79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.10.10 Справа№ 12/102(10)
Суддя О. Запотічняк при секретарі С. Маїк розглянула у відкритому судовому засіданні справу
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства „Технобуд-2000”, м. Івано-Франківськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства „Технобуд”, м. Львів
про: стягнення заборгованості в сумі 101 231,82 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Ємчук А.В. (довіреність в матеріалах справи);
від відповідача: не з'явився.
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки згідно ст.ст. 20, 22 ГПК України. Представником позивача подано клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства „Технобуд-2000” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства „Технобуд” про стягнення заборгованості в сумі 101 231,82 грн.
Представник позивача у судовому засіданні 14.09.10 р. позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач явки повноважного представника у судове засідання 14.09.10 р. не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Подав відзив на позовну заяву, в якому частково визнає позовні вимоги.
З підстав, зазначених в ухвалі господарського суду львівської області від 14.09.2010 року розгляд справи було відкладено на 05.10.2010р.
В судове засідання 05.10.2010р. з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а матеріалів справи достатньо для її розгляду по суті, у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суд заслухавши пояснення представників, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
01 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним підприємством „Технобуд-2000” (Субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю спільним українсько-російським підприємством „Технобуд” (Підрядник) був укладений договір № 6 на виконання робіт з відновлення несучої здатності залізобетонних конструкцій паркінгу. Відповідно до умов даного Договору Позивач (Субпідрядник) зобов'язується виконати до 31 грудня 2009 року комплекс робіт з відновлення несучої здатності залізобетонних конструкцій паркінгу туристичного комплексу „Буковель”, а Відповідач (Підрядник) зобов'язується прийняти виконані роботи та своєчасно проводити усі необхідні грошові оплати.
В договорі передбачено, що Підрядник протягом трьох банківських днів після підписання договору проводить попередню оплату вартості робіт в розмірі 80% від їх кошторисної вартості та повністю розраховується з Субпідрядником за виконані роботи протягом десяти банківських днів після підписання акту приймання виконаних робіт.
На виконання умов договору позивач у строки встановлені договором виконав роботи по відновленню несучої здатності залізобетонних конструкцій паркінгу туристичного комплексу „Буковель” на загальну суму 143 102,40 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за липень, вересень та листопад 2009 року (належно завірені копії в матеріалах справи).
Однак відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково в сумі 51 000,00 грн., заборгувавши таким чином позивачу 92 102,40 грн.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні збитки в розмірі 6 277,39 грн. та три відсотки річних в сумі 2 852,03 грн.
Відповідно до зазначеного, станом на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем складала 101 231,82 грн.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому частково визнає основну заборгованість в розмірі 90 207,20 грн., обґрунтовуючи тим, що крім зазначених позивачем сплачених 51 000,00 грн., ТзОВ СУРП „Технобуд” також здійснило оплату 30.04.2009 року в розмірі 12 580,00 грн. та 30.06.2009 року в розмірі 1 500,00 грн. на виконання договорів № 4 від 30.04.2009 року та № 6 від 01.07.2009 року.
Приймаючи рішення у даній справі суд виходив з наступного:
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
01 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним підприємством „Технобуд-2000” (Субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю спільним українсько-російським підприємством „Технобуд” (Підрядник) був укладений договір № 6 на виконання робіт з відновлення несучої здатності залізобетонних конструкцій паркінгу.
Як уже зазначалося, на виконання умов договору № 6 від 01.07.2009 року позивач у строки встановлені договором виконав роботи по відновленню несучої здатності залізобетонних конструкцій паркінгу туристичного комплексу „Буковель” на загальну суму 143 102,40 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за липень, вересень та листопад 2009 року (належно завірені копії в матеріалах справи).
Договором передбачено, що Підрядник (Відповідач) протягом трьох банківських днів після підписання договору проводить попередню оплату вартості робіт в розмірі 80% від їх кошторисної вартості та повністю розраховується з Субпідрядником за виконані роботи протягом десяти банківських днів після підписання акту приймання виконаних робіт.
Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-російське підприємство „Технобуд” виконало частково, заборгувавши позивачу 92 102,40 грн. за виконані роботи.
Відповідно до ст. 625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем згідно зазначеної статті, нараховано відповідачу:
- інфляційні в розмірі 6 277,39 грн.;
- три проценти річних в розмірі 2 852,03 грн.
Отже, станом на день розгляду справи заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 101 231,82 грн.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо оплати 12 580,00 грн. 30.04.2009 року та 1 500,00 грн. 30.06.2009 року на виконання договору № 4 від 30.04.2009 року не заслуговують на увагу суду, оскільки предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором № 6 на виконання робіт з відновлення несучої здатності залізобетонних конструкцій паркінгу від 01.07.2009 року. Таким чином вище зазначені оплати проводилися до підписання вказаного договору і не є належними та допустимими доказами при розгляді даного спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі в сумі 101 231,82 грн.
Судові витрати суд покладає на відповідача повністю в сумі 1012,13 грн. - державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 509, 526, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 33, 34, 43, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства „Технобуд”, м. Львів, вул. О. Басараб, буд. 11А, кв. 8, код ЄДРПОУ 13815583 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства „Технобуд-2000”, м. Івано-Франківськ, вул. Степана Бандери,44/2, код ЄДРПОУ 30610113 суму 101 231,82 грн. -заборгованості, 1012,13 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .
Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11.10.2010 року.
Суддя