Справа №760/8402/23
2/760/2829/24
(заочне)
27 лютого 2024 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., за участю секретаря - Дубаніної О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -
До Солом'янського районного суду м. Києва звернулася адвокат Малевська Євгенія Юріївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд:
- позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (громадянин України, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 19.05.2021 р., орган видачі - 8034, РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований (проживає) за адресою: АДРЕСА_1 ).
В обґрунтування позову зазначає, що 26.11.2016 був зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька - ОСОБА_4 , про щ обуло видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного станут Головного територіального управління юстиції у місті Києві, дата видачі 03.02.2017.
З моменту народження дитини сімейне життя та шлюбні стосунки змінилися кардинально. Батьківської любові до дитини у відповідача не виникло. Напруженість у стосунках між сторонами проявляло себе у тому, що подружжя періодично проживало окремо, а тому весь тягар побутового життя та піклування про новонароджену дитину мусила нести позивач. З літа 2020 року позивач повністю припинила проживання з відповідачем та з цього часу відповідач почав ігнорувати наявність спільної дитини, не цікавився її життям, здоров'ям та потребами, а також не допомагав матеріально.
18.01.2021 за рішенням Святошинського районного суду м. Києві у справі №759/17566/20 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Крім цього, за даним рішенням було вирішено стягнути щомісячно з відповідача на користь позивача на утримання дитини - ОСОБА_5 аліменти у розмірі 6 000,00 грн, починаючи з 15.10.2020 до досягнення дитиною повноліття.
Дитина з моменту розлучення постійно проживає з позивачем, на її повному утриманні та забезпеченні, зокрема, процесом виховання та навчання також займається позивач та її новий чоловік. Дитина завжди чиста, охайна, доглянута, має достатньо уваги від матері та від родини. Так, з вересня 2020 року позивач почала проживати у цивільному шлюбі з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та на постійному його утриманні. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено 17.06.2022 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 ). Малолітня дитина ОСОБА_4 має інвалідність, медичний діагноз: «двобічна сенсоневральна приглуховатість, глухота IV стадія», що збільшує потреби у догляді та всебічному розвитку. Дитина перенесла дві операції: 18.12.2018 - кохлеарна імплантація лівого вуха та 06.07.2021 - кохлеарна імплантація правого вуха. Оплату операції та реабілітації після сплачував ОСОБА_6
З моменту розлучення і по теперішній час батько ОСОБА_4 не бачив доньку жодного разу, аліменти, визначені судом жодного разу не сплати добровільно, ніякої іншої допомоги на утримання дитини - ОСОБА_4 не надавав і не надає по теперішній час, не піклується про її фізичний, психологічний та духовний розвиток, з дитиною не спілкується взагалі, не приймає участь у її вихованні та засвоєнні освітньої програми навчання, загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства». Донька від батька не отримувала жодного подарунку, як на свій день народження, так і на інші свята.
Як зазначено в позовній заяві, вищевказані факти свідчать, що відповідачу вже досить тривалий час байдуже на нормальний розвиток своєї дитини, її повноцінне забезпечення необхідними для розвитку та життя засобами та предметами, а також, з огляду на те, що дитина має інвалідність та має особливі потреби у догляді та розвитку, тобто відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків.
Окрім цього, відповідач надав завірену нотаріусом заяву про те, що він добровільно відмовляється від виконання батьківських обов'язків по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_4 .
З огляду на вказані обставини, позивач звернулась до суду із позовною заявою про позбавлення батьківських прав відповідача.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.04.2023 відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав.
Відповідачу ухвала від 20.04.2023 та копія позовної заяви з доданими до неї документами направлялась за зареєстрованим місцем проживання, однак конверт повернувся до суду з довідкою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання».
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 05.03.2023 зобов'язано Службу у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 58) у строк до 31 жовтня 2023 року надати суду:
- висновок з приводу доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Сторони в судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд без участі представника позивача, просив позовну заяву задовольнити у повному обсязі, проти заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.
Треті особи про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.
Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у відсутності відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає ухваленню заочного рішення, проти чого не заперечувала позивач.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та їх безпосередньому дослідженні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.
Судом встановлено, що 31.01.2017 у ОСОБА_2 та ОСОБА_7 народилась донька - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, серія НОМЕР_3 , актовий запис №289.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18.01.2021 у справі №759/17566/20 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , зареєстрований 26.11.2016 року, Солом'янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис №3138 - розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. щомісячно, і до повноліття дитини, починаючи з 15.10.2020 року.
Постановою старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Саковича Станіслава Юрійовича від 09.04.2021 відкрито виконавче провадження НОМЕР_6 на підставі виконавчого листа №759/17566/20, виданого 07.04.2021 Святошинським районним судом міста Києва.
Листом Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 04.04.2023 №46594 адвокату Мелевській Євгенії Юріївні повідомлено, що 04.04.2023 державним виконавцем Черкасовим Є.В., керуючись ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню НОМЕР_6, відповідно до якого, заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 станом на 01.04.2022 становить 176 880,00 грн.
04.04.2023 державним виконавцем Черкасовим Є.В. відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 5 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802, відомості про ОСОБА_2 внесено до Єдиного реєстру боржників.
04.04.2023 державним виконавцем Черкасовим Є.В., керуючись ст.ст. 11, 71 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Відповідно до консультативного висновку Державної установи «Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної Академії медичних наук України» №42522 від 27.06.2018, довідки Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району м. Києва від 08.05.2019, висновку ЛКК Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району м. Києва №94 від 03.07.2020 вбачається, що ОСОБА_4 має інвалідність та медичний діагноз: «двобічна сенсоневральна приглуховатість, глухота IV стадія».
Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 31.03.2023, зареєстрованої в реєстрі №416 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В., останній не заперечує проти позбавлення батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даною заявою стверджує, що відмовляється виконувати батьківські обов'язки по відношенню до малолітньої донька ОСОБА_4 .
Відповідно до висновку Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.11.2023 №100-14419 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , стосовно ОСОБА_4 . Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація (орган опіки та піклування) вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
17.06.2022 між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), серія НОМЕР_4 , актовий запис №737.
В матеріалах справи є пояснення ОСОБА_6 , в яких зазначено, що ОСОБА_4 перебуває на його утриманні фактично з вересня 2020 року та після позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 він має намір стати офіційним батьком для ОСОБА_4 .
У відповідності до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, також в статті 180 СК України зазначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року та «Савіни проти України» зазначає, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці.
При цьому позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і саме інтереси дитини повинні мати переважний характер над інтересами батьків.
Між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, суд вважає встановленим, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Суду не надано жодного доказу, який би спростовував заявлені вимоги, оскільки цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, диспозитивності та рівності сторін, виходячи з інтересів дитини, суд вважає за необхідне позбавити відповідача батьківських прав.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись постановою Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», ст.ст. 150, 155, 164, 165, 166 СК України, ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 245, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Г.О. Козленко