79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.09.10 Справа№ 7/133
за позовом Державної екологічної інспекції в Львівській області, м.Львів
до відповідача командитного товариства «Его»
про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законоавства
ціна позову 29960,67грн.
суддя Фартушок Т.Б.
секретар Сорочик В.Ю.
Представники:
від позивача - Нирка М.М., головний спеціаліст (юрисконсульт), (довіреність в матеріалах справи);
від відповідача -не з'явився
Суть спору:
Державна екологічна інспекція в Львівській області звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до командитного товариства «Его»про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства,; ціна позову 30960,67грн.
04.08.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Позивача про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, Позивач просить стягнути з Відповідача 29960,67грн.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, претензією №117, розрахунком розміру заподіяних збитків, актом перевірки №29 від 06.04.2010р., довідками про кількість використаної води, реєстром на відправлення кореспонденції з відбитком поштового штемпеля, ст.ст.20, 68 Закону України «Про охорону навколишьного природного середовища», ст.111 Водного кодексу України, ст.ст.2, 12, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду Львівської області №7/133 від 13.07.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11год. 15хв. 26.07.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/133 від 26.07.2010р. та від 04.08.2010р.
Підстави продовження строку вирішення спору у відповідності до вимог ст.69 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі без подання відповідної заяви Стороною, відсутні.
Представнику Позивача оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №7/133, які скерована Сторонам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.
Заяви про відвід судді не надходило.
Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Протягом розгляду справи представником Позивача подано копію довіреності на право здійснення представництва, клопотання про відкладеня розгляду справи, та заяву паро зменшення розміру позовних вимог з додатком платіжного документу про сплату Відповідачем 1000грн. та копії листа Відповідача Позивачу №26 від 15.06.2010р.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі в частині подання відзиву на позовну заяву не виконав.
Протягом розгляду справи від Відповідача надійшли наступні документи: копія довідки про включення Відповідача в ЄДРПОУ; клопотання про відкладення розгляду справи; клопотання про розтермінування виконання рішення суду.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.
Державна екологічна інспекція в Львівській області, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженого Наказом Мінприроди №55 від 19.02.2007 року, є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції України.
Згідно п. «Б»ч.1 ст.20, ч.2 ст.35 Закону України «Про охорону навколишьного природного середовища», до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною підземних вод.
Відповідно до п. «З»ч.1 ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Згідно акту перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства №29 від 06.04.2010р., проведеної у КТ «Его», в присутності директора Товариства Гординської І.В., дана перевірка проведена на одному майданчику підприєсчства в с.Вузлове Радехівського р.-ну Львівської обл.
Перевіркою в тому числі встановлено наступне. Так, КП «Его»для забезпечення потреб у прісних водах для відгодівлі птиці та інших господарсько-побутових потреб проводить використання прісних підземних вод з артсвердловини, що розташована на території підприємства у с.Вузлове Радехівського району. Дозвіл на спецводокористування відсутній. Облік видобутої води не ведеться, звіти за формою 2-ТП (водгосп) та 7-ГР не подавались. Паспорт свердловини знаходиться на стадії виготовлення.
Акт підписано в тому числі директором КТ «Его»Гординською І.В.
В матеріалах справи відсутні, та Сторонами не наведені доводи та не подані докази оскарження даного акту перевірки.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.13 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.148 Господарського кодексу України, ч.ч.1,3 ст.324 Цивільного кодексу України, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу; кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», води підлягають державній охороні і регулюванню використання на території України.
Відповідно до ч.4 ст.148 Господарського кодексу України, правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами.
Згідно ч.2 ст.2 Водного кодексу України, ст.2 Закону України про охорону навколишнього природного середовища», водні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.42 Водного кодексу України, водокористувачами в Україні можуть бути підприємства; водокористувачі можуть бути первинними і вторинними; первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води; вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.
Крім того, згідно ч.1 ст.149 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів; спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Отже, Відповідач здійснював спецводокористування, - видобуток підземних прісних вод.
Згідно ст.151 Господарського кодексу України, суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах); порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Крім того, відповідно до ч.ч.1, 4 ст.49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу; порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002 року затверджено «Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування»(далі -Порядок).
Згідно п.5 Порядку, у дозволі на спецводокористування в тому числі зазначаються умови спеціального водокористування.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.155 Водного кодексу України, право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам.
