79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.10.10 Справа№ 9/124 (2010)
Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.
При секретарі Марочканич І. О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Прокурора м. Львова в інтересах держави в особі ВАТ «Львівгаз», м. Львів,
До відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
Про стягнення 8 822,47 грн. та стягнення судових витрат.
За участю представників:
Від прокурора: не прибув,
Від позивача: Білий Н.Ю. -представник,
Від відповідача: не прибув.
Представникам роз»яснино права та обов»язки передбачені ст.ст. 22 та 29 ГПК України, зокрема, право відводу судді. Заяв та клопотань про відвід судді не заявлено. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом прокурора м. Львова, м. Львів, в інтересах позивача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів, до Суб»єкта підприємницької діяльності -фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1, АДРЕСА_1, про стягнення 8822,47 грн., в т.ч. 7218 грн. 29 коп. - основного боргу, 815 грн. 37 коп. - пені, штраф у розмірі 7% в сумі 505,28 грн., 57 грн. 74 коп. - інфляційних втрат, 225 грн. 79 коп. -3% річних, в дохід Державного бюджету України державне мито в сумі 102 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою суду від 20.08.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 31.08.2010 року, про що сторони були належним чином повідомлені: Прокурор -26.08.10 р., Позивач -26.08.10 р., Відповідач -01.09.10 р., рекомендованими кореспонденціями, відповідно (оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення -в матеріалах справи).
У зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання 31.08.2010 року розгляд справи було відкладено на 14.09.2010р.
З підстав зазначених в ухвалі суду від 14.09.2010 р. розгляд справи відкладено на 12.10.2010 р.
Сторони у справі були належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно, втретє та вчетверте, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГС України від 10.12.2002р. № 75 -рекомендованою поштою.
Представник прокуратури не прибув, вимог ухвали суду не виконав.
Представник позивача подав заяву, де просить в частині заявлених в позові сумі: 815 грн. 37 коп. - пені, штрафу у розмірі 7% в сумі 505,28 грн., 57 грн. 74 коп. - інфляційних втрат та 225 грн. 79 коп. -3% річних -провадження припинити в зв»язку із відмовою позивача в цій частині від позову.
Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, вимог ухвал суду не виконав, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 -рекомендованою поштою.
Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України -за наявними у ній матеріалами.
В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.
Між позивачем (ВАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», 79039, м.Львів, вул. Золота, 42) та відповідачем (Суб»єктом підприємницької діяльності -фізичною особою (Приватним підприємцем) ОСОБА_1, АДРЕСА_1) 01 січня 2009 року було укладено Договір № 0432 з постачання природного газу.
Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками підприємств, тобто відповідно до статті 207 ЦК України, відтак є правомірним правочином, стаття 204 ЦК України.
На час розгляду даної справи договір є чинним, не розірваний, не визнаний не дійсним, таких доказів сторони суду не представили.
По своїй правовій природі, основними ознаками є договором поставки, оскільки відповідає вимогам статті 712 ЦК України.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особитим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар та оплатити за нього певну грошову суму (частина 1).
про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Відповідно до п. 1.1. Договору № 0432 позивач (Облгаз) зобов»язується поставити відповідачу (Споживачу) природний газ, а споживач оплатити згідно умов цього договору.
Пунктом п. 1.2. договору, сторони передбачили, що укладення цього договору можливе при умові наявності договору з транспортування природного газу розподільними мережами.
Кількість та якість газу визначена у розділі 2 договору, умови надання природного газу -розділом 3 договору, ціна газу визначена у розділі 4 договору.
Розділом 5 сторони за договором передбачили порядок та умови проведення розрахунків.
Так, п. 5.1. сторони передбачили, що оплата за надання послуг здійснюється споживачем шляхом оплати грошовими коштами на рахунок облгазу в порядку визначеному п.п. 5.1.1. договору. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюються до 5 числа місяця, наступного за звітним (п. 5.1.2.), датою оплати -дата надходження грошових коштів на рахунок облгазу або дати внесення споживачем грошових коштів в касу облгазу (5.3.договору).
Відповідальність сторін за невиконання та/або неналежне виконання умов договору передбачено у розділі 6 договору.
Так, пунктом 6.2. договору визначено, що за порушення строків виконання зобов»язань зазначених у розділі 5 договору, споживач сплачує на користь облгазу, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення платежу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) % від суми заборгованості.
Позивач свої зобов»язання за даним договором виконав у повному обсязі, поставив відповідачу у січні 2009р. 1383 куб м. газу, у лютому 2009р. -2453 куб. газу, в березні 09р. - 1204 куб.м. газу, у квітні 2009р. -694 куб.м., разом 5734 куб.м. природного газу на загальну суму 15219,44 грн., що підтверджується матеріалами даної справи: Актами прийому -передачі природного газу № 75 за січень 2009р., № 75 за лютий 09р., № 75 за березень 09р. та № 75 за квітень 09р.
Відповідач своїх зобов»язань за вказаним договором в повному обсязі не виконав, в квітні 2009р. сплатив 8000,00 грн., залишилася неоплаченою сума 7218,29 грн. боргу.
На час розгляду даної справи в господарському суді, заборгував перед позивачем за наданий йому природній газ 7 218 грн. 29 коп.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.
Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.
Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми -юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;
у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.
Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд, заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
В частині стягнення з відповідача на користь позивача 7218,29 грн. основного боргу позов підлягає до задоволення, в частині позову про стягнення пені в сумі 815 грн. 37 коп., штрафу у розмірі 7% в сумі - 505,28 грн., 57 грн. 74 коп. - інфляційних втрат та 225 грн. 79 коп. -3% річних -провадження у справі слід припинити у зв»язку із відмовою позивача в цій частині від позову, відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України.
Позовна заява подана до господарського суду прокурором відповідно до статті 121 Конституції України, статті 36 Закону України «Про прокуратуру».
Прокурор, який заявив позов до суду відповідно дол. Статті 29 ГПК України, не сплачує судових витрат за своїми позовами на підставі статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Отже, судові витрати слід покласти на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України, та стягнути їх в дохід Державного бюджету України.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 4-3 -4-7, 12, 15, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовільнити частково.
2. Прийняти відмову позивача від позову, яке подано в судовому засіданні 12.10.2010р., та припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені в сумі 815 грн. 37 коп., штрафу у розмірі 7% в сумі 505,28 грн., 57 грн. 74 коп. - інфляційних втрат та 225 грн. 79 коп. -3% річних -відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України.
3. Стягнути з боржника: Приватного підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь стягувача: відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»( 79039, м.Львів, вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 033490039) суму основного боргу 7 218 грн. 29 коп.
4. Стягнути з боржника: Приватного підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Данко Л.С.
Рішення прийнято, оформлено відповідно до статті 84 ГПК України, підписано та проголошено -12.10.2009р. Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.
Суддя