печерський районний суд міста києва
Справа № 757/20780/23-ц
"12" березня 2024 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Новака Р.В.,
секретарі судових засідань Бурячок А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку загального позовного провадження клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Левшунова Д.С. про зупинення провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-
позивач звернулась до Печерського районного суду м. Києва з вказаною позовною заявою до відповідача.
Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначила, що відповідно до п. 1,2 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» цей Закон набирає чинності з 01.01.2023 та припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023. Пенсійний Фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його ви виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
З 06.05.2019 позивача на підставі наказу № 189-к переведено на посаду начальника відділу внутрішнього аудиту управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, з якої ОСОБА_1 було звільнено 18.04.2023 на підставі наказу від 12.04.2023 № 147-к.
Позивач зазначає, що з наказом «Про попередження працівників управлінь та відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області про наступне їх вивільнення» від 16.01.2023 № 8 ОСОБА_1 не ознайомлена взагалі ні під час попередження про звільнення ні на день подання позовної заяви.
Крім того, позивач наголошує, що відповідно до ч. 7-8 ст. 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.
Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п. 1,2, 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Таким чином, на думку позивача, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області повинно було звільнити ОСОБА_1 у зв'язку з переведенням до Пенсійного Фонду України, а не у зв'язку із скороченням на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Ухвалою суду від 24.05.2023 позовну заяву залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 20.06.2023 позовну заяву повернуто заявку, у зв'язку з тим, що виявлені судом недоліки не були усунуті, яку було скасовано постановою Київського апеляційного суду від 31.10.2023.
Ухвалою суду від 22.12.2023 відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду справи по суті на 12.03.2024.
В подальшому, в ході розгляду справи 28.02.2024 від представника відповідача - Петручені І.В. електронною поштою, до суду надійшов відзив з викладенням міркувань по суті предмету позову з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, в якому остання просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В той же день 28.02.2024 від представника відповідача - Петручені І.В. електронною поштою, до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування поданого клопотання вказано, що Пенсійний фонду України є суб'єктом владних повноважень. Пунктами 1, 2 ч.1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Представник відповідача звертав увагу суду на постанову Верховного Суду від 18.12.2023 у справі № 442/3240/23-ц, аналогічній, що розглядається, за тотожного предмету спору встановив, що між сторонами існує спір з публічно-правових відносин, який з врахуванням суб'єктного складу його учасників та правовідносин, що виникли між сторонами, має розглядатися за правилами адміністративної юрисдикції.
12.03.2024 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Левшунова Д.С. на адресу суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що у п. 50 постанови Верховного Суду від 22.11.2023 в справі № 188/741/23 (провадження № 61-13277св23) зазначено: «50. Доводи касаційної скарги щодо правильності закриття провадження у цивільній справі з огляду на те, що вимоги позивача стосуються поновлення на роботі в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на посаді державної служби, що є різновидом публічної служби, є безпідставними, оскільки такі доводи не узгоджуються з положеннями частини першої статті 235 КЗпП України, а крім того позивач на момент звільнення не перебувала на державній (публічній) службі.»
Натомість у постанові Верховного Суду від 18.12.2023 у справі № 442/3240/23-ц (провадження № 61-15536св23) зазначено: «Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що між сторонами існує спір з публічно-правових відносин, який з врахуванням суб'єктного складу його учасників та правовідносин, що виникли між сторонами, має розглядатися за правилами адміністративної юрисдикції, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.»
Верховний Суд ухвалою від 21.02.2024 справу № 712/4776/23 вирішив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якою зазначив: «Результат аналізу судової практики свідчить про винесення судом суперечливих судових рішень у питанні що стосується юрисдикції спірних правовідносин, відсутності єдності судової практики, зокрема у зв'язку із відсутністю правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо такого роду питань.
Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє той факт, що така проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, шодо якого постає проблема.»
Представник позивача також наголошував, що предметом даного позову є питання поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та скасування наказу, однак згідно із ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.11.2023 відкрито провадження у справі № 750/7085/23 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду Украйни в Чернігівській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Підставою для оскарження рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19.07.2023 та постанови Чернігівського апеляційного суду від 20.09.2023 стало відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, статті 5 Закону України "Про державну службу", частини п'ятої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (в частині відсутності заборони на проведення працівника, який не є державним службовцем (хоча виконує владно-управлінських функції) на посаду державного службовця в органі, до якого здійснюється приєднання в процедурі реорганізації.
Зазначені справи пов'язані між собою оскільки оскаржують дії Пенсійного фонду України під час реорганізації та звільнення працівників Фонду соціального страхування України. У зв'язку з чим, на думку адвоката Левшунова Д.С., наявні підстави для винесення ухвали про зупинення провадження у даній справі.
В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку щодо наявності підстав для зупинення провадження в справі.
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ухвали Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 712/4776/23 (провадження № 61-13644св23) Касаційний цивільний суд Верховного Суду передав до Великої Палати Верховного Суду справу за позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний цивільний суд Верховного Суду вважав, що передача справи на розгляд Великої палати необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики з урахуванням кількості справ, які перебувають на розгляді в судах різної юрисдикції.
Відповідно до п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», суд зупиняє або закриває провадження у справі чи залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених ЦПК України, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно п. 14 ч. 1ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 10 ч. 1 ст. 252 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 263 ЦПК України, необхідність застосування єдиної правозастосовної практики, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача є обґрунтованим, а тому, вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 757/20780/23-ц до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 712/4776/23 та до завершення розгляду Верховним Судом цивільної справи № 750/7085/23.
Керуючись ст. ст. 252, 253, 261, 268 ЦПК України суд,-
Зупинити провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 712/4776/23 та до завершення розгляду Верховним Судом цивільної справи № 750/7085/23.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Р.В. Новак