79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.10.10 Справа№ 14/148
За позовом : Прокурора Галицького району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, уповноважений орган: Управління комунальної власності департаменту економічної політики, м.Львів
до відповідача : Приватного підприємства «Мундир», м.Львів
про : усунення перешкод в користуванні майном шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння.
Суддя Кітаєва С.Б.
Секретар судового засідання Хороз І.Б
Представники :
від прокуратури : Лящук Т.І. -пом прокурора
від позивача - Гусак Ю.І. -представник
від відповідача -Уляник Р.Б.- представник
Суть спору: Позовну заяву подано Прокурором Галицького району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, уповноважений орган: Управління комунальної власності департаменту економічної політики, м.Львів , до відповідача, Приватного підприємства «Мундир», м.Львів, про усунення перешкод в користуванні майном шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння.
У прохальній частині позовної заяви прокурор просить : 1. Задовольнити позов та усунути перешкоди в користуванні об»єктом нерухомого майна територіальної громади м.Львова за адресою просп..Т.Шевченка,18 (нежитлові приміщення 1-го поверху і мезоніну загальною площею 92,0 кв.м) у м.Львові шляхом витребування майна із незаконного володіння ПП «Мундир»; 2. Зобов»язати ПП «Мундир»вивільнити об»єкт нерухомого майна територіальної громади м.Львова за адресою просп.Т.Шевченка,18 (нежитлові приміщення 1-го поверху і мезоніну загальною площею 92,0 кв.м.) у м.Львові.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.09.2010 року було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 06.10.10 року.
Сторони забезпечили в судове засідання явку повноважних представників. З мотивів, наведених у позовній заяві, прокурор позовні вимоги підтримує та просить задоволити.
З аналогічних підстав просить задоволити позов і позивач. Представник відповідача , з підстав наведених у поданому відзиві, позовні вимоги заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 06.10.2010 року оголошувалась перерва до 13.10.2010 року, про що до відома учасників судового процесу було доведено в письмовій формі , під розписку.
У відповідності до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Представникам сторін, прокурору роз»яснено зміст ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяви про відвід судді не надходили .
Прокурор стверджує, що з метою забезпечення проведення обліку та інвентаризації майна, що належить до комунальної власності міста Львова, позивачем проводяться обстеження об»єктів комунальної власності на предмет встановлення їх технічного та юридичного стану, доцільності та можливості подальшого розпорядження ними в межах, визначених чинним законодавством. Так, 20.08.2010 р , за участі представників Управління комунальної власності департаменту економічної політики та приватного підприємства «Мундир»проведено обстеження нежитлових приміщень 1-го поверху і мезоніну загальною площею 92,0 кв.м. за адресою поросп.Т.Шевченка,18 у м.Львові. Результати обстеження зафіксовано у акті №667, згідно з яким встановлено, що вказані приміщення використовує ПП «Мундир»(відповідач) з комерційною метою -для ательє. В якості документу, що дає підстави відповідачеві перебувати у займаних приміщеннях, представникам Управління комунальної власності надано копію договору суборенди, укладеного між Українською науково-промисловою асоціацією «Укрпастранс»та ПП «Мундир»від 26.05.2010 р б/н., за умовами якого та згідно із актом приймання-передачі від 01.06.2010 р відповідачеві передано в користування нежитлові приміщення 1-го поверху і мезоніну загальною площею 92,0 кв.м. за адресою просп..Т.Шевченка,18 у м.Львові. Прокурор стверджує ( таку позицію підтримує і позивач) , що жодного рішення щодо передання зазначених нежитлових приміщень у користування відповідачеві Управління комунальної власності, як орган, уповноважений Львівською міською радою управляти майном територіальної громади м.Львова, не приймало, а також, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини на вищезазначені приміщення. Окрім цього, Управління комунальної власності не надавало дозволів, не видавало наказів та/або інших погоджень щодо оформлення відносин суборенди, а відтак, є всі підстави вважати перебування відповідача у спірних нежитлових приміщеннях незаконним і безпідставним.
В обґрунтування заявлених вимог прокурор покликається, зокрема, на ст.ст.387,391 Цивільного кодексу України.
З аналогічних підстав підтримує позов і представник позивача.
Приватне підприємство «Мундир»( відповідач у справі) позовні вимоги заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими, що не можуть бути задоволеними . При цьому відповідач покликається на ст.22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно, якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому , строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди. Відтак, між Українською науково-промисловою асоціацією «Укрпастранс», м.Львів (надалі орендар) та приватним підприємством «Мундир», м.Львів ( надалі суборендар) 26 травня 2010 року укладено договір суборенди приміщення, яке знаходиться за адресою : м.Львів, пр..Шевченка,18, загальною площею 92,00 кв.м,. у тому числі : перший поверх площею 79,00 кв.м., мезонін площею 13,00 кв.м., з індексами приміщень 9а-1,9а-2,9а-3,9а-4,9а-5,9а-6,9а-7, відповідно до даних технічного паспорта ЛО БТІ від 11.06.1997 р за №901. 01 червня 2010 року між орендарем і суборендарем підписано акт прийому-передачі зазначеного об»єкту в суборенду, а відтак, в силу п.3.1 договору, з цього моменту почав діяти договір суборенди. При цьому, в акті прийому-передачі зазначено, що приміщення перебуває у задовільному стані, без проведеного ремонту , за відсутності лічильників споживання електроенергії та газу, розеток, вимикачів, санітарно-технічних пристроїв, частини радіатора опалення. Представник відповідача стверджує, що за короткий час перебування суборендаря у зазначених приміщеннях, суборендар належним чином сплачував орендну плату, привів приміщення до належного стану, уклав договір про постачання електричної енергії №50963 від 12.08.2010 р, встановив лічильник споживання електричної енергії та сплачує плату за використану електричну енергію, встановив розетки, вимикачі, санітарно-технічні пристрої, відновив та доставив радіатори опалення та звернувся за відновленням подачі газу. Вважає, що підставність перебування суборендаря у зазначених приміщеннях підтверджується дією договору оренди №Г-1882 від 14 січня 2004 року, який укладений між Управлінням ресурсів Львівської міської ради та орендарем, предметом якого є приміщення, що знаходяться за адресою : м.Львів, пр..Шевченка,18, загальною площею 92,00 кв.м., у тому числі : перший поверх площею 79,00 кв.м., мезонін площею 13,00 кв.м. з індексами приміщень 9а-1,9а-2,9а-3,9а-4,9а-5,9а-6,9а-7, відповідно до дан7их технічного паспорта ЛО БТІ від 11.06.1997 р за №901. Стверджує, що відповідно до умов п.7.19 договору оренди орендар має право здавати об»єкт оренди в суборенду, а відтак, ПП «Мундир»на законних підставах перебуває в орендованому приміщенні. Окрім того, як ствердив представник відповідача в судовому засіданні, дозвіл у позивача щодо оформлення відносин суборенди мав взяти орендодавець а не суборендар; жодних перешкод Управлінню комунального майна ( позивачу) в користуванні спірним майном суборендар не чинить, а з позовної заяви прокурора не вбачається, в чому полягають перешкоди позивачу у користуванні об»єктом оренди та на чию користь прокурор просить зобов»язати ПП «Мундир»вивільнити об»єкт оренди, адже позивачем у позовній заяві вказано Управління комунальної власності департаменту економічної політики, договір оренди №Г-1882 від 14.01.2004 р з Українською науково-промисловою асоціацією «Укрпастранс»є чинним станом на даний час, ГПК України не передбачає заміну сторони позивача в судовому процесі.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, враховуючи пояснення представників сторін які надані суду в ході розгляду справи, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.
26 травня 2010 року Українська науково-промислова асоціація «Укрпастранс» (орендар) та приватне підприємство «Мундир»(суборендар) уклали договір суборенди , відповідно до п.1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно ( об»єкт -суборенди) , що знаходиться на балансі ЛКП «Княже місто»( балансоутримувач). Відповідно до п.1.2 зазначеного договору об»єктом суборенди є приміщення , що знаходяться за адресою : м.Львів, пр..Шевченка,18, загальною площею 92,00 кв.м., у тому числі перший поверх площею 79,00 кв.м., мезонін площею 13,00 кв.м., з індексами приміщень 9а-1,9а-2,9а-3,9а-4,9а-5,9а-6,9а-7, відповідно до даних технічного паспорта ЛО БТІ від 11.06.1997 р за №901. Приймання-передача об»єкта суборенди здійснюється повноважними представниками сторін (п.2.1) Відповідно до п.2.2 договору , при передачі об»єкта складається акт приймання-передачі, який підписується представниками сторін. Об»єкт суборенди вважається переданим у суборенду з моменту підписання акту приймання-передачі ( п.2.3). Як погоджено сторонами в п.3.1 договору суборенди - останній починає діяти з моменту підписання акту приймання-передачі об»єкта суборенди . Відповідно до п.7.1 зазначеного договору -сторони гарантують, що вони мають всі необхідні права для укладення даного договору і що представники сторін, які підписують даний договір, є їх уповноваженими представниками, а також гарантують , що підписання сторонами даного договору не приведе до : Порушення положень жодного закону, нормативного акту, наказу або судового рішення, що вступило в законну силу; до порушення жодного положення Статутів сторін, внутрішніх документів або чинних локальних нормативних актів.
На виконання умов зазначеного договору суборенди 01 червня 2010 року орендар і суборендар підписали Акт приймання-передачі нежитлового приміщення (об»єкту суборенди). При цьому в акті зазначено, що передане орендарем та прийняте суборендарем приміщення перебуває у задовільному стані, без проведеного поточного ремонту, за відсутності лічильників споживання електроенергії та газу, розеток, вимикачів, санітарно-технічних пристроїв, частини радіаторів опалення.
Відповідачем долучено до справи документи в підтвердження проведення сплати орендної плати на рахунок позивача у справі за період суборенди : червень липень, серпень 2010 року; документів в підтвердження витрат суборендаря на придбання матеріалів для виконання ремонтних робіт на об»єкті суборенди; договір про постачання електричної енергії, укладений відповідачем з ВАТ «Обленерго»на постачання еклектичної енергії до об»єкту суборенди, тощо.
Судом встановлено, що орендар за договором суборенди від 26 травня 2010 року, Українська науково-промислова асоціація «Укрпастранс», має укладений договір від 14 січня 2004 року оренди №Г-1882 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) з орендодавцем, Управлінням ресурсів Львівської міської ради , правонаступником якого є позивач . За умовами цього договору орендодавцем передано , а орендарем прийнято в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП «Княже місто», яке знаходиться за адресою : м.Львів, пр..Шевченка,18, загальною площею 92,00 кв.м., у тому числі перший поверх площею 79,00 кв.м., мезонін площею 13,00 кв.м., з індексами приміщень 9а-1,9а-2,9а-3,9а-4,9а-5,9а-6,9а-7, відповідно до даних технічного паспорта ЛО БТІ від 11.06.1997 р за №901. Цільове призначення об»єкта оренди ( при необхідності) -для проведення аналізу видів технологічного обладнання і ступені його завантаження заводів, які підлягають конверсії. Відповідно до п.3.3 зазначеного договору, у зв»язку з фактичним використанням орендарем об»єкта оренди за попереднім договором, об»єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного Договору. Термін дії договору оренди з 14 січня 2004 р до 14 січня 2009 року включно ( п.4.1). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до п.7.19 договору оренди, орендар має право здавати частину об»єкта оренди у суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням орендодавця.
У всіх випадках не передбачених даним договором, сторони керуються чинним законодавством України ( п.13.4).
Правовідносини, що стосуються оренди державного та комунального майна врегульовані Законом України «Про оренду державного та комунального майна», Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України. Відповідно до п.6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, спірні нежитлові приміщення є комунальною власністю, тому, відносини, пов»язані з передачею в оренду (суборенду) спірного майна регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна». Відповідно до приписів статей 2,3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна«правовою підставою користування майном, що перебуває у комунальній власності, є договір оренди.
Орендар зобов»язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його псуванню, пошкодженню. Орендар зобов»язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі ( ч.ч.2,3 ст.18 Закону).
Як встановлено, відповідно до п.7.19 договору оренди здавати частину об»єкта оренди у суборенду іншим особам чи організаціям орендар має право лише за письмовим погодженням орендодавця.
Таким чином, як вірно зазначив відповідач, обов»язок отримання письмового погодження орендодавця щодо передачі об»єкту оренди ( чи його частини) у суборенду покладено на орендаря, яким в силу чинного договору оренди №Г-1882 від 14.01.2004 року є Українська науково-промислова асоціація «Укрпастранс».
В силу приписів ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може також бути особа, уповноважена на укладення договору оренди.
Згідно ст.288 Господарського кодексу України орендар має право передати окремі об»єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором (ч.1).
Відповідно до ч.2 ст.22 Закону орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше індивідуально визначене майно ( окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо) якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.
Статтею 774 Цивільного кодексу України визначено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч.1).
Із наведених приписів ст.22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»вбачається, що цим законом встановлено можливість передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно, а договором оренди ( п.7.19) - обмеження щодо такої передачі передбачено щодо частини об»єкту оренди . При цьому слід зауважити, що зі змісту зазначеного пункту договору незрозуміло щодо якої саме частини об»єкту оренди передбачено обмеження передачі в суборенду . Пояснити та обгрунтувати зазначену обставину учасники судового процесу не змогли. Доказів внесення змін в п.7.19 договору оренди суду не надано.
Відповідно до ст.29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»за невиконання зобов»язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність , встановлену законодавчими актами України та договором.
Відповідно до п.10.1 договору оренди , за невиконання або неналежне виконання зобов»язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України.
Відповідно до ст.783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо зокрема, наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі.
За правилами Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов»язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (ч.3 ст.26).
Тобто, правовою підставою для розірвання договору в судовому порядку є встановлення факту порушення стороною своїх зобов»язань, обов»язкове дотримання яких вимагається договором або законом. У випадку розірвання договору , в силу приписів ст.785 Цивільного кодексу України, статей 26,26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у орендаря виникає обов»язок повернути орендодавцю орендовані приміщення, на умовах, визначених договором. Поскільки , згідно ч.2 ст.22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди, то в силу припинення дії основного договору оренди з тих чи інших підстав, припиняється дія договору суборенди, а відтак, як наслідок , виникає обов»язок повернення майна з оренди орендодавцю. У випадку неповернення, право орендодавця на захист свого порушеного права шляхом звернення з віндикаційним чи негаторним позовом.
Однак, як вбачається , такі вимоги у даній справі не заявлялась, відповідно , обставини пов»язані з ними не входять в предмет дослідження у даній справі. Доказів в підтвердження того, що спір про розірвання договору оренди та виселення орендаря із орендованих приміщень розглядався в іншому судовому провадженні, доказів припинення дії договору суборенди чи визнання його недійсним суду не подано, та й таку обставину не підтвердив в судовому засіданні представник позивача.
Згідно із ст.396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього майна , в тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, в тому числі шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння, а також усунення перешкод у користуванні майном. Також, відповідно до ст.28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод в користуванні ним, відшкодування шкоди.
За такої умови вимога законного орендаря про усунення перешкод в користуванні орендованим майном шляхом звільнення суборендарем спірних нежитлових приміщень була б обґрунтованою.
Прокурор в обґрунтування заявлених вимог покликається на ст.ст.387,391 ЦК України.
Відповідно до вимог ст.387 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. У випадку звернення з таким позовом, захищаються права власника не тільки на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна в чужому незаконному володінні певним чином обмежує і право власника на розпорядження майном.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку є чинними як договір оренди, так і договір суборенди .
В силу приписів ст.391 ЦК України за негаторним позовом здійснюється захист права власності власника, в тому числі і шляхом усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть, якщо ці порушення не пов»язані з позбавленням права володіння. Підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин.
Право користування -це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей. Право розпорядження -це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо ( ст.317 ЦК України).
Здавання майна в оренду є одним із способів здійснення належного наймодавцю права власності, зокрема повноваження розпорядження майном, що входить до його складу.
В силу приписів ч.2 ст.774 ЦК України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. У зв»язку з цим в разі дострокового припинення (розірвання на вимогу однієї сторони) договору найму договір піднайму також автоматично припиняється.
Як вже зазначено вище, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму. У відносинах піднайму наймач отримує відносно піднаймача всі права та обов»язки наймодавця. В свою чергу , піднаймач має права й обов»язки наймача. При цьому піднаймач не вступає у відносини з наймодавцем. Перед наймодавцем відповідальним за стан речі , виконання зобов»язань за договором , в тому щодо внесення плати за користування майном ,залишається наймач. Він має виконувати свої обов»язки незалежно від того, як виконує свої обов»язки піднаймач. .
Відповідно до ст.28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.
Як встановлено договір оренди і договір суборенди є чинними, при цьому строк знаходження майна в суборенді залежить від чинності строку договору оренди. Недійсним договір суборенди не визнаний. Звернення орендодавця з вимогами до орендаря за договором оренди №Г-1882 від 14.01.2004 року, з підстав неналежному виконання останнім своїх зобов»язань за цим договором, зокрема вимог передбачених ст.783 ЦК України, судом не встановлено. За вказаних обставин відсутні правові підстави витребовувати майно у суборендаря з мотивів, на які покликаються прокурор і позивач.
Статтею 8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.
В силу ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів в силу ч.2 ст.16 ЦК України можуть бути : визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов»язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом. Проте, згадана норма законодавства не передбачає вибраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів. Договором оренди №Г-7308-09 від 20.10.2009 р не встановлено такого способу захисту.
Зазначений у ч.2 ст.16 ЦК України перелік способів не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.
Обраний у даному випадку прокурором спосіб захисту , з огляду на приписи ст.16 ЦК України , не відповідає встановленим законом способам захисту цивільних прав та інтересів.
Оцінивши докази по справі в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивачем при зверненні до суду обраний невірний спосіб захисту своїх прав.
Господарський суд виносить рішення в межах позовних вимог та на основі встановлення всіх обставин справи, що доведені належним чином.
У відповідності до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав жодних доказів порушення відповідачем будь-яким чином прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, не доведені матеріалами справи і в їх задоволенні слід відмовити.
Виходячи із наведеного. Керуючись ст.ст.22,33,34,35,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення Повний текст рішення складено 18.10.2010 року.
Суддя