79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.10.10 Справа№ 27/50
Суддя Судова-Хомюк Н.М. у відкритому судовому засіданні розглянула справу
за позовом: учасника ТзОВ „ЛАРИСА” ОСОБА_1, м. Львів
до відповідача: ТзОВ „ЛАРИСА”, м. Львів
третя особа: державний реєстратор Виконавчого комітету Львівської міської ради, м. Львів
про: 1. Визнання недійсним рішення зборів колективу ТзОВ „ЛАРИСА” від 21.07.1995 р., викладене в протоколі №4 зборів колективу в частині виведення ОСОБА_1 з числа засновників товариства і розподілу її статутного внеску в розмірі 25%, частки майна та прибутку товариства;
2. Визнаня недійсними змін та доповнень до Статуту ТзОВ „ЛАРИСА” в частині виведення ОСОБА_1 зі складу засновників товариства;
3. Визнання незаконною державної реєстрації змін та доповнень до Статуту ТзОВ „ЛАРИСА”, проведену головним спеціалістом, представником Реєстраційної Палати у Франківській районній адміністрації м. Львова 20 серпня 1997 р. за № запису 366 в частині виведення ОСОБА_1 зі складу засновників товариства;
4. Визнання незаконною державної реєстрації змін та доповнень до Статуту ТзОВ „ЛАРИСА”, проведену державним реєстратором Виконкому Львівської міської ради 28.03.2006 р. за номером запису 14151050001011857 в частині виведення ОСОБА_1 зі складу засновників товариства;
5. Поновлення ОСОБА_1 у складі засновників ТзОВ „ЛАРИСА” із часткою у статутному фонді (капіталі) 25%;
6. Зобов'язання Державного реєстратора Виконкому Львівської міської ради скасувати державну реєстрацію змін та доповнень до Статуту ТзОВ „ЛАРИСА”, проведену державним реєстратором Виконкому Львівської міської ради 28.03.2006 р. за номером запису 14151050001011857.
в судове засідання з'явились:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Оприск З.Л. - представник
від третьої особи: не з'явився
Суть спору: розглядається позовна заява за позовом учасника ТзОВ „ЛАРИСА” ОСОБА_1, м. Львів до ТзОВ „ЛАРИСА”, м. Львів про: 1. Визнання недійсним рішення зборів колективу ТзОВ „ЛАРИСА” від 21.07.1995 р., викладене в протоколі №4 зборів колективу в частині виведення ОСОБА_1 з числа засновників товариства і розподілу її статутного внеску в розмірі 25%, частки майна та прибутку товариства;
2. Визнаня недійсними змін та доповнень до Статуту ТзОВ „ЛАРИСА” в частині виведення ОСОБА_1 зі складу засновників товариства;
3. Визнання незаконною державної реєстрації змін та доповнень до Статуту ТзОВ „ЛАРИСА”, проведену головним спеціалістом, представником Реєстраційної Палати у Франківській районній адміністрації м. Львова 20 серпня 1997 р. за № запису 366 в частині виведення ОСОБА_1 зі складу засновників товариства;
4. Визнання незаконною державної реєстрації змін та доповнень до Статуту ТзОВ „ЛАРИСА”, проведену державним реєстратором Виконкому Львівської міської ради 28.03.2006 р. за номером запису 14151050001011857 в частині виведення ОСОБА_1 зі складу засновників товариства;
5. Поновлення ОСОБА_1 у складі засновників ТзОВ „ЛАРИСА” із часткою у статутному фонді (капіталі) 25%;
6. Зобов'язання Державного реєстратора Виконкому Львівської міської ради скасувати державну реєстрацію змін та доповнень до Статуту ТзОВ „ЛАРИСА”, проведену державним реєстратором Виконкому Львівської міської ради 28.03.2006 р. за номером запису 14151050001011857.
В судовому засіданні судом було забезпечено фіксацію судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В ході судового розгляду сторона позивача подала заяву про уточнення позовних вимог від 09.09.2010р.
Сторона відповідача позовні вимоги заперечила в повному обсязі, до матеріалів справи долучено відзив на позовні вимоги від 17.08.2010р. та відзив на уточнення позовних вимог від 14.09.2010р., у яких зазначає, що обставини проведення зборів колективу „ЛАРИСА” від 21.07.1995р.досліджувались при розгляді справи за № 19/198 господарським судом Львівської області у березні 2010р..Додатково представник відповідача звернувся з заявою про застосування терміну позовної давності.
Для участі у судовому засіданні запрошувався директор ТзОВ „ЛАРИСА” та один з учасників товариства -ОСОБА_4, котрий надав пояснення щодо обставин проведення зборів колективу від 21.07.1995р..
Представник третьої особи не забезпечив для участі у судових засіданнях постійного представника.
Представники сторін погодили продовження строку вирішення спору у відповідності до ст.69 ГПК України.
Суд відхилив клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки аналогічне клопотання позивача було задоволено судом в судовому засіданні 05.10.10 р. Суд вважає, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для розгляду та вирішення спору по суті, а подальше відкладення розгляду справи приведе до затягування розгляду справи.
Суд встановив:
З Протоколу №4 зборів колективу ТзОВ „ЛАРИСА” від 21.07.1995 р. вбачається, що на порядку денному розглядались наступні питання:
1) розгляд заяви директора ОСОБА_1 на відпуск;
2) звільнення директора ОСОБА_1 після відбування відпустки;
3) виведення ОСОБА_1 з засновників ТзОВ „ЛАРИСА”;
4) статутний внесок в розмірі 25%, частку майна та прибутку магазину розприділено порівну між ОСОБА_4 та ОСОБА_5
5) призначення матеріально-відповідальної особи на посаду директора ТзОВ „ЛАРИСА” ОСОБА_4
Сторона позивача вважає, що порушено порядок проведення зборів, оскільки учасників товариства не було повідомлено про скликання загальних зборів та не надана їм можливість ознайомитись з порядком денним зборів у відповідності до вимог ст.61 Закону України „Про господарські товариства”.
У відповідності до ч.5 ст.61 Закону України „Про господарські товариства” в редакції від 14.03.1995 року про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів.
Згідно п.8.14 Статуту ТзОВ „ЛАРИСА”, затвердженого установчими зборами учасників товариства від 27.10.1994 року, протокол №3 збори учасників вправі приймати рішення тільки щодо питань, включених до порядку денного. З останнім учасники повинні бути ознайомлені не пізніше ніж за 15 днів до початку зборів.
На цих зборах не вирішувалось питання відступлення частки ОСОБА_1, що підтверджується Протоколом №4 зборів колективу ТзОВ „ЛАРИСА” від 21.07.1995 р..
Сторона позивача зазначає, що на цих зборах не могло вирішуватись питання відступлення частки у статутному фонді (капіталі) 25%, оскільки учасникам загальних зборів не наданий договір про уступку частки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 чи будь-який інший підписаний позивачем письмовий документ, в якому б йшла мова про уступку цієї частки. Додатково позивач вказує, що ніколи не отримувала жодної винагороди за частку в статутному фонді товариства, якою володів позивач до моменту проведення загальних зборів товариства від 21.07.1995р..
У відповідності до ст.53 Закону України „Про господарські товариства” в редакції від 14.03.1995 року учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.
Придбання частки статутного фонду товариства регулюється також положеннями установчого договору ТзОВ „ЛАРИСА”, а саме п. 6.3, згідно якого передача частки (частини частки) статутного фонду можлива за умови її придбання.
Збори колективу ТзОВ „ЛАРИСА” не мали повноважень вирішувати питання щодо виведення учасника товариства із числа його засновників, розподілу статутного внеску учасника товариства, частки майна та прибутку, тощо. Як вбачається з п.3 порядку денного протоколу №4 зборів колективу ТзОВ „ЛАРИСА” від 21.07.1995 р. збори колективу вирішували питання про виведення ОСОБА_1, з засновників ТзОВ „ЛАРИСА”. Не збори колективу, а збори учасників товариства вправі розглядати питання про вихід учасника з товариства, згідно його заяви, а не про виведення учасника з числа товариства.
Додатково позивачем зазначено, що Франківською районною адміністрацією м.Львова реєстрація змін до статуту „ЛАРИСА” проведена з пропущенням 10-денного терміну, встановленого п.16 Постанови КМУ від 29.04.1994р.за №276 „Про затвердження положення про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності”, що діяла на момент проведення загальних зборів товариства „ЛАРИСА”.
Згідно вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 19/198 від 26.03.2010 року за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ „ЛАРИСА”, яке вступило в законну силу, встановлено, зокрема, що протокол № 4 від 21.07.1995 року було підписано всіма присутніми, в тому числі позивачем.
Таким чином, позивач зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах, що підтверджується протоколом № 4 від 21.07.1995 року. Факт підписання позивачем вищевказаного протоколу не доводиться знову при вирішенні даного спору, оскільки в силу закону (ст. 35 Господарського процесуального кодексу України) звільнений від доказування.
На зборах ТзОВ „ЛАРИСА” від 21.07.1995 року вирішувалось, зокрема, питання відступлення частки позивача у статутному фонді (капіталі) 25% з огляду на наступне.
У відповідності до п.1.8. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
Згідно п. 5.1. статуту ТзОВ „ЛАРИСА” товариство є власником майна, переданого йому учасниками; продукції, виробленої товариством внаслідок господарської діяльності; одержаних доходів.
Таким чином, позивач розподіляючи статутний внесок в розмірі 25% (майно, передане товариству учасником), частку майна (продукцію, вироблену товариством внаслідок господарської діяльності) і прибутку магазину (одержані доходи) відступив належну позивачу частку у статутному фонді (капіталі) іншим учасникам товариства.
Не заслуговує на увагу висновок позивача про незаконність та недійсність протоколу №4 зборів колективу ТзОВ „ЛАРИСА” від 21 липня 1995 року, з тих підстав, що це є протокол зборів колективу, а не протокол зборів учасників, з огляду на наступне.
Згідно приписів ст.58 Закону України „Про господарські товариства”, в редакції від 14.03.1995р., вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
У відповідності до ст.59 Закону України „Про господарські товариства”, в редакції від 14.03.1995р., до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах „а”, „б”, „г - ж”, „и -ї” статті 41 цього Закону, належить:
а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;
б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;
в) виключення учасника з товариства.
З питань, зазначених у пунктах „а”, „б” статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства необхідна одностайність у вищому органі.
З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.
Згідно приписів ст.60 Закону України „Про господарські товариства”, в редакції від 14.03.1995р., збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів, а з питань, які потребують одностайності, - всі учасники.
Оскільки 21.07.1995р. на зборах ТзОВ „ЛАРИСА”, були присутні ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, тобто всі учасники товариства, відповідно, в силу ст.59 Закону України „Про господарські товариства”, вказані збори є повноважними.
У відповідності до ст.53 Закону України „Про господарські товариства”, в редакції від 14.03.1995р., учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства.
Позивач на зборах ТзОВ „ЛАРИСА”, що відбулись 21.07.1995р., за згодою решти учасників вийшов з числа засновників ТзОВ „ЛАРИСА” (п.3 порядку денного) та відступив свою частку у ТзОВ „ЛАРИСА” порівну між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (п.4 порядку денного).
Згідно приписів п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” від 28.10.2008 року у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 Господарського кодексу України.
Тобто протокол №4 зборів колективу ТзОВ „ЛАРИСА” від 21 липня 1995 року не є актом за змістом статті 20 Господарського кодексу України, а є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами.
Тому твердження позивача про те, що рішення загальних зборів, на яких були присутні всі учасники ТзОВ „ЛАРИСА” станом на 21.07.1995р., а саме ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, слід визнати недійсними з огляду на те, що вказане рішення було зафіксовано протоколом №4 зборів колективу, а не протоколом зборів учасників, є безпідставним та незаконним.
21.07.1995р. було проведено збори ТзОВ „ЛАРИСА”, на яких були присутні всі учасники товариства, про що складено протокол № 4.
На вказаних зборах розглядались, зокрема, питання про виведення ОСОБА_1 з числа засновників ТзОВ „ЛАРИСА” (п.3 порядку денного) та про розподіл статутного внеску в розмірі 25%, частки майна і прибутку магазину порівну між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (п.4 порядку денного). По даних питаннях було проголосовано „одноголосно не заперечую”. Даний протокол було підписано всіма присутніми, в тому числі позивачем, що встановлено рішенням господарського суду Львівської області у справі №19/98.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.1996р. № 1011 було внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.1994р. № 276, внаслідок чого у разі внесення змін до установчих документів, пов”язаних із виходом із складу засновників суб”єкта підприємницької діяльності, фізична особа подає нотаріально засвідчену копію документа про свою згоду на вихід, а юридична особа - копію документа, що посвідчує згоду на вихід (заява, лист).
26 липня 1995 року позивач доручив ОСОБА_10 вчиняти дії щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій і приватних осіб, спрямовані на виникнення і здійснення цивільних прав і виконання обов”язків, а також захисту цих прав та інтересів на її ім”я і від її імені, зокрема володіти, користуватись і розпоряджатись всім її майном, про що було складено доручення, посвідчене Білопольською І.Р., державним нотаріусом П”ятої Львівської державної нотаріальної контори 26.07.1995 року за реєстровим №3-8823. Вказане доручення було дійсним до 26.07.1998 року, достроково не припинялось.
27.05.1997р. ОСОБА_10, діючи від імені ОСОБА_1 на підставі доручення від 26.07.1995р., підписав заяву про відступлення частки у ТзОВ „ЛАРИСА”.
Згідно із вказаною заявою ОСОБА_1 відступала належну їй частку в розмірі 25% Статутного фонду цього товариства в рівних частинах ОСОБА_4 -12,5% і ОСОБА_5 - 12,5%.
Дана заява 27.05.1997р. була посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гірником І.А. та зареєстрована у реєстрі №1-97 для реєстрації нотаріальних дій на 1997 рік за реєстровим № 1589 (бланк ААЕ № 545898).
Вказані обставини були досліджені господарським судом Львівської області при розгляді справи за №19/198, що завершена постановленням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. Судом встановлено факт відступлення частки у розмірі 25% належної ОСОБА_1. у статутному фонді товариства. Оскільки сторона позивача неодноразово зазначає про відсутність права у громадянина ОСОБА_10 щодо укладення заяви про відступлення частки, ОСОБА_1 слід оскаржувати дії особи щодо подання заяви про відступлення частки та укладання в подальшому угод купівлі-продажу з фізичними особами.
Твердження позивача про те, що державна реєстрація відповідних змін та доповнень до статуту ТзОВ „ЛАРИСА” є безпідставною та повинна бути скасованою, так як вчинена з пропущенням 10-денного терміну подачі документів є неправомірним з огляду на те, що законодавством не передбачено скасування реєстрації змін та доповнень до установчих документів з підстав пропущення 10-денного терміну подачі документів.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки у відповідності до ст. 257 ЦК України.
Позивач обгрунтував пропущення строку позовної давності тривалим проживанням на території США з 1995 р. та отриманням інформації про стан справу ТзОВ „ЛАРИСА” з січня 2007 р..
У відповідності до ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає, що стороною позивача не доведено обставин порушення корпоративного права при проведенні загальних зборів товариства „ЛАРИСА” від 21.07.1995р., а також те, що позивачем при зверненні до суду обраний невірний спосіб захисту своїх прав.
На підставі наведеного, керуючись ст. 32, 33, 82-85, 87 ГПК України, ст.ст. 53,59,61 Закону України „Про господарські товариства”, ст.ст. 256,257,267 ЦК України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Повний текст рішення складено 15.10.10. р.
Суддя