Отже, Відповідач повинен був здійснювати спеціальне водокористування на підставі та у відповідності з дозволом на спецводокористування, що, згідно матеріалів справи, було порушеним.
Обсяги незаконно видобутих Відповідачем прісних підземних вод підтверджуються наступними наявними у справі доказами: даними акту перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства №29 від 06.04.2010р.; наданими довідками Відповідача.
Щодо розміру заданих державі Відповідачем незаконним видобуванням збитків, суд зазначає наступне.
До позовної заяви додано розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного видобування підземної прісної води Відповідачем, виконаний держінспектором з охорони навколишнього природного середовища, відповідно до якого, розмір заподіяних Відповідачем збитків становить 30960,67грн.
Розрахунок проведено відповідно до «Методики розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. №37 та відповідно до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389.
Враховуючи вищенаведене, Відповідачем державі збитків, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, підлягають до задоволення, в розмірі завдано 30960,67грн.
Згідно ч.1 ст.111 Водного кодексу України, підприємства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч.1, п.«З»ч.2, ч.4 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Отже, Відповідач зобов'язаний відшкодувати завдану ним шкоду державі незаконним видобуванням прісних підземних вод.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищенаведене та те, що у матеріалах справи відсутні та Відповідачем суду не подані докази, які б свідчили про відсутність факту заподіяння Відповідачем збитків чи заподіяння таких збитків у менших розмірах, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 29960,67грн. заподіяних внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства збитків підлягають до задоволення.
Щодо розстрочення виконання рішення суд зазначає наступне.
06.09.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про розтермінування виконання рішення господарського суду строком на 24 місяці.
Відповідно до ч.2 ст.82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом. В матеріалах справи відсутні та Сторонами, в тому числі Відповідачем, не наведено доводів та не подано доказів наявності обставин, які могли б бути підставою для розтермінування рішення.
Крім того, в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведено та не подано доводів і доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи роблять його неможливим.
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення.
Проте, суд зазначає, що наведене не позбавляє Сторін права звернення до господарського суду в порядку ст.121 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно п.49 ст.6 Закону України «Про державний бюджет України на 2010р.», установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2010 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; відповідно до п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про державний бюджет України на 2010р.», установлено, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2010 році є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, що зараховуються до місцевих бюджетів згідно із статтею 46 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Відповідно, стягнення заподіяних збитків повинно відбуватись у точній відповідності з вимогами чинного законодавства України.
06.09.2010 року, у відповідності до вимог ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників Сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11.09.2010 року.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з врахування поданої заяви про зменшення позовнихз вимог.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ч.ч.1, 2 ст.13, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1,2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.ч.1,2,4 ст.148, ч.1 ст.149, ст.151 Господарського кодексу України, ч.ч.1, 3 ст.324 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.2, ч.ч.2,3 ст.25, ч.ч.1-3 ст.42, п.7 ч.1 ст.44, п.9 ст. 44, ч.ч.1,2 ст.48, ч.ч.1, 4 ст.49, ч.1 ст.111, п.4 ч.1 ст.155 Водного кодексу України, ст.2, ч.1 ст.5, ст. 16, п.п. «Б», «З»ч.1 ст.20, ч.2 ст.35, ч.1, п.»З»ч.2 ст.68, ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п.49 ст.6 , п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», «Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002 року, Методикою розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. №37, «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища», затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389, Положенням про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженого Наказом Мінприроди №55 від 19.02.2007 року, , суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з командитного товариства «ЕГО»(80380, Львівська обл., Жовківський р-н, с.Гряда, ідентифікаційний код 30445247) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області збитки всього в сумі 29960грн. 67коп., які зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України та спеціального фонду місцевого бюджету.
3. Стягнути з командитного товариства «ЕГО»(80380, Львівська обл., Жовківський р-н, с.Гряда, ідентифікаційний код 30445247) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк -ГУДКУ у Львівській області, МФО -825014, отримувач -УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ -22389406, код платежу - 22090200) 299грн. 61коп. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, та в дохід державного бюджету (р/р 31212259700006, банк -ГУДКУ у Львівській області, МФО -825014, отримувач -УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ -22389406, код платежу - 22050000) 228грн. 92коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до вимог ст.116 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя