Справа № 504/3888/23
Номер провадження 2-а/504/24/24
26.03.2024смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі
Головуючої судді Вінської Н.В.,
Секретаря Коцар А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Доброслав адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора 2 батальйону 8 роти Управління патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Хлєвнєва Володимира Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, яким просить суд:
Постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 3400 грн. серії ЕАТ № 7648469 від 02.09.2023 року скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1073.60 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що постановою від 02.09.2023 року серія ДАТ № 7648469 його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн. В постанові зазначено, що він 01.09.2023 року начебто керував транспортним засобом YAMAHA Mint не маючи відповідної категорії та прав керування відповідної категорії А1, чим порушив п. 2.1.а ПДР. Однак, вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки фактично зазначений транспортний засіб (вага якого складає близько 50 кг) був несправний та самостійно не рухався, двигун через несправність був вимкнений. З метою проведення ремонту позивач здійснював самостійне переміщення транспортного засобу силоміць (мускульною силою людини) та діяв як пішохід, відтак я не був у якості водія в розумінні п. 1,10. Правил дорожнього руху, оскільки керування транспортним засобом не здійснював.
Враховуючи вищенаведене, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126 КУпАП, та просить скасувати вказану постанову про накладення адміністративного стягнення.
Ухвалою судді від 14.09.2023 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників процесу.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з'явився, надавши до суду відзив на позовну заяву яким не визнав позовні вимоги ОСОБА_1 , просив залишити суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву громадянина ОСОБА_1 без задоволення. Вказував, що факт вчинення ОСОБА_1 повністю підтверджено поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та долученим до відзиву відео записом
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції та Інспектор 2 батальйону 8 роти Управління патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Хлєвнєв Володимир Олександрович будучи повідомленими про дату та час судового засідання не з'явились без повідомлення причин.
Суд, оцінивши докази, які є у справі, відповідно до ст. 90 КАС України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановою від 02.09.2023 року серія ДАТ № 7648469 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн.
У відповідності до вказаної постанови ОСОБА_1 , 01.09.2023 року керував транспортним засобом YAMAHA Mint не маючи відповідної категорії та прав керування відповідної категорії А1, чим порушив п. 2.1.а ПДР.
Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/855/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем ПДР України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Також Верховний Суд у вказаній постанові вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В силу положень ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, співробітники поліції, суб'єкти владних повноважень, зобов'язані застосовувати вказані правові позиції у своїй діяльності щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Оскаржувана постанова містить запис про додання до неї відео з архіву ПВР №471500, до відзиву Департаментом патрульної поліції долучено диск на якому містить 5 архівів з відео ПВР №471500.
На наданих відповідачем відеозаписах зафіксовано процес складання працівниками поліції протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 та винесення постанови за ч. 2 ст. 126 КУпАП, проте власне факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом YAMAHA MINT наданий суду відеозапис не містить.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відповідно до постанови судді Комінтернівського районного суду Одеської області Сафарової А.Ф. справа №504/4114/23.
Крім того на наданому суду відеозаписі під час складання постанови ДАТ № 7648469, ОСОБА_1 неодноразово повідомляв працівників поліції про те, що мопед не справний та він не керував ним, а лише котив поряд до місця свого мешкання з метою ремонту.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив суду, що 01.09.2023 року біля 9 вечора гуляв із собакою по АДРЕСА_1 та помітив ОСОБА_1 який котив мопед, потім бачив як до ОСОБА_1 під'їхали поліцейські.
Свідки сторони відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виклик яких було судом за клопотанням Управління патрульної поліції до суд не з'явились.
Таким чином слід дійти висновку, що стороною відповідача не надано суду доказів на підтвердження обставин порушення ОСОБА_1 року ПДР України.
Відтак, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі "Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії" Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.
Згідно вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Складення самої постанови про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом вчинення особою правопорушення.
Разом з тим як вбачається із Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року (справа №543/775/17), розмір судового збору за подання позовної заяви у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 536,80 грн. Однак як вбачається із квитанції позивачем при зверненні до суду із позовною заявою, яка є предметом розгляду в даній справі, сплачено 1073,60 грн. судового збору, які зараховано на казначейський рахунок до спеціального фонду. У зв'язку з викладеними 536,80 грн. надмірно сплаченого судового збору підлягає поверненню позивачу як надмірно зарахований до бюджету судовий збір, відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 р. та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за №1650/24182 від 25.09.2013 р.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 286, 293, 295 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 17, 139, 286 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора 2 батальйону 8 роти Управління патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Хлєвнєва Володимира Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 3400 грн. серії ЕАТ № 7648469 від 02.09.2023 року.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.126 КУпАП, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. судових витрат на відшкодування судового збору.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) надмірно сплачений до бюджету судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Вінська Н. В.