової діяльності ЗСУ.
Вказані дії вчиняються військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 , в тому числі і ОСОБА_1 , свідомо, з метою нерозголошення місця дислокації цієї частини, що також не виключає наявність умов щодо крайньої необхідності, які передбачені ст.18 КУпАП.
Відповідно до ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності, однак лише у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.
Однією з найважливіших умов визначення стану крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Як вбачається з показань свідка ОСОБА_6 , наданих ним під час свого допиту в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 є його підлеглим та останній не мав можливості розголошувати працівникам поліції мету свого пересування. При цьому, з показань свідка ОСОБА_3 та пояснень ОСОБА_1 під апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_1 пред'являв поліцейському своє посвідчення офіцера, що свідчить на користь апеляційних доводів захисника ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 на момент спілкування з працівниками поліції діяв у стані крайньої необхідності. Вказані обставини мають істотне значення для наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та правильного вирішення цієї справи.
Таким чином, на підставі вище встановлених обставин, враховуючи, що в умовах оголошеного в державі воєнного стану, ОСОБА_1 є військовослужбовцем та який у будь-який час доби, не зважаючи на те де він перебуває, за потреби негайно повинен був приступити до своїх безпосередніх військових обов'язків.
Більш того, з долученого до матеріалів справи відеозапису (файл «export-o445r.mp4») вбачається, що на ньому зафіксовано аудіозапис спілкування працівників поліції, яким було відомо, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, однак будь-яких відомостей з цього приводу не міститься в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №455010 від 31.07.2023 року.
Навпаки протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , як цивільна особа.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Крім того, працівниками поліції недостатньо встановлено всіх фактичних обставин справи, пов'язаних з відмовою ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці та в закладі охорони здоров'я. Для з'ясування цих обставин поліцейськими також не було залучено до спілкування з ОСОБА_1 інших військовослужбовців, які були присутні на місці подій, що об'єктивно вбачається з відомостей долученого до матеріалів справи відеозапису (а.с.4).
При цьому, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №455010 від 31.07.2023 року працівником зазначені ознаки алкогольного сп'яніння, що були встановлені у ОСОБА_1 , як почервоніння обличчя, хитка хода та нечітка вимова слів, що об'єктивно спростовується відомостями відеозапису, що долучений до матеріалів справи. Такі ознаки також не повідомлялися ОСОБА_1 працівником поліції при попередньому візуальному огляді на стан алкогольного сп'яніння (а.с.2, 4).
Крім того, з відомостей відеозапису (файл «export-o445r.mp4») вбачається, що працівником поліції до складання вищезазначеного протоколу, всупереч вимог ч.ч.3, 4 ст.256 КУпАП, не роз'яснювалися ОСОБА_1 його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, а також те, що він має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу та викласти мотиви свого відмовлення від його підписання (а.с.4).
Отже, всупереч вимог, визначених ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №455010 від 31.07.2023 року не міститься всіх відомостей про особу ОСОБА_1 , а саме те, що він є військовослужбовцем, невірно зазначено ознаки алкогольного сп'яніння, що були наявні у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також при складанні протоколу ОСОБА_1 не були роз'яснені його процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, і не надано можливості надати свої письмові пояснення.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що наведені вище порушення є істотним і, враховуючи принцип безсторонності суду, не може бути усунено у судовому засіданні, що позбавляє суд можливості всебічно, повно та об'єктивно розглянути справу про адміністративне правопорушення і прийняти законне рішення по справі.
При цьому, апеляційний суд керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
За змістом ст. 278 КУпАП, при виявленні недоліків в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, або в інших матеріалах, що перешкоджають або унеможливлюють об'єктивний розгляд справи, особа, що провадить підготовку до розгляду справи, повертає матеріали справи відповідному органу, що порушив провадження в адміністративній справі, на дооформлення.
Крім того, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" було визнано правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог статті 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення. Така сама позиція була висловлена й у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 11 "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення".
З огляду на вищенаведене, дотримуючись вимог п.3 ч.8 ст.294 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є передчасним, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а матеріали цієї справи, як неповно з'ясовані та неналежно оформлені, - направленню до Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Харківській області, який його склав, для доопрацювання та приведення матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №455010 від 31.07.2023 року у відповідність до вимог закону, в тому числі:
- належного роз'яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав та обов'язків, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП;
- зазначення дійсних ознак алкогольного сп'яніння, які були встановлені у ОСОБА_1 за обставин подій цієї справи;
- роз'яснення ОСОБА_1 можливості надання письмових пояснень;
- зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем.
Вищевказаний перелік перевірочних дій не є вичерпним та може бути розширеним в залежності від результатів додаткової перевірки.
Згідно норми ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.
Невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП та недотримання судом першої інстанції статті 278 КУпАП під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення, унеможливлює прийняття у справі законного та обґрунтованого остаточного судового рішення.
Отже, враховуючи вищезазначені обставини, оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а матеріали цієї справи про адміністративне правопорушення - поверненню на дооформлення до управління патрульної поліції, під час якого слід врахувати вищевикладене та виправити процесуальні зазначені вище.
Оскільки внаслідок скасування постанови матеріали справи направляються на дооформлення, апеляційний суд не перевіряє решту апеляційних доводів сторони захисту.
У разі встановлення підстав вважати, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, посадовій особі належить направити матеріали у цій справі до суду першої інстанції для розгляду її в порядку КУпАП.
З огляду на викладене, апеляційний суд, враховуючи вимоги та процесуальні строки, передбачені ст.38 КУпАП, які на час апеляційного розгляду не сплили, дійшов висновку, що процесуальні недоліки встановлені під час апеляційного розгляду, з урахуванням вищенаведеної практики Європейського суду з прав людини та фактичних обставин справи, позбавляють суд апеляційної інстанції, у цьому конкретному випадку, ухвалити своє остаточне рішення у цій справі.
Щодо клопотання захисника Пелих Л.Д. про направлення матеріалів цієї справи стосовно ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 для вирішення питання про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, апеляційний суд зазначає наступне.
Доводи клопотання захисника ОСОБА_2 те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, а підлягає дисциплінарному стягненню у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 КУпАП, військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Суд апеляційної інстанції виходить з того, що матеріали цієї справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення перебуваючи військовослужбовцем строкової служби, що в силу вимог ч. 4 ст. 15 КУпАП, стало б підставою для передачі матеріалів про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності. Виходячи із наявних у справі документів, є командиром ремонтного взводу ремонтно-технічної роти військової частини НОМЕР_2 та має нести адміністративну відповідальність за вчинене порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на загальних підставах.
Крім цього, за змістом ч.3 ст.15 КУпАП, передача матеріалів про правопорушення для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності командиру (керівництву) військової частини передбачено лише у випадку порушення правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України.
Матеріали цієї справи не містять відомостей про те, що автомобіль Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_3 , станом на 31.07.2023 року належав до транспортних засобів Збройних Сил України.
Цих відомостей не надано стороною захисту і під час апеляційного розгляду.
За таких обставин, клопотання захисника захисника ОСОБА_8 про направлення до військової частини для про направлення матеріалів цієї справи стосовно ОСОБА_1 для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності належить залишити без задоволення, оскільки у матеріалах справи відсутні підстави, передбачені ст.15 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання захисника Пелих Л.Д. про направлення матеріалів справи №953/7133/23 до військової частини НОМЕР_2 для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - скасувати, а матеріали справи повернути посадовій особі, яка склала протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №455010 від 31 липня 2023 року для дооформлення та усунення процесуальних недоліків, після чого матеріали підлягають направленню суду першої інстанції в порядку чинного КУпАП.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков