79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.09.10 Справа№ 7/127
за позовом відкрите акціонерне товариство «Конвеєр»
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Сенатор-Україна»
про стягнення заборгованості
ціна позову: 1411,00грн.
суддя Фартушок Т.Б.
секретар Дубенюк Н.А.
Представники:
від позивача - Сумик А.Р., довіреність в матеріалах справи;
від відповідача -не з'явився
Суть спору:
Відкрите акціонерне товариство «Конвеєр»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сенатор-Україна»про стягнення заборгованості; ціна позову: 1411,00грн., в тому числі 1099,74грн. основного боргу, 255,48грн. інфляційних нарахувань, 55,78грн. 3% річних за невиконання зобов'язання.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором №42/15 від 28.12.2005р. про компенсацію витрат за користування електроенергією та додатковою угодою до договору від 01.02.2007р., актами-рахунками №№1470, 1471 від 30.06.2008р., №№1771, 1772, 1773 від 31.07.2008р., №№1982, 1983, 1984 від 29.08.2008р., №№2599, 2600 від 28.12.2005р., №2601 від 31.10.2008р., випискою та довідкою про включення Позивача в ЄДРПОУ, розрахунком заборгованості, платіжними дорученнями про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, доказами скерування позовної заяви Відповідачу, ст.ст.526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Львівської області №7/127 від 09.07.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 12год. 20хв. 26.07.2010р. Розгнляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/127 від 26.07.2010р. та від 04.08.2010р.
Представнику Позивача в судовому засіданні оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/127 від 09.07.2010р., 26.07.2010р. та від 04.08.2010р., які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштових відправлень та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв про відвід судді не надходило.
Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.
Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва та уточнений розрахунок заборгованості.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив; вимог ухвал господарського суду Львівської області по справі №7/127, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Щодо стягнення 1099,74грн. основного боргу.
28.12.2005р. між Позивачем (Споживачем) та Відповідачем (Субспоживачем) укладено договір №42/15 на компенсацію витрат за користування електроенергією (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, предметом Договору є умови й порядок компенсування витрат Споживача за користування електроенергією субспоживачем та оплата ним спожитої енергії. 01.02.2007р. між Сторонами укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору.
Крім того, згідно п.п.2.4 (з врахуванням відповідних змін згідно Додаткової угоди), 2.10, 2.21 Договору, Субспоживач зобов'язаний щомісячно сплачувати Споживачу вартість робіт по технічному обслуговуванню високовольтних пристроїв та в/вольтних ел.кабелів загального користування; проводити оплату за втрати в трансформаторах та кабельних лініях, які додаються до його використаної енергії; додатково проводити оплату за виконання капітальних та ремонтних робіт висовоковольтних пристроїв і кабельних ліній загального користування в процентному відношенні.
Відповідно до п.2.9 Договору, Субспоживач зобов'язується вносити плату за електроенергію виключно грошовими коштами на рахунок Споживача, або, за обоюдною згодою, на розрахунковий рахунок електропередавальної організації, а також здійснювати оплату пені, понадлімітного споживання електроенергії та потужності. В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведено доводів та не подано доказів взаємної згоди чи волевиявлення будь-якої із сторін Договору про необхідність внесення плати на рахунок енергопостачальної організації.
Згідно п.п.2.12, 2.13 Договору, Субспоживач зобов'язується проводити оплату за електроенергію до 14 числа попереднього місяця в сумі 100% заявленого ліміту; остаточний розрахунок проводиться Субспоживачем до 3 числа наступного місяця по рахунку, отриманого у Споживача.
Відповідно до актів-рахунків №№1470, 1471 від 30.06.2008р., №№1771, 1772, 1773 від 31.07.2008р., №№1982, 1983, 1984 від 29.08.2008р., №№2599, 2600 від 28.12.2005р., №2601 від 31.10.2008р. на компенсацію витрат за спожиті енергоносії, в тому числі активну та реактивну енергію, обслуговування вис. пристроїв, загальна вартість наданих Позивачем Відповідачу послуг становить 1220,61грн. Акти-рахунки підписані та скріплені відбитками печаток обох Сторін, та, згідно записів у них, складені відповідно до укладеного Договору (№42/15 від 28.12.2005р.).
Згідно доводів Позивача, Відповідач частково виконав взяті на себе зобов'язання за Договором в частині оплати послуг, в результаті чого, борг Відповідача станом на час подання позову становить 1099,74грн.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вище наведе, в тому числі те, що Сторонами не наведено доводів та не подано доказів відсутності боргу Відповідача перед Позивачем за Договором в розмірі 1099,74грн., в тому числі часткового погашення даного боргу, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1099,74грн. боргу підлягають до задоволення.
Щодо стягнення 55,78грн. 3% річних за невиконання зобов'язання та 255,48грн. інфляційних нарахувань.
Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, проведені станом на 14.05.2010р., відповідно до якого, розмір 3% річних складає 55,78грн., інфляційних нарахувань -255,48грн.
Проте, в судовому засіданні представником Позивача подано уточнений розрахунок заборгованості станом на 26.07.2010р., відповідно до якого, розмір 3% річних становить 62,37грн., інфляційних нарахувань -1341,70грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність розрахунків 3% річних суд зазначає, що Позивач при проведенні розрахунків допустив помилки, внаслідок здійснення перерахунків розмір 3% річних є більшим, аніж заявлено Позивачем до стягнення, проте, за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 55,78грн. 3% річних підлягають до задоволення, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в розмірі 241,96грн., в частині стягнення 13,52грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
06.09.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.09.2010 року.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.173, ст.ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, суд -
1. В позові відмовити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сенатор-Україна»(79044, м.Львів, вул.Горбачевського, 22, кв.2, ідентифікаційний код 25553438)) на користь відкритого акціонерного товариства «Конвеєр»(79069, м.Львів, вул.Шевченка, 317, ідентифікаційний код 05763754) 1099грн. 74коп. боргу, 55грн. 78коп. 3% річних, 241грн. 96коп. інфляційних нарахувань, 100грн. 98коп. державного мита, 233грн. 64коп. інфляційних нарахувань.
3. В решті частині позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя