Справа № 344/2329/24
Провадження № 2/344/1592/24
02 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Татарінової О.А.,
секретаря Кондратів Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину,-
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину. В обґрунтування позову зазначила, що 21.09.2019 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. 16.05.2022 року, під час перебування у шлюбих відноснах, у республіці Польща, у сторін народилась дочка - ОСОБА_3 . Через певний час, після реєстрації шлюбу сімейне життя між ними не складалося. Фактично шлюбні відносини між сторонами припинені та спільне господарство не ведуть з лютого 2022 року. Сторони проживають окремо, позивачка доглядає та виховує дочку самостійно. За таких обставин вважає, що нормальні шлюбні відносини не можуть бути поновлені. Основною причиною розпаду сім'ї послугувала різниця характерів та наявність між сторонами протилежних поглядів на життя, шлюб та сім'ю.
На даний момент між сторонами, як подружжям ведення спільного господарства припинено. Позивачка вважає, що за її глибоким переконанням подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, оскільки на грунті сімейно-побутових проблем, та протилежних поглядів на сімейне життя, розвинулась неприязнь один до одного, втрачено почуття любові, взаєморозуміння та поваги. На примирення позивачка не згідна, а тому обставин які б перешкоджали розірванню шлюбу саме в такий спосіб,-немає.
У дитини з позивачкою тісний психологічний контакт, прив'язаність один до одного, так як від народження вона виховує дитину самостійно, батько не приймав участі у вихованні дитини з народження. Щомісячні витрати, які несе позивачка на належне утримання дітей із врахуванням особливостей їхнього віку, поряд із продуктами харчування слід, також включати і купівлю необхідного одягу , лікування та періодичні медичні огляди. Такі витрати в середньому в місяць на дитину складають приблизно 5 000(п'ять тисяч) грн., із яких: одяг та взуття - 2000, 00 грн., продукти харчування - 3000,00 грн. Відповідач виїхав до республіки Чехії, офіційно не працевлаштований, а тому стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є найбіш оптимальний способом захисту майнових прав та інтересів їхньої спільної дитини. ОСОБА_2 , окрім їхньої спільної дитини більше не має малолітніх дітей, а також інших непрацездатних осіб на своєму утриманні. Крім того, дана сума аліментів погоджена в телефонному режимі з відповідачем ОСОБА_2 . Враховуючи наведене просить суд про розірвання шлюбу з відповідачем, після розірвання шлюбу неповнолітню дитину дочку ОСОБА_3 залишити з мамою ОСОБА_1 . Також просить суд стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі по 5 000,00 грн., щомісячно, починаючи стягувати від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала, просила позов задовльнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від відповідача не надійшло.
Крім того, повідомлення відповідача було здійснено на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада» на веб-сайті Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини свої неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч.1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 21.09.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 21.09.2019 року зареєстровано шлюб у Виконавчому комітеті Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, актовий запис №33. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_1 ».
16.05.2022 року у Республіці Польща народилась ОСОБА_3 , батьком якої зазначено ОСОБА_2 , матір'ю ОСОБА_1 , що підтверджується копією скороченого свідоцтва про народження НОМЕР_2 , перекладеного з польської мови на українську мову.
З довідки №19700 від 04.10.2023 року про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за даними Муніципального реєстру Івано-Франківської міської територіальної громади, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Як вбачається з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».
Враховуючи особливий характер сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, можливість покладення судом в рішенні обов'язку збереження сім'ї на одного з подружжя при наявності на це його категоричного заперечення, суперечило б інтересам іншого із подружжя, та призвело б до порушення одного із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин, зокрема принципу вільної згоди та добровільності їх існування.
Судом встановлено, що сторони припинили шлюбні відносини, разом не проживають та не змогли зберегти родину, а тому суд вважає встановленим, що збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та постановляє рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з вимогами ст.157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що малолітня дитина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір'ю. Дані обставини сторонами не оспорюються та доказуванню не підлягають.
Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.
В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 182 СК України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Так, неповнолітня дитина сторін проживає та знаходяться на утриманні матері. Позивач працює, та отримує соціальну державну допомогу на утримання дитини. Відповідач після звернення позивачки добровільно надав кошти на утримання дитини у розмірі 1000 гривень. В той же час самостійно та регулярно коштів на утримання дитини не надає.
Належних та допустимих доказів щодо отримання доходу відповідача та його розміру суду не надано.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць становить: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень;
Враховуючи матеріальне становище сторін, а також те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, виходячи з принципів розумності та справедливості, потреби дитини у розвитку, враховуючи рекомендований розмір, визначений законодавством, що забезпечить дитину встановленим прожитковим мінімумом, суд дійшов висновку, що вимоги позову про стягнення з відповідача аліментів слід задовольнити частково та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 гривень щомісячно, починаючи з 08 лютого 2024 року до досягнення дитиною повноліття.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
З ч. 6 ст. 141 ЦПК України вбачається, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути 1 211 гривень 00 копійок.
В порядку ч. 2 ст. 115 СК України після набрання даним рішенням законної сили воно підлягає направленню до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
На підставі наведеного, пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 104, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21.09.2019 року у Виконавчому комітеті Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, актовий запис №33 - розірвати.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08 лютого 2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 гривень 00 копійок.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах сплати платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя: О.А. Татарінова