22.03.2024 Справа № 756/3374/24
Справа № 756/3374/24
1-кс/756/708/24
22.03.2024 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
слідчий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024100050000807 від 12.03.2024 за ч. 1 ст. 307 КК України,
До провадження слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно.
Клопотання обґрунтовано тим, що СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024100050000807 від 12.03.2024 за підозрою ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 307 КК України в ході якого встановлено, що 12.03.2024 приблизно об 11:45 за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 3, біля заправки «ОККО» був зупинений транспортний засіб марки «PEUGEOT 308» сірого кольору (д.н.з. НОМЕР_1 ), в якому перебували ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зберігали речовину, схожу на наркотичну з метою подальшого збуту (ЖЕО 9472 від 12.03.2024 року)
Прокурор у клопотанні зазначає, що в ході проведення 12.03.2024 огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності двох понятих ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , самостійно та добровільно надала для огляду та вилучення власний мобільний телефон марки «REDMI», моделі «6» у корпусі з рожевим екраном та тріщинами скла по всьому периметру екрана (IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 ), із сім картою мобільного оператора «Водафон» із номером телефону НОМЕР_4 , який було поміщено до паперового конверту Національна поліція України слідче управління, з відповідними надписами та підписами учасників. Під час даної слідчої дії ОСОБА_7 пояснила, що даний телефон перебував у користуванні її дочки - неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому числі 12.03.2024.
Вказане майно було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Враховуючи, що вказані матеріальні об'єкти органом досудового розслідування визнані речовими доказами у кримінальному провадженні відповідно до положень ст. 98 КПК України, а тому з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду, на переконання прокурора, відповідно до вимог статей 167, 170 КПК України існують достатні підстави для накладення арешту на майно, що було вилучене в ході проведення вказаних слідчих (розшукових) дій, оскільки незастосування арешту може призвести до зникнення, втрати або пошкодження майна, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
В судове засідання прокурор не з'явився. До суду надійшла заява прокурора ОСОБА_3 , в якій останні просить розглядати клопотання за її відсутності, клопотання підтримує, просить задовольнити.
Власник майна ОСОБА_7 подала до суду заяву про розгляд клопотання за її відсутності, проти задоволення клопотання не заперечує.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Частиною 1 статті 172 цього Кодексу передбачено, що неприбуття учасників судового розгляду у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до положень ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки прокурора/слідчого обов'язковою не має, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності осіб, що не з'явились.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Зі змісту клопотання та долучених на його обгрунтування документів слідує, що Оболонським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024100050000807 від 12.03.2024 за ч. 1 ст. 307 КК України.
12.03.2024 майно, вилучене 12.03.2024 у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , постановою слідчого визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Відповідно до поштового штампу на конверті, 13.03.2024 прокурор Оболонської окружної прокуратури м. Києва звернулася до слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а тому слідчий суддя вважає, що прокурор звернулася до слідчого судді в межах строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами. Зокрема частинами 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Такий арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Таким чином, визначальною юридичною ознакою речового доказу є можливість використання його як матеріального носія інформації щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Матеріали клопотання свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу, оскільки має відношення до кримінального провадження, і таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, а тому, внаслідок доведеності існування ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, наявні підстави для накладення арешту на вказане майно з тимчасовим позбавленням права на розпорядження майном будь-кому і будь-яким чином з метою забезпечення збереження речових доказів задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні та виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.
Втручання держави в право на мирне володіння майном в даному випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону з метою задоволення суспільного інтересу та з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.
За таких обставин, враховуючи, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а також враховуючи, що обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 98, 100, 107, 131, 132, 171-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024100050000807 від 12.03.2024 за ч. 1 ст. 307 КК України задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні №412024100050000807 від 12.03.2024, вилучене ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон марки «REDMI», моделі «6» у корпусі з рожевим екраном та тріщинами скла по всьому периметру екрана (IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 ), із сім картою мобільного оператора «Водафон» із номером телефону НОМЕР_4 .
Заборонити користування, розпоряджання та відчуження будь-кому і будь-яким чином вказаним майном.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1