Справа № 161/4084/24
Провадження № 2/161/1971/24
02 квітня 2024 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Гриня О. М.,
за участю секретаря судового засідання Жежерун Д. А.,
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 березня позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 02 квітня 2024 року о 10:05.
20 березня 2024 року ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибула, причин неявки, які були повідомлені суду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 223 ЦПК України визнані не поважними, ухвалено вирішити питання щодо прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним.
Позивач в судовому засіданні проти прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним не заперечував.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним. Тобто такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно, і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.
Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер, і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом.
Тлумачення ч. 2 ст. 193 та ч. 1 ст. 194 ЦПК України дає підстави вважати, що зустрічний позов - це самостійна матеріально-правова вимога відповідача до позивача, пред'явлена ним у порядку і в строки, встановлені законом, до позивача для її спільного розгляду з первісним позовом в одному і тому ж провадженні за наявності для цього відповідних умов та підстав.
Згідно положень ст. 193 ЦПК України прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним не є обов'язком суду, що розглядає справу, а навпаки відноситься до його дискреційних повноважень при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов'язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції. Відповідно за відсутності свавільності суду першої інстанції у порядку розгляду цього питання чи встановлення відсутності порушень при цьому прав сторін чи інших осіб, суд вищої інстанції не вправі втручатися в згадану дискрецію суду першої інстанції.
За пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Із аналізу первісного позову про розірвання шлюбу та зустрічного позову про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення вбачається, що такі позовні вимоги повинні розглядатись окремо незалежно одна від іншої, оскільки вони виникають з різних правовідносин, а задоволення зустрічного позову жодним чином не виключає задоволення первісного позову.
Враховуючи викладене, спільний розгляд даних позовів є недоцільним, а тому у прийнятті зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом, слід відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 193 ЦПК України, суд-
В прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення - відмовити.
Зустрічну позовну заяву разом із доданими матеріалами повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити відповідачу, що відмова у прийнятті зустрічного позову не позбавляє її права пред'явити його в загальному порядку.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області О.М. Гринь