Справа № 504/3948/23
Номер провадження 2/504/947/24
01.04.2024смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Вінської Н.В.,
секретаря Коцар А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Доброслав в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: органу опіки та піклування Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 заявила позов до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. Вимоги позову мотивовано наступним. 30.08.2016 року між позивачем та ОСОБА_2 проживали разом у цивільному шлюбі. Від спільного життя них народилось двоє неповнолітніх дітей син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які на дайни час проживають з позивачем та знаходяться на повному її утриманні.
Рішенням Комінтернівського районного суду Орденської області від 09.10.2017 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей, наразі заборгованість відповідача по аліментам складає 159 588 грн.
31 жовтня 2018 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області.
Відповідач протягом тривалого часу не приділяє уваги дітям та вихованням не займається не цікавиться їх навчанням на батьківських зборах не був жодного разу. Його не цікавить ні їх фізичний ні духовний розвиток. Навіть на день народження не вітає сина та доньку зі святом. Останнього зовсім не цікавить що їдять та в що вдягаються діти. Діти взагалі його роками не бачать.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, представник позивача адвокат Редванська Н.В. надала додо суду заяву про проведення судового розгляду у відсутність позивача якою позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, на дав до суду заяву про визнання позовних вимог, якою не заперечував проти позбавлення його батьківських прав.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору органу опіки та піклування Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області Фомюк С.В. надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, та долучила до матеріалів справи висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
30.08.2016 року між гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб Лиманським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (актовий запис № 105).
Від шлюбу гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 мають малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане Лиманським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 29.08.2017 року, актовий запис № 334) та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , видане Лиманським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 29.08.2017 року актовий запис №517).
Відповідно до рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 31.10.2018 року (справа № 504/2048/18), шлюб між гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_2 було розірвано.
Згідно довідки про склад сім'ї та проживання №07-14/293 Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, діти ОСОБА_8 та ОСОБА_7 проживають разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 09.10.2017 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина та доньки, та згідно до розрахунку заборгованості станом на 07.08.2023 року має заборгованість за аліментами у розмірі 159 588,59 грн.
Також суду надано висновок органу опіки та піклування Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача. У відповідності до наданого суду висновку, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Доброславської селищної ради був присутній батько дітей, ОСОБА_2 , який повідомив, що він не проти позбавлення його батьківських прав по відношенню до своїх дітей, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати дітей, ОСОБА_1 не була присутня на даному засіданні, однак подала заяву про розгляд даного питання без її участі, у зв'язку з виїздом 06.02.2024 року до м. Катовіце (Польща). Врахувавши всі вищезазначені обставини, комісія встановила, що гр. ОСОБА_2 не бере участі у вихованні своїх дітей та свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, які полягають у необхідності піклування про здоров'я дітей, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Та з урахуванням досліджених обставин орган опіки та піклування Доброславської селищної ради вважає доцільним позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по відношенню до своїх малолітніх дітей, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
Перевіривши матеріали справи, оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Сімейним кодексом України у статті 7 визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Статтею 150 Сімейного кодексу України встановлено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, в тому числі зобов'язання піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Частиною 1 статті 165 Сімейного кодексу України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно зі статтею 166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін., що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2019 року у справі №739/1957/17-ц.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Частинами 4 та 5 статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Постановою КЦС ВС від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 зроблено висновок, що поведінка особи, яка свідомо змінює країну проживання, не бере участі у вихованні дитини, свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов'язків у розумінні ст.164 СК України і може бути підставою для позбавлення цієї особи батьківських прав щодо дитини.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі №404/6391/16-ц (провадження №61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19 (провадження №61-1344св20).
Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.
З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).
Відповідач ОСОБА_2 не спілкується дітьми, не цікавиться їх життям, тобто свідомо обрав такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дітей є недостатньою, що у свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов'язків у розумінні статті 164 СК України.
ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії» заява №70879/11 встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.
Враховуючи вище зазначене, враховуючи визнання відповідачем позову, суд не вбачає підстав для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитей, а лише вважає за доцільне, роз'яснити останньому положення ст.169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
Відповідно до ст. 141 ч. 8 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.150,164,165,167,171, Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 року із змінами від 19.12.2008 року, ст.ст. 6-13, 19, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: органу опіки та піклування Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав- задоволити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 батьківських прав, щодо його сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 батьківських прав, щодо його сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , в дохід держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Вінська Н. В.