79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.09.10 Справа№ 7/126
за позовом відкрите акціонерне товариство «Конвеєр»
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Сенатор-Україна»
про стягнення заборгованості
ціна позову: 1050,75грн.
суддя Фартушок Т.Б.
секретар Дубенюк Н.А.
Представники:
від позивача - Сумик А.Р., довіреність в матеріалах справи;
від відповідача -не з'явився
Суть спору:
Відкрите акціонерне товариство «Конвеєр»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сенатор-Україна»про стягнення заборгованості; ціна позову: 1050,75грн., в тому числі 840грн. основного боргу, 174,59грн. інфляційних нарахувань, 36,16грн. 3% річних за невиконання зобов'язання.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором №22 від 02.04.2001р. про охорону об'єктів підприємства, додатковим погодженням від 01.11.2007р., змінами до п.3.1 Договору, листом Позивача Відповідачу №550 від 15.12.2008р., випискою та довідкою про включення Позивача в ЄДРПОУ, довідкою про включення Відповідача в ЄДРПОУ, доказами скерування кореспонденції Відповідачу, платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату державного мита та витра на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розрахунком заборгованості, ст.ст.526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Львівської області №7/126 від 09.07.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 12год. 10хв. 26.07.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/126 від 26.07.2010р. та від 04.08.2010р.
Представнику Позивача в судовому засіданні оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/126 від 09.07.2010р., 26.07.2010р. та від 04.08.2010р., які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштових відправлень та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв про відвід судді не надходило.
Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.
Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва, довідку органу статистики про включення Відповіджача в ЄДРПОУ станом на 11.08.2010рю., та уточнений розрахунок заборгованості.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив; вимог ухвал господарського суду Львівської області по справі №7/126, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Щодо стягнення 840грн. основного боргу.
02.04.2001р. між Позивачем (Виконавцем) та Відповідачем (Замовником) укладено договір №22 про охорону об'єктів підприємства (далі -Договір), відповідно до п.1 якого, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання організувати та забезпечити зовнішню охорону ВАТ «Конвеєр», контролювати ввіз і вивіз товаро-матеріальних цінностей на територію ч из території ВАТ «Конвеєр»через КПП за матеріальними перепустками встановленої форми, здійснювати на ВАТ «Конвеєр»перепустковий режим, оформляти працівникам Замовника перепустки встановленої форми.
Згідно п.п.а п.2.2 Договору, Виконавець зобо'язується забезпечити надійну охорону відповідних об'єктів та майна Замовника.
Відповідно до п.п.3.1, 3.2 Договору, сума договору 25грн. на місяць плюс ПДВ 5 грн.; сума, визначена даним Договором по п.3.1, сплачується Замовником в безготівковому порядку на особовий рахунок Виконавця не пізніше 15 числа кожного місяця; про зміни умов оплати по данному Договору вносяться зміни за погодженням Сторін. Згідно змін від 28.03.2003р. до п.3.1 Договору, у зв'язку із зміною умов оплати праці з 01.01.2003р., п.3.1 читати в редакції: сума договору 100грн. в місяць плюс ПДВ 20грн.
Згідно п.п.5.1, 5.2 Договору, Договір діє з 02.04.2001р. по 31.12.2001р.; в разі відсутності зауважень, договір може бути пролангований на наступний термін. Відповідно до додаткового положення від 01.11.2007р. до Договору, договір діє до 30.12.2008р.
Відповідно до доводів Позивача, в тому числі розрахунку основного боргу, борг Відповідача перед Позивачем за Договором становить 840грн.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вище наведе, в тому числі те, що Сторонами не наведено доводів та не подано доказів відсутності боргу Відповідача перед Позивачем за Договором в розмірі 840грн., в тому числі часткового погашення даного боргу, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 840грн. боргу підлягають до задоволення.
Щодо стягнення 36,16грн. 3% річних за невиконання зобов'язання та 174,59грн. інфляційних нарахувань.
Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, проведені станом на 14.05.2010р., відповідно до якого, розмір 3% річних складає 36,16грн., інфляційних нарахувань -174,59грн.
Проте, в судовому засіданні представником Позивача подано уточнений розрахунок заборгованості станом на 09.07.2010р., відповідно до якого, розмір 3% річних становить 40,03грн., інфляційних нарахувань -164,47грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність розрахунків 3% річних суд зазначає, що Позивач при проведенні розрахунків допустив помилки, внаслідок здійснення перерахунків розмір 3% річних є більшим, аніж заявлено Позивачем до стягнення, проте, за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 36,16грн. 3% річних підлягають до задоволення, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в розмірі 164,47грн., в частині стягнення 10,12грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
06.09.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.09.2010 року.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.173, ст.ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, суд -
1. В позові відмовити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сенатор-Україна»(79044, м.Львів, вул.Горбачевського, 22, кв.2, ідентифікаційний код 25553438) на користь відкритого акціонерного товариства «Конвеєр»(79069, м.Львів, вул.Шевченка, 317, ідентифікаційний код 05763754) 840грн. 00коп. боргу, 36грн. 16коп. 3% річних, 164грн. 47коп. інфляційних нарахувань, 100грн. 98коп. державного мита, 233грн. 64коп. інфляційних нарахувань.
3. В решті частині позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя