нп 2/490/1492/2024 Справа № 490/428/24
Центральний районний суд м. Миколаєва
Іменем України
29 березня 2024 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Гуденко О.А., при секретарі - Красноноженко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом ,-
Позивач звернувся до суду до відповідача з позовними вимогами про визнання права власності на 24/100 частини домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 24.01.2024 було відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та витребувано у Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області копію спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 21.03.2024 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити, розгляд справи просила проводити у відсутність позивача та представника позивача..
Миколаївська міська рада надала суду заяву, що проти позовної заяви не заперечує і просить про розгляд справи у її відсутність.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши в сукупності надані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно Договору купівлі-продажу, посвідченого 11.05.1965 року Першою державною нотаріальною конторою реєстровий номер 3-1764 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.07.1982 року, виданого Першою державною нотаріальною конторою, реєстровий номер 5-3997, 24/100 домоволодіння по АДРЕСА_1 належали ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилася спадщина на вищезазначене майно.
Спадкоємцем за заповітом, посвідченим 20 листопада 2004 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Криницьким А.А., за реєстровим номером 1714 є ОСОБА_1 .
При зверненні до Державного нотаріуса Першої миколаївської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки були відсутні документи, що встановлюють право власності спадкодавця на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що на підтвердження права власності на зазначене вище спадкове майно спадкоємцем-позивачем надано Дублікат Свідоцтва про право на спадщину, виданого 23 липня 1982 року за реєстровим № 5-3997 та Договір купівлі-продажу посвідчений 11 травня 1965 року за реєстровим № 3 -1764, в якому адреса спадкового майна зазначена АДРЕСА_2 , що не підтверджувало права власності спадкодавця на спадкове майно.
Відповідно до рішення Миколаївської міської ради від 14.04.2021 року № 270 частині житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 ), яка належала громадянам ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , надано адресу: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно ч. 1 ст. 357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно ч.1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину може одержати свідоцтво про право на спадщину. Частиною 3 ст. 1296 цього Кодексу передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Згідно ст. 1268 ч.5 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до правил статей 316, 328 ЦК України: правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Як вбачається зі ст. ст. 1217, 1258 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Так, відповідно до Листа від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» суди при розгляді справ даної категорії мають звертати увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З атеріалів спадкової справи № 769/2016 до майна померлої ОСОБА_5 вбачається, що інших спадкоємців, передбачених ст. 1261 ЦК України, немає. Враховуючи те, що позивач фактично прийняв спадщину після смерті спадкодавця, оскільки звернулася в установлений законом строк до Державного нотаріуса Першої миколаївської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, суд приходить до висновку, що позивач має право на спадкування за заповітом як спадкоємець після смерті ОСОБА_5 .
Враховуючи те, що позивач не має іншої можливості захистити своє право на спадщину, суд вважає, що відповідно до ст. 16 ЦК України, його цивільне право підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності.
З огляду на викладене, з урахуванням обставин справи та наданих доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір сплачено при подачі позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 392, 1216, 1217, 1218, 1222 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 90, 141 ЦПК України , суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Миколаївської міської територіальної громади в особі Миколаївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 24/100 частини домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.А. Гуденко