79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.10.10 Справа№ 12/02-49(10)
Суддя О.Запотічняк,
розглянула матеріали справи
за позовом: Заступника прокурора м.Львова в інтересах держави в особі :
1. Контрольно-ревізійного відділу у м. Львові, м.Львів.
2. Виконавчого комітету Львівської міської ради, м.Львів
до відповідачів:
1. Львівської міської ради, м.Львів
2. Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів
3. Львівської крайової організації Народного Руху України, м.Львів
Про:
- скасування ухвали Львівської міської ради №1721 від 08.07.2004 року „Про приватизацію об'єктів комунальної власності” в частині надання дозволу Львівській крайовій організації Народного Руху України приватизувати нежитлові приміщення по вул. Коперника,11 у м.Львові способом викупу за 20% від незалежної оцінки вартості майна;
- визнання недійсним п.1.5 договору купівлі-продажу №1836 від 19.10.2007 року в частині визначення ціни об'єкта продажу нижче оціночної вартості майна, як істотну умову договору.
- стягнення з Львівської крайової організації Народного Руху України в місцевий бюджет м.Львова суму недоотриманих коштів за договором купівлі-продажу №1836 від 19.10.2007 року в сумі 184 656,00.грн., згідно з висновком оцінювача.
При підготовці до розгляду позовної заяви Заступника прокурора м.Львова в інтересах держави в особі Контрольно-ревізійного відділу у м. Львові, Виконавчого комітету Львівської міської ради до відповідачів Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Львівської крайової організації Народного Руху України про скасування ухвали Львівської міської ради №1721 від 08.07.2004 року „Про приватизацію об'єктів комунальної власності” в частині надання дозволу Львівській крайовій організації Народного Руху України приватизувати нежитлові приміщення по вул. Коперника,11 у м. Львові способом викупу за 20% від незалежної оцінки вартості майна; визнання недійсним п.1.5 договору купівлі-продажу №1836 від 19.10.2007 року в частині визначення ціни об'єкта продажу нижче оціночної вартості майна, як істотну умову договору; стягнення з Львівської крайової організації Народного Руху України в місцевий бюджет м.Львова суму недоотриманих коштів за договором купівлі-продажу №1836 від 19.10.2007 року в сумі 184 656,00.грн., згідно з висновком оцінювача, встановлено, що позовна заява подана в порядку господарського судочинства, оскільки заступник прокурора посилається на ст.ст. 2,12, 29,53,58 ГПК України.
Названа позовна заява не може бути прийнята до розгляду з наступних підстав.
Відповідно до норм ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають з публічно-правових відносин та компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.
Згідно із ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ст. 3 КАС України).
Відповідно до пункту 1 частини першої ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється , зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб”єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
Частиною 1 статті 18 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування.
Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 01.04.2010р.у справі № 1-6/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Отже, спори про скасування рішень органу місцевого самоврядування не підвідомчі господарським судам.
В силу пункту1 частини першої ст.62 ГПК України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
На підставі викладеного у прийнятті позовної заяви в частині вимог про скасування ухвали Львівської міської ради №1721 від 08.07.2004 року „Про приватизацію об'єктів комунальної власності” в частині надання дозволу Львівській крайовій організації Народного Руху України приватизувати нежитлові приміщення по вул. Коперника,11 у м.Львові способом викупу за 20% від незалежної оцінки вартості майна належить відмовити, оскільки заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Щодо решти вимог, то позов належить повернути без розгляду з огляду на наступне.
В силу ст. 23 ГПК України позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.
Слід зазначити, що процесуальна співучасть, передбачена ст.23 ГПК України, є можливою лише у виняткових випадках, оскільки ГПК встановлює процесуальну самостійність кожного з процесуальних співучасників.
Згідно із ст.58 ГПК в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Відповідно до ст.54 ГПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування та ідентифікаційні коди сторін; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, які підтверджують позовні вимоги; законодавство, на підставі якого подається позов; зміст позовних вимог, якщо позов подано до кількох відповідачів -зміст позовних вимог щодо кожного з них.
У позовній заяві об'єднані різні вимоги, а саме: прокурор просить визнати визнати недійсним п.1.5 договору купівлі-продажу №1836 від 19.10.2007 року в частині визначення ціни об'єкта продажу нижче оціночної вартості майна, як істотну умову договору та стягнути з Львівської крайової організації Народного Руху України в місцевий бюджет м.Львова суму недоотриманих коштів за договором купівлі-продажу №1836 від 19.10.2007 року в сумі 184 656,00.грн., згідно з висновком оцінювача.
Однак, в порушення названих вище норм ГПК в позовної заяви не вказано, зі змісту позовної заяви не вбачається, які конкретно права та охоронювані законом інтереси кожного з позивачів порушені кожним з відповідачів, зокрема укладенням оспорюваного договору, на підставі яких конкретних норм законодавства заявлені ці вимоги заступником прокурора в інтересах держави в особі кожного з позивачів до кожного з відповідачів зокрема.
Як вбачається із змісту позовної заяви, вимоги про визнання недійсним п.1.5 договору купівлі-продажу №1836 від 19.10.2007 року в частині визначення ціни об'єкта продажу нижче оціночної вартості майна, як істотну умову договору та стягнення з Львівської крайової організації Народного Руху України в місцевий бюджет м.Львова суму недоотриманих коштів за договором купівлі-продажу №1836 від 19.10.2007 року в сумі 184 656,00.грн., не об'єднані підставою виникнення або поданими доказами, оскільки вимога про стягнення недоотриманих коштів базується на недійсності правочину, в той час як визнання правочину недійсним є також позовною вимогою, а не встановленим фактом.
Крім того, в порушення вимог ст. 54 ГПК в позовній заяві не вказані ідентифікаційні коди позивачів.
Також слід зазначити, що в порушення вимог ст. 36 ГПК України до позовної заяви додані не засвідчені у встановленому порядку ксерокопії документів.
Отже, позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 23,36, 54,58 ГПК.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 23, 36, 54, 58, п.1ч.1 ст. 62, п.п.3,5 ст.63 ГПК України, суддя
1. В частині позовних вимог про скасування ухвали Львівської міської ради №1721 від 08.07.2004 року „Про приватизацію об'єктів комунальної власності” в частині надання дозволу Львівській крайовій організації Народного Руху України приватизувати нежитлові приміщення по вул. Коперника,11 у м.Львові способом викупу за 20% від незалежної оцінки вартості майна -відмовити у прийнятті позовної заяви
2. В частині решти позовних вимог позовну заяву з доданими документами повернути без розгляду.
3.Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Додаток: позовна заява та додані до неї документи на 20 арк.
Суддя