ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/2681/24
провадження № 2/753/3912/24
02 квітня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Колесник О.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну за позовом за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору купівлі- продажу, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору купівлі- продажу, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.12.2023 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу товару, а саме «Ходунки-рамки MEDOK» на 2-х колесах вартістю 1 599 грн. та сидіння вартістю 1 599 грн.
На підтвердження укладення договору та здійснення оплати товару, відповідачем було надано позивачу розрахунковий документ - фіскальний чек від 18.12.2023 року на загальну суму 3 198 грн.
Після детального огляду позивач зрозумів, що товар «Ходунки-рамки MEDOK» на 2-х колесах не задовольняє його потреби за формою, габаритами, фасоном, розміром та не може бути ним використаний за призначенням, в зв'зяку з чим 20.12.2023 року з метою розірвання договору та повернення сплачених коштів за товар, звернувся з усним проханням до продавця магазину, однак йому було відмовлено в поверненні товару, оскільки даний магазин не здійснює повернення придбаних товарів та даний товар відноситься до переліку товарів, що не підлягають обміну (поверненню).
24.12.2023 року позивач звернувся з письмовим зверненням до відповідача з проханням розірвати укладений договір та повернути кошти у розмірі вартості повернутого товару, яке залишилося без задоволення, в зв'язку з чим позивач вважає, що порушено його права як споживача, а відтак просить суд розірвати договір купівлі - продажу товару (Ходунки-рамки MEDOK» на 2-х колесах), повернути 1 599 грн. за сплачений товар та відшкодувати моральну шкоду.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ст. 178 ЦПК України, відповідач не скористалася своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
Від позивача також не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 18.12.2023 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу товару, а саме «Ходунки-рамки MEDOK» на 2-х колесах вартістю 1 599 грн. та сидіння вартістю 1 599 грн.
Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
На підтвердження укладення договору та здійснення оплати товару, відповідачем було надано позивачу розрахунковий документ - фіскальний чек від 18.12.2023 року на загальну суму 3 198 грн.
Після детального огляду позивач зрозумів, що товар «Ходунки-рамки MEDOK» на 2-х колесах не задовольняє його потреби за формою, габаритами, фасоном, розміром та не може бути ним використаний за призначенням, в зв'зяку з чим 20.12.2023 року з метою розірвання договору та повернення сплачених коштів за товар, звернувся з усним проханням до продавця магазину, однак йому було відмовлено в поверненні товару, оскільки даний магазин не здійснює повернення придбаних товарів та даний товар відноситься до переліку товарів, що не підлягають обміну (поверненню).
Позивачем з метою врегулювання спору в досудовому порядку було 24.12.2023 року направлено письмове звернення до відповідача з проханням розірвати укладений договір та повернути кошти у розмірі вартості повернутого товару, яке залишилося без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відтак, суд прийшов до висновку, що договір купівлі-продажу «Ходунки-рамки MEDOK» на 2-х колесах, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 слід розірвати, стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти, сплачені за договором купівлі-продажу «Ходунки-рамки MEDOK» на 2-х колесах у розмірі 1 599 грн.
Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Виходячи з положення статті 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи професійного захворювання.
Як роз'яснено у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Тобто при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв'язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує характер та тривалість страждань позивача та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає суму 5 000 грн. значно завищеною, а тому відповідно дана позовна вимога підлягає задоволенню в сумі 2 000 грн.
Позивач відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 695,68 грн. (1 211,20 грн. (майнова вимога) + 484,48 грн.(немайнова вимога відповідно до задоволеної її частини) відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
Відповідно до чч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами
Згідно з положенням пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат береться до уваги:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За підсумовуючим аналізом наведених правових норм, суд дійшов висновку, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Представник позивача зазначив, що сума фактично понесених та сплачених судових витрат становить 7 000 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зважаючи на вищевикладене, врахувавши складність справи, час та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку, що судові витрати підлягають відшкодуванню з відповідача у розмірі 5 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15-16, 633, 651 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 4, 12-13, 77-81, 141, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору купівлі- продажу, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Розірвати договір купівлі-продажу «Ходунки-рамки MEDOK» на 2-х колесах, укладений 18 грудня 2023 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти, сплачені за договором купівлі-продажу «Ходунки-рамки MEDOK» на 2-х колесах від 18 грудня 2023 року в розмірі 1 599 грн., моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн., а всього стягнути 8 599 грн.
В задоволені решти вимог - відмовити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 695,68 грн.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
СУДДЯ: КОЛЕСНИК О.М.