79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.10.10 Справа№ 14/107
За позовом: Державного підприємства ”Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень «Укррефтранс», м. Фастів, Київська область
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиційного підприємства «Рейлтранс”, м. Львів
про стягнення 28 311,10 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
Секретар: Хороз І.Б
Представники:
від позивача: Сайчишин А.І.-представник (довіреність від 11.01.10р. за № 7/35), Шохалевич О.С.-представник (довіреність від 18.08.10р. за № 7/1792)
від відповідача: Каспряк В.І.- директор
Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України, сторонам роз”ясювались. Заяви про відвід судді від сторін не поступали.
Суть спору: Позов заявлено Державним підприємством ”Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень «Укррефтранс», м. Фастів, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиційного підприємства «Рейлтранс”, м. Львів про стягнення 28 311,10 грн. заборгованості, а також -відшкодування судових витрат по справі.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.08.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 26.08.2010 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов»язковою явку повноважних представників сторін в судове засідання.
В судове засідання 26.08.10р. позивач явку повноважних представників забезпечив, вимоги ухвали суду від 11.08.10р. про порушення провадження у справі виконано частково.
В канцелярії господарського суду Львівської області 25.08.10р. за вих. № 32 від 25.08.10р. зареєстроване клопотання про відкладення розгляду справи, у зв»язку з неотриманням копії позовної заяви від відповідача та неможливостю підготовки обргрунтованого відзиву.
Від відповідача в судовому засіданні був присутній Каспряк В.І.
В судовому засіданні представником позивача вручено копію позовної заяви відповідачеві.
З метою недопущення порушення змагальності і рівності сторін перед законом та судом, створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також для правильного вирішення спору, суд вважав за необхідне відкласти розгляд справи.
В судовому засіданні 26.08.10р. розгляд справи відкладався на 28.09.10р.
В канцелярії господарського суду Львівської області 27.09.10р. за вих.№ 36 від 27.09.10р. зареєстрований поданий відповідачем відзив, з мотивів наведених у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В судове засідання 28.09.10р. сторони явку повноважних представників забезпечили.
В судовому засіданні 28.09.10р. оголошувалась перерва до 06.10.10р.
В судове засідання 06.10.10р. позивач явку повноважних представників забезпечив, позовні вимоги підтримують , з мотивів наведених у позовній заяві та поясненнях, просять позов задоволити.
Відповідач в судове засідання з»явився, з мотивів наведених у відзиві просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення та повідомлено коли буде складено повне рішення: виходячи із вимог ч.4 ст.85 ГПК України ( у строк не більше п»яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення),11.10.2010 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом з”ясовано.
09 серпня 2007 року між Державним підприємством ”Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень «Укррефтранс», м. Фастів, Київська область (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиційного підприємства «Рейлтранс”, (відповідачем у справі) було укладено договір оренди майна (індивідуально-визначене майно) № 14/07 ОР ЦВРЕФЮ-У, відповідно до п.1.1 якого орендодавець (позивач у справі ) передає, а орендар (відповідачу у справі) приймає у строкове платне користування рухомий прилад-криті вагони (надалі майно) , в кількості 20 шт., що знаходяться на балансі Державного підприємства ”Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень «Укррефтранс». Вартість рухомого складу визначена згідно з актами незалежної оцінки і вказана у Додатках, які є невід»ємною частиною вищевказаного договору. В подальшому сторонами укладались додаткові угоди до зазначеного договору.
Сторонами у договорі обумовлено, що вступ орендаря у строкове платне користування майном настає одночасно з підписанням уповноваженими представниками Сторін актів прийому-передачі із складанням актів про технічний стан орендованого майна, які являються невід»ємною частиною договору (п.2.1.).
Передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це майно. Орендар користується майном тільки на протязі терміну дії договору оренди. (.2.2.).
Місце передачі-приймання майна в/із оренду узгоджується сторонами та зазначається в актах прийому-передачі орендованого майна (п.2.3.).
Обов»язок по складанню актів прийому-передачі покладається на сторону, яка передає майно стороні по договору в оренду. (п. 2.4.).
Пунктом 2.5. договору передбачено, що терміном повернення майна вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін актів прийому-передачі із складанням актів про технічний стан орендованого майна.
Орендар зобов»язаний ( п.3.2.3) підтримувати майно у технічно справному стані. Використовувати майно у режимі, встановленому технічними умовами та іншими документами, або інструкцією орендодавця (п.3.2.6). Утримувати орендоване майно у стані, передбаченому санітарними і протипожежними правилами, виконувати вимоги охорони праці, нести відповідальність за їх порушення згідно із законодавством України. (п.3.2.8). Орендар зобов»язувався ( п.3.2.9) відшкодовувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.; повернути майно тільки орендодавцю у 10-ти денний термін до закінчення дії цього договору за свій рахунок і передати по актах прийому -передачі. В п.6.3 договору сторони погодили, що у разі пошкодження майна орендар здійснює ремонт за свій рахунок або відшкодовує орендодавцеві вартість пошкоджених або втрачених частин за рахунками з урахуванням витрат на ремонт, що підтверджується кошторисом та пред»явленим рахунком, а у разі, якщо майно має такі пошкодження, що не підлягають ремонту, орендар компенсує орендодавцю фактичну вартість майна. Сплата штрафних санкцій ( п.6.4 договору) не звільняє сторони від виконання своїх обов»язків по цьому договору. Відповідно до умов п.7.1 -сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов»язань по цьому договору.
На виконання умов зазначеного вище договору позивач передав , а відповідач прийняв в оренду вагони №№ 52682622, 52685435, 52382439, 52684974 для перевезення продукції з деревини, що підтверджується наявними у справі актами прийому-передачі, копії яких долучені до матеріалів справи.
Однак, після повернення зазначених вище вагонів з оренди 12.05.2009 р ( вагони №№52382439,52684974) і 20.05.2009 року (вагони №№52682622,52685435) на ст.Тернопіль Львівської залