печерський районний суд міста києва
Справа № 757/35010/22-ц
пр. 2-2929/24
15 лютого 2024 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Гордієнко В.А. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про витребування грошових коштів та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3 ) звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк»), у якому просить: стягнути з відповідача безпідставно списані кошти з особистої картки позивача у розмірі 5 456,25 грн.; зобов'язати відповідача припинити нарахування по кредитній картці № НОМЕР_1 , відкритій в АТ КБ «Приватбанк», щомісячних платежів за користування кредитними коштами в розмірі 35 266,48 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 29.09.2017 року між ОСОБА_3 та АТ КБ «Приватбанк» укладено договір приєднання № 290917-02/23 в порядку ст. 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
22.02.2022 року невідомою особою відносно позивача було вчинено правопорушення за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
22.02.2022 року о 16:04 під час розрахунків банківською карткою АТ КБ «Приватбанк» на маркетплейсі «OLX» позивачу стало відомо, що невідомою особою з кредитної картки позивача № НОМЕР_1 відбулось зняття готівкових коштів в розмірі 20 800,00 грн. з банкомату, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Харківська, буд. 9. При цьому, позивачу не находили жодні запити для підтвердження цієї операції через смс-банкінг та телефонні дзвінки.
22.02.2022 року о 16:06 з банківської картки позивача без її відома проведена операція з переказу коштів на суму 2 194,97 грн., а о 16:08 та 16:11 позивач заблокувала свої банківські картки: платіжну № НОМЕР_2 та кредитну № НОМЕР_1 . О 16:11 позивач телефонувала на гарячу лінію відповідача за телефоном НОМЕР_3 , але не змогла зв'язатись з оператором. О 16:13 з банківського рахунку позивача, до якого прив'язана картка № НОМЕР_2 , у банку без її відома переведено на кредитну картку № НОМЕР_1 грошову суму в розмірі 3 200,00 грн. О 16:15 та 16:16 банківські картки позивача були розблоковані невідомою особою без дозволу позивача та заходів безпеки. О 16:27 невідома особа, отримавши доступ до акаунту позивача у сервісі «Приват24», оформила кредит «Оплата частинами» на суму 29 999,80 грн. на покупку побутової техніки і розрахувалась за допомогою технології «PayPass» у магазині електронної техніки «Фокстрот» у АДРЕСА_1 на суму 2 999,98 грн. Жодних смс-повідомлень чи дзвінків від відповідача позивач не отримувала.
22.02.2022 року о 17:20 позивач звернулась до відділення АТ КБ «Приватбанк» в м. Боярка. 23.02.2022 року позивач звернулась з відповідним електронним зверненням до Департаменту кіберполіції Національної поліції України, що зареєстроване за № 216085 від 23.02.2022 року.
У березні 2022 року та 20.06.2022 року позивач зверталась до відповідача з метою врегулювання даного спору, однак, банк повідомив, що не несе відповідальність за збереження коштів клієнта у разі розголошення ним відомостей про логін та пароль третім особам.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України матеріали звернення до Департаменту кіберполіції Національної поліції України були втрачені, тому позивачем було подано повторно заяву про вчинення кримінального правопорушення, внесеного до ЄРДР 27.09.2022 року № 12022105010001582; на дату подання позову досудове розслідування не завершене.
Позивач вважає, що відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов'язань перед позивачем як володільцем банківського рахунку.
Починаючи з травня 2022 року, відповідач продовжує списувати з особистої банківської картки позивача грошові кошти та нараховувати відсотки за використання кредитного ліміту. З березня 2022 року по листопад 2022 року банк нарахував позивачу 5 448,70 грн. відсотків кредитних коштів та списав 5 456,26 грн. з особистої картки позивача.
Згідно з повідомленням банку станом на 01.11.2022 року заборгованість позивача становить 34 111,92 грн., а сума повного погашення - 35 266,48 грн.
Посилаючись на вказані обставини, на підставі Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705, Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст. 1092 ЦК України позивач звернулась до суду з указаним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.12.2022 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2022 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до АТ КБ «Приватбанк» про витребування грошових коштів та зобов'язання вчинити дії та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.04.2023 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.04.2023 року відкладено розгляд справи на 25.07.2023 року.
12.04.2023 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, у якому він зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними, надуманими та такими, що не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Відзив обґрунтований тим, що підписавши Анкету-заяву від 11.08.2011 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, позивач погодилась виконувати вимоги цих Умов та Правил та ознайомлюватись з ними на сайті позивача. Виписки по картці № НОМЕР_1 свідчать, що 22.02.2022 року позивачем здійснювались декілька переказів на різні суми та зняття готівки в банкоматі. Ці перекази коштів були вчинені з використанням системи дистанційного обслуговування клієнтів банку Приват24 (зняття готівки з банкомату) з правильним введенням логіну та паролю та належною авторизацією і ідентифікацією ініціатора переказу - ОСОБА_3 . Відповідно до п.п. 2, 5 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705, користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватись ним. Отже, саме позивач повинна нести відповідальність за здійснення платіжних операцій, адже спірні платіжні операції були вчинені з ідентифікацією електронного платіжного засобу та користувача - ініціатора переказу ОСОБА_3 , а повідомлення до банку про втрату доступу до фінансового номеру та електронного платіжного засобу надійшло від позивача тільки 09.03.2022 року, тобто, вже набагато пізніше після проведення спірних фінансових операцій. В заяві до банку від 09.03.2022 року позивач письмово детально виклала та підтвердила розголошення нею 22.02.2022 року невідомим особам інформації, яка дає змогу здійснювати електронну ідентифікацію платника та верифікацію і підтвердження переказів коштів та укладення угод з використанням, в тому числі, електронних платіжних засобів. Фінансові операції по здійсненню переказів проведені коректно, з використанням всіх необхідних реквізитів платіжних карток з правильним введенням номеру картки, ПІН-коду і підтверджуючих паролів, які відомі тільки позивачу, а тому оспорювані транзакції по карткових рахунках позивача не є помилковими. Вчинення фінансових операцій на карткових рахунках позивача третіми особами неможливе без розголошення користувачем інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, таких, як коди доступу до карток, строк дії картки та інші ідентифікуючі дані електронного платіжного засобу. Дії позивача призвели до незаконного використання інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції, тому відповідач не повинен нести відповідальність за такі дії/бездіяльність позивача.
24.07.2023 року до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив, у якій зазначено, що спірні платіжні операції були проведені без участі і згоди позивача шляхом вчинення щодо позивача шахрайських дій, отже списання коштів позивача відбулось незаконно. Крім того, позивач зверталась до відділення банку у м. Боярка ще 22.02.2022 року, а також через Приват24 подала заявку № 15637460 на перевірку платежу. Відповідач є відповідальним за отримання доступу до банківського аканту. Після того, як на фінансовий номер позивача надійшов трьохзначний код для підтвердження авторизації, позивач направила його у чат-бот служби підтримки банку, після чого почалися шахрайські дії.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2023 року відкладено розгляд справи на 21.09.2023 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.09.2023 року відкладено розгляд справи на 23.01.2024 року.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги справу, призначену на 23.01.2024 року, знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 15.02.2024 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі з викладених у ньому підстав, просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував, просив відмовити.
Вислухавши думку учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 11.08.2011 року ОСОБА_3 підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
22.02.2022 року під час розрахунків банківською карткою АТ КБ «Приватбанк» на маркетплейсі «OLX» позивачу стало відомо, що невідомою особою з кредитної картки позивача № НОМЕР_1 відбулось зняття готівкових коштів в розмірі 20 800,00 грн. з банкомату, на підтвердження чого позивачем надано копію чеку від 22.02.2022 року, та проведена операція з переказу коштів на суми 2 194,97 грн. та 2 999,98 грн., на підтвердження чого позивачем надано копію виписки за банківською карткою.
Згідно з копією листа про реєстрацію та прийняття рішення за зверненням Відділу протидії кіберзлочинам в Київській області Департаменту кіберполіції від 23.02.2022 року № 1082/38/112-2022 за зверненням ОСОБА_3 перевіркою встановлено, що в діях невстановленої особи вбачаються ознаки кримінального правопорушення.
Відповідно до копії Витягу з ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за обставинами: 22.02.2022 року за адресою: АДРЕСА_2 , невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами в сумі 29 194,95 грн., номер кримінального провадження: № 12022105010001582.
За положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно зі ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до п. 14.12 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», абз. 1 п. 1 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 року № 705 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення № 705), користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно з п. 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (п. 6 розділу VI Положення № 705).
Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Відповідно до п. 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2022 року під час розрахунків банківською карткою АТ КБ «Приватбанк» на маркетплейсі «OLX» позивачу стало відомо, що невідомою особою з кредитної картки позивача № НОМЕР_1 відбулось зняття готівкових коштів в розмірі 20 800,00 грн. з банкомату, на підтвердження чого позивачем надано копію чеку від 22.02.2022 року, та проведена операція з переказу коштів на суми 2 194,97 грн. та 2 999,98 грн., на підтвердження чого позивачем надано копію виписки за банківською карткою.
Належних та допустимих доказів про те, що позивач невідкладно повідомила АТ КБ «Приватбанк» про вказані трансакції, матеріали справи не містять.
Відповідачем додано до відзиву копію заяви позивача до банку від 09.03.2022 року, яка не може бути розцінена як невідкладне повідомлення позивачем банку про платіжні операції, що нею не виконувалися. У цій заяві позивач письмово зазначила, зокрема, що 22.02.2022 року на вебсайті оголошень OLX оформила пропозицію телевізора, у зв'язку з чим переходила за посиланнями, які позивачу надсилали невідомі особи на мессенджер Вотсап, натискала кнопку для зарахування 500 грн. за покупку телевізора та вказувала номер картки для виплат.
Тобто, 22.02.2022 року позивач вчиняла дії, що дали змогу здійснювати електронну ідентифікацію платника та верифікацію і підтвердження переказів коштів та укладення угод з використанням, в тому числі, електронних платіжних засобів.
З відповідною письмовою заявою позивач звернулась до банку лише 09.03.2022 року, копія якої міститься в матеріалах справи.
Відповідач у відзиві зазначає, що виписки по картці позивача № НОМЕР_1 свідчать, що 22.02.2022 року позивачем здійснювались декілька переказів на різні суми та зняття готівки в банкоматі. Ці перекази коштів були вчинені з використанням системи дистанційного обслуговування клієнтів банку Приват24 (зняття готівки з банкомату) з правильним введенням логіну та паролю та належною авторизацією та ідентифікацією ініціатора переказу - ОСОБА_3 . Спірні платіжні операції були вчинені з ідентифікацією електронного платіжного засобу та користувача - ініціатора переказу ОСОБА_3 , а повідомлення до банку про втрату доступу до фінансового номеру та електронного платіжного засобу надійшло від позивача тільки 09.03.2022 року, тобто, вже набагато пізніше після проведення спірних фінансових операцій. Фінансові операції по здійсненню переказів проведені коректно, з використанням всіх необхідних реквізитів платіжних карток з правильним введенням номеру картки, ПІН-коду і підтверджуючих паролів, які відомі тільки позивачу, а тому оспорювані транзакції по карткових рахунках позивача не є помилковими.
Вчинення фінансових операцій на карткових рахунках позивача третіми особами неможливе без розголошення користувачем інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, таких, як коди доступу до карток, строк дії картки та інші ідентифікуючі дані електронного платіжного засобу, отже, дії позивача призвели до незаконного використання інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції, тому відповідач не повинен нести відповідальність за такі дії/бездіяльність позивача.
Так, налаштування системи інтернет банкінгу АТ КБ «Приватбанк» дозволяє здійснення платежів шляхом списання коштів з карткових рахунків через мобільні пристрої, на які встановлене відповідне програмне забезпечення з підв'язкою до особистого кабінету клієнта. Саме клієнт банку має нести ризики та відповідальність за списання з його карткового рахунку коштів через мобільні пристрої, які перебувають у його володінні та володінні членів його сім'ї.
Позивач не надала суду будь-яких доказів на підтвердження того, що вона, як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю не сприяла у доступі до відомостей по кредитній картці, її особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку Приват24, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції щодо списання та зняття з її карткового рахунку 22.02.2022 року грошових коштів на загальну суму 5 456,25 грн.
Відтак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту незаконного списання та зняття грошових коштів з її карткового рахунку з вини банку, а тому відповідач не повинен нести відповідальність за ці операції.
Позивач не спростувала обставин, на які посилався представник банку та не навела доводів, які б підтверджували списання коштів з її рахунку внаслідок неправомірних (шахрайських) дій інших осіб.
Посилання позивача на витяг з ЄРДР про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за обставинами: 22.02.2022 року за адресою: АДРЕСА_2 , невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими котами в сумі 29 194,95 грн., номер кримінального провадження: № 12022105010001582, суд оцінює критично, оскільки в силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України обов'язковими для суду є лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, при розгляді справи про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи, що списання та зняття грошових коштів з карткового рахунку позивача відбулося внаслідок її необачної поведінки, ненадання нею належних та допустимих доказів на підтвердження порушення банком правил проведення розрахункових операцій в процесі переказу грошових коштів з її карткового рахунку, та неповідомлення невідкладно банку про оспорювані платіжні операції, суд приходить до висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно списаних коштів з особистої картки позивача у розмірі 5 456,25 грн.
Крім того, стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача припинити нарахування по кредитній картці № НОМЕР_1 , відкритій в АТ КБ «Приватбанк», щомісячних платежів за користування кредитними коштами в розмірі 35 266,48 грн., суд зазначає наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
За змістом ч. 2 ст. 14 ЦК України критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта.
Згідно зі ст. 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Тлумачення ст.ст. 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дій в частині не зарахування сплати, зобов'язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов'язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором, зобов'язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов'язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов'язку іншого суб'єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.
Здійснення таких нарахувань, зокрема, щомісячних платежів, є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов'язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача.
Споживачі вправі у випадку пред'явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів.
Аналогічний за змістом правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі № 565/482/18 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 року у справі № 320/8618/15-ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначені вище норми права, висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права та обраний позивачем спосіб захисту, суд вважає, що звертаючись до суду з позовними вимогами до відповідача про зобов'язання припинити нарахування по кредитній картці щомісячних платежів за користування кредитними коштами, позивач обрала неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки не відновлює порушене право і жодним чином не нівелює негативні наслідки порушення її права, відтак суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що докази це будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати несе позивач відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Законом України «Про банки і банківську діяльність», Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постановою правління Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 року № 705 (чинним на час виникнення спірних правовідносин), ст.ст. 14, 16, 1054, 1066, 1073 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 133, 137, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В позові ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про витребування грошових коштів та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 26.02.2024 року.
Суддя Є.С. Хайнацький