СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/23670/23
пр. № 2/759/1055/24
25 березня 2024 рокуСвятошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шум Л.М.,
при секретарі - Мовчані О.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в місті Києві заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві про визнання батьківства та внесення змін до актового запису,
встановив:
01.12.2023 із заявою до суду звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві про визнання батьківства та внесення змін до актового запису.
В обґрунтування заяви посилається на те, що більше тридцяти семи років він проживав у цивільному шлюбі з ОСОБА_5 та від даного шлюбу в них народилося троє дітей.
ІНФОРМАЦІЯ_1 його цивільна дружина, ОСОБА_5 померла, про те в свідоцтвах про народження дітей батьком зазначено ОСОБА_6 , ім"я і по-батькові якого збігаються з його, однак з невідомих причин його цивільна покійна дружина змінила прізвище заявника на своє у свідоцтвах про народження дітей.
Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 04.12.2023 року відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого розгляду.
В підготовче засідання 25.03.2024 позивач не з"явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та просив суд задовольнити позовні вимоги(ас.41).
Відповідачі в підготовче засідання не з"явилися, надіслали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність та про визнання позову(ас.43-54).
Третя особа в підготовче засідання не з"явилася, надіслала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність(ас.39).
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач більше тридцяти семи років проживав у цивільному шлюбі з ОСОБА_5 та від даного шлюбу в них народилося троє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ас.16-18).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 цивільна дружина позивача, ОСОБА_5 померла, про те в свідоцтвах про народження дітей батьком зазначено ОСОБА_6 , ім"я і по-батькові якого збігаються з позивачем, а прізвище в дітей зазначено ІНФОРМАЦІЯ_5 (ас.20).
Суд, дослідивши матеріали справи, зазначає, що спірні правовідносини врегульовані приписами КпШС України (ст. 56) відповідно до яких, позивач мав право оспорити проведений запис про батьківство протягом року з того часу, коли йому стало або повинно було стати відомо про проведений запис. Вказаний строк поновленню не підлягає, тому вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Час народження дитини, час звернення позивача до суду, підстави, предмет позову, факт, який процесуальним порядком просить встановити позивач, а також установлені під час судового розгляду факти і обставини, що мають значення у справі, в сукупності визначають істотну специфіку справи щодо застосування відповідних положень матеріального та процесуального права.
Підстави для оспорювання батьківства, зазначені у ст. 136 СК України, істотно відрізняються від підстав для його оспорювання, передбачених у ст. 56 КпШС України, зокрема, відповідно до норми ч. 2 ст. 136 СК України, безпосереднім предметом доказування є відсутність кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, залежно від доведення якого суд ухвалює відповідне рішення, тоді як норми частини першої статті 56 КпШС України, не передбачають безпосередньо такого предмету доказування, хоча й не виключають можливості доказування такої обставини. Тому відповідний експертний висновок, що може бути важливим доказом у спорі, водночас, виходячи з диспозиції частини першої статті 56 КпШС України і відповідного предмету доказування, не може вважатися єдиним доказом у спорі і підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами, що можуть забезпечуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що сторона позивача посилається на можливість одночасного застосування до спірних правовідносин як положень КпШС України так і положень Сімейного кодексу України, то суд приходить до висновку про необхідність визначення норм права, які підлягають застосуванню для правильного вирішення справи по суті.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно вимог статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.
Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.
Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення також в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 7).
Пунктами 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.
Як вже було встановлено судом, оспорювані актові записи про батьківство позивача було вчинено 24.05.1989 року, 26..04.1991 року та 16.03.1996 року, тобто раніше 01.01.2004.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення КпШС України, чинні на час їх виникнення, тобто на час вчинення оспореного позивачем актового запису.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2018 року у справі № 757/36468/16-ц (касаційне провадження 61-33593св18), від 19 грудня 2018 року у справі № 336/2362/16-ц (касаційне провадження 61-19794св18).
Подібні за своєю суттю правові висновки щодо застосування до вирішення спірних правовідносин законодавства, чинного станом на момент їх виникнення викладено у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (касаційне провадження № 61-4163св18), у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц (касаційне провадження № 61-26210св18) та у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц (касаційне провадження № 61-30047св18).
Відповідно до ч.1 ст. 56 КпШС України особа, записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті матері чи позбавлення її батьківських прав має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис.
За змістом правової конструкції, застосованої для формулювання норми закону щодо цього строку, та з урахуванням положень ст.ст. 9, 10, 11 КпШС України, якими передбачено, що позовна давність поширюється на вимоги, що випливають із шлюбних та сімейних відносин, у випадках, коли строк для захисту порушеного права встановлено законодавством України і в таких випадках застосовується судом відповідно до цивільного законодавства, якщо інше не встановлено законом, із відповідним порядком її обчислення, строк, про який ідеться, відповідає умовам, встановленим законом саме для позовної давності.
Преклюзивний строк - це період, із закінченням якого припиняється цивільне право як таке. Він надає уповноваженій особі строго визначений час для реалізації свого права і припиняє це право у разі його невикористання чи неналежного використання. Цей строк встановлюється для спонукання особи до здійснення свого права, в іншому ж випадку це право припиняється або ж переходить до інших осіб. Це свого роду санкція за нездійснення свого суб'єктивного права, оскільки його нездійснення певною мірою заважає подальшому нормальному розвитку суспільних відносин.
Судом встановлено, що запис про батька дітей в актовому записі про народження було здійснено під час шлюбу позивача та відповідача, на той час позивач не мав сумнівів щодо його батьківства відносно дітей.. У тому, що він є біологічним батьком дітей, позивач переконався аж у грудні 2023року, тобто зі спливом майже в 37 років.
Відповідно до ст. 56 КпШС України протягом року після реєстрації народження дітей та внесення відповідного запису про батька дитини до актового запису про народження дитини позивач із зазначеними вище вимогами не звертався.
За таких обставин суд не убачає підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 18, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві про визнання батьківства та внесення змін до актового запису- залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Святошинський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя: Л.М. Шум