79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.10.10 Справа№ 15/162 (10/172)
за позовом: відкритого акціонерного товариства “Івано-Франківськцемент”, с. Ямниця, Івано-Франківська область
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Галнафто-Інвест”, м. Львів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів
про стягнення 1 981 623, 60 грн.
Суддя Костів Т.С.
при секретарі О.Чіканцев
За участю представників сторін:
позивача -Костюк В.Б.
відповідача -Петруняк Є.В.
третьої особи -Пітіхачний С.В., Приходько Ю.І.
Суть спору: Позовну заяву подано відкритим акціонерним товариством “Івано-Франківськцемент”, с. Ямниця, Івано-Франківська область, до товариства з обмеженою відповідальністю “Галнафто-Інвест”, м. Львів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - відкрите акціонерне товариство “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів, про стягнення 1 981 623, 60 грн..
Ухвалою господарського суду Львівської області (суддя Довга О.І.) від 26.06.2009 р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 21.07.2009 р.. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду. Рішенням господарського суду Львівської області від 28.01.2010 р. позов було задоволено повністю та вирішено стягнути з відповідача 1981623,60 грн. боргу. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 р. рішення господарського суду Львівської області від 28.01.2010 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача -без задоволення.
Постановою вищого господарського суду України від 18.08.2010 р. було частково задоволено касаційну скаргу ТзОВ “Галнафто-Інвест”, скасовано рішення господарського суду Львівської області від 28.01.2010 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 р., а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
При цьому, Вищий господарський суд України звернув увагу на відсутність у матеріалах справи та недослідженість судами договору №144/10-08 ВН від 10.07.2008 р. між сторонами та договору банківського рахунку від 29.07.2004 р. між відповідачем та ВАТ СКБ “Дністер”, а відтак констатував передчасність висновків судів про порушення відповідачем умов договору, ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, оскільки сам факт наявності заборгованості у відповідача не є беззаперечною підставою для задоволення позову у даній справі.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.09.2010 р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 30.09.2010 р.. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 30.09.2010 р..
Представникам сторін роз'яснювались їх права згідно зі ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідно до договору №144/10-08 ВН від 10.07.2008 р. позивач поставив відповідачу за видатковими накладними товар на загальну суму 5971623,60 грн., з яких відповідачем оплачено лише 3990000 грн.. Відтак, сума боргу становить 1981623,60 грн. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача позов заперечив частково, з мотивів, зазначених у відзивах, заяві. Визнав заборгованість в сумі 178623,60 грн., ствердивши, що до подання позивачем позову відповідач перерахував останньому платіжним дорученням №482 від 14.07.2009 р. 1803000 грн.. Повідомив також, що вказане платіжне доручення не було виконано ВАТ СКБ “Дністер” з вини банку, за що відповідач не відповідає. Просить у позові відмовити.
Представник третьої особи на дав пояснення з яких вбачається, що 16.04.2009 р. постановою правління НБУ №229 у ВАТ СКБ “Дністер” з 17.04.2009 р. призначено тимчасову адміністрацію строком до 16.04.2010 р. та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів банку. Згідно із ст. 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банк не відповідає за невиконання або невчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, витребувавши у відповідності до ст. 38 ГПК України необхідні матеріали з власної ініціативи, вживши заходів до виконання обов'язкових вказівок Вищого господарського суду України, суд встановив наступне.
10.07.2008 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір №144/10-08 ВН про продаж продукції, згідно із п. 1.1. якого продавець зобов'язався виготовляти та систематично постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору. Загальна сума договору на момент підписання становить 10000000 грн. (орієнтовно) без транспортних витрат та реквізитів. Ціни на товар та час їх дії будуть встановлюватись продавцем шляхом видачі покупцю рахунків на оплату. Здійснення оплати свідчитиме про згоду покупця з запропонованою продавцем ціною (п. 3.1.). Покупець оплачує замовлений товар до моменту його відвантаження продавцем (п. 4.1.). Момент, у якій оплата вважається проведеною, договором не обумовлений.
З матеріалів справи, зокрема, накладних, вбачається та сторонами не заперечується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 5971623,60 грн.. З банківських виписок, наданих позивачем випливає та сторонами не заперечується факт оплати відповідачем позивачу 3990000 грн., виходячи з чого позивач обчислює розмір позовних вимог в сумі 1981623,60 грн..
Відповідач визнав наявність у нього заборгованості в сумі 178623,60 грн., посилаючись на проведення оплати решти суми.
З матеріалів справи, зокрема, довідки ВАТ СКБ “Дністер” №302-3095/ТА від 17.07.2009 р., вбачається, що на рахунку відповідача у ВАТ СКБ “Дністер” обліковувались кошти в сумі 1803290,31 грн.. Платіжним дорученням №482 від 14.07.2009 р. відповідач перерахував позивачу 1803000 грн.. Зазначені кошти не були отримані позивачем, оскільки вказане платіжне доручення хоча і було прийнято ВАТ СКБ “Дністер” (що підтверджується відбитком календарного штемпеля банку), але не було виконано з вини банку, що підтверджується листом ВАТ СКБ “Дністер” №302-3120/ТА від 20.07.2009 р..
Згідно із ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, лише якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як випливає з матеріалів справи, відповідач, маючи достатню кількість коштів на банківському рахунку, в межах наявних у нього коштів вчинив усі залежні від нього, необхідні та достатні дії для оплати позивачеві суми 1803000 грн., оформивши та у встановленому порядку подавши ВАТ СКБ “Дністер” платіжне доручення.
Відповідно до умов договору банківського рахунку від 29.07.2004 р., укладеного між відповідачем (клієнт) та ВАТ СКБ “Дністер” (банк), відповідач має право самостійно розпоряджатись коштами на своєму рахунку за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України (п. 2.2.1.), вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків (п. 2.2.5.), а банк зобов'язався своєчасно здійснювати розрахункові операції (п. 2.3.2.), виконувати належним чином оформлені розрахункові документи клієнта в день їх надходження, якщо вони надійшли в операційний час (п. 2.3.5.). Згідно із ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Відповідно до ст. 1091 ЦК України, банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні. Відповідно до ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься у розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, а день його надходження.
Відтак, зарахування коштів на рахунок позивача лежить поза межами впливу відповідача. Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові від 18.08.2010 р. по цій справі, сам факт наявності заборгованості у відповідача не є беззаперечною підставою для задоволення позову у даній справі.
16.04.2009 р. постановою правління НБУ №229 у ВАТ СКБ “Дністер” з 17.04.2009 р. призначено тимчасову адміністрацію строком до 16.04.2010 р. у зв'язку із погіршенням фінансового стану банку, зниження рівня його ліквідності та істотної загрози платоспроможності. З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану ВАТ СКБ “Дністер” відповідно до ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 17.04.2009 р. по 16.10.2009 р.. Дія мораторію була продовжена до 16.04.2010 р.. Однак, посилання ВАТ СКБ “Дністер” на відсутність його вини, не заслуговують на увагу як такі, що не ґрунтуються на законі та не стосуються суті справи. Вимог до ВАТ СКБ “Дністер” сторонами не заявлялось. Окрім того, згідно із ч. 4 ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором.
Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Таким чином, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 12, 33-35, 45, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Галнафто-Інвест” (79008, м.Львів, пр-т Свободи, 26, код ЄДРПОУ 31441730) на користь відкритого акціонерного товариства “Івано-Франківськцемент” (77422, Івоно-Франківська область, Тисменецький район, с.Ямниця, код ЄДРПОУ 00292988) 178 623, 60 грн. боргу, 1 786, 24 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині решти вимог у позові відмовити.
4. Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Суддя
Повний текс рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 84 ГПК України 18.10.2010 року.