Красноокнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/177/24
Провадження № 3/506/211/24
02.04.2024 року суддя Красноокнянського районного суду Одеської області Чеботаренко О. Л., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, що надійшли від ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, не працює, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,
за ст.204-1 ч.1 КУпАП,
19.01.2024 року о 01.20 год. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на північній околиці с.Гавиноси Подільського району Одеської області на відстані до 100 м від лінії державного кордону України, в пішому порядку з документами, що посвідчують його особу, здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України на вихід з України в Республіку Молдова в районі пп/зн №0334 на напрямку с.Гавиноси (Україна) - с.Первомайськ (Республіка Молдова), поза встановленими пунктами пропуску, чим порушив ст.9 Закону України «Про державний кордон України» та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
Суд самостійно вживав заходів для виклику даної особи за номером телефону, який зазначений у наданих матеріалах, однак з'єднання з вказаним номером не відбулося.
Крім того, для належного сповіщення ОСОБА_1 про розгляд справи судом надсилалась судова повістка про виклик до суду на 02.04.2024 року на 08.45 год. за його місцем проживання, зазначеним у протоколі, однак вказана судова повістка адресату вручена не була, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою /а.с.17/.
Крім того, інформація щодо дати та часу розгляду справ міститься у відкритому доступі на офіційному веб-сайті Красноокнянського районного суду Одеської області в розділі «Розклад засідань» та офіційному веб-сайті «Судова влада України» у розділі «Стан розгляду справ».
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 року зазначив, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
У разі неприбуття особи, яку викликає суд, суд має право вирішити матеріали за наявними доказами і неявка у судове засідання такої особи за умови, що таку особу належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
З метою недопущення затягування і відкладення судового розгляду на строк, який перевищує строк розгляду справи, встановлений законом, враховуючи практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, беручи до уваги правову та фактичну складність справи; поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України», яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Незважаючи на те , що при складанні протоколу ОСОБА_1 повідомили, що справа буде розглядатися Котовським міськрайонним судом Одеської області ,помилившись із територіальною підсудністю справи, останній мав би цікавитися розглядом своєї справи,.
Так, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява N 18986/06; п.57) Суд неодноразово визначав, що це є обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, N 47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, N 69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, N 326/03.)
Таким чином, ОСОБА_1 було відомо наявність справи щодо нього , суд належним чином повідомляв його про необхідність прибуття до суду для розгляду справи Красноокнянським районним судом Одеської області , однак останній розглядом справи не цікавився, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, тому суд вважає причину його неявки неповажною. Тому справа розглянута у відсутність ОСОБА_1 , що не суперечить вимогам ст.268 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251 , 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст.1 КУпАП ,завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Положення ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Частиною 1 ст.204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
КУпАП визначено форму і основні елементи протоколу про адміністративне правопорушення та змісту постанови, що приймається в конкретній справі. У них повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення та відомості, необхідні для розгляду справи, зокрема, дані про час, місце вчинення адміністративного правопорушення, його суть, дані про свідків і потерпілих, їх пояснення, а якщо правопорушенням спричинено матеріальну шкоду, про це також зазначається у процесуальних документах, тобто всі обставини правопорушення, отримані на підставі дослідження та оцінки доказів в їх сукупності, обґрунтування наявності складу правопорушення.
Так, протокол про адміністративне правопорушення - це відповідним чином оформлений уповноваженою особою процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.
Саме складання протоколу - це процесуальна дія суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст.251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, уповноваженою особою ДПС України складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №290157 від 19.01.2024 року відносно ОСОБА_1 за ст.204-1 ч.1 КУпАП у відповідності до вимог ст.256 КУпАП, оскільки останній містить усі необхідні елементи протоколу/а.с.1/.
Зокрема, у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення чітко зазначена (конкретизована) суть адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 204-1 КУпАП, а саме фабула правопорушення відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеному у статті КУпАП, за якою складено протокол та роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
Будь -яких пояснень, заперечень ОСОБА_1 щодо складання протоколу не зазначив, підписавши його.
При цьому інформації щодо оскарження ОСОБА_1 дій працівників прикордонної служби як і будь-яких заперечень чи зауважень проти складання протоколу або проти обставин, викладених в протоколі, суду не надано.
Крім того, судом були досліджені матеріали справи:
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 19.01.2024 року, в яких зазначено, що він відмовляється надавати пояснення згідно ст. 63 Конституції України /а.с.2/;
- витяг з бази даних ІТС «Ризик», згідно з яким відомості відносно ОСОБА_1 у вказаній базі даних відсутні /а.с.4/.
- рапорт інспектора прикордонної служби 2 категорії оператора «засобів протидії безпілотним повітряним суднам відділення повітряної розвідки та протидії безпілотним повітряним суднам» впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) майстер-сержанта Сергія Розгона, згідно з яким на відстані до 100 метрів від лінії державного кордону України в районі пп/зн №0334 було виявлено одного громадянина України: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який мав намір незаконно перетнути Державний кордон України поза пунктами пропуску на вихід з України в Республіку Молдова на напрямку с.Гавиноси (Україна) - с.Первомайськ (Республіка Молдова), чим порушили вимоги ст.9 Закону України «Про державний кордон» /а.с.5/;
- копію паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 /а.с.6-9/;
- копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1 /а.с.10/;
- довідкову схему ділянки відповідальності впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б), де зазначено місце виявлення особи при спробі перетнути державний корон України/а.с.11/;
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, суддя доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».
Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву».
При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим, а саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Таким чином, оцінивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, вважаю, що зібрано, надано та досліджено достатньо доказів того, що 19.01.2024 року о 01.20 год. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на північній околиці с.Гавиноси Подільського району Одеської області на відстані до 100 м від лінії державного кордону України, в пішому порядку з документами, що посвідчують його особу, здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України на вихід з України в Республіку Молдова в районі пп/зн №0334 на напрямку с.Гавиноси (Україна) - с.Первомайськ (Республіка Молдова), поза встановленими пунктами пропуску, чим порушив ст.9 Закону України «Про державний кордон України», тому приходжу до висновку, що у діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Тому, із з врахуванням обставин справи та особи правопорушника, який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, та враховуючи те, що правопорушення вчинено під час дії на території України воєнного стану, внаслідок чого заборонено виїзд за межі держави осіб чоловічої статі призовного віку, вважаю, що стягнення відносно ОСОБА_1 слід обрати у виді штрафу у максимальному розмірі, передбаченому санкцією вказаної статті.
Підстави для застосування до ОСОБА_1 додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення, яке санкцією ч.1 ст.204-1 КУпАП передбачене як обов'язкове, відсутні, у зв'язку з відсутністю будь-яких предметів, які підлягали б конфіскації.
Крім того, відповідно до ч.7 ст.283 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід також стягнути судовий збір в дохід держави.
Керуючись ст.ст.283, 284 КУпАП,
Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /РНОКПП не відомий/, /паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий 15 травня 1999 року Ковпаківським РВ СМУ УМВС України в Сумській області/ до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст.204-1 ч.1 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн., без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Стягнення штрафу проводити на р/р UA248999980313000106000015626, отримувач коштів: ГУК в Од.обл/отг смт Окни/21081100, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат), ЄДРПОУ - 37607526; МФО - 899998, код платежу: 21081100, призначення платежу: штрафи від населення.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судовий збір в сумі 605,60 грн. в дохід держави на рахунок: Отримувач коштів; ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106.
Відповідно до ч.2 ст.308 КУпАП, у разі несплати штрафу протягом 15 днів з моменту набрання постановою законної сили, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу - 27200 грн.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисником до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови, а прокурором - в межах повноважень, визначених ч.5 ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя Чеботаренко О. Л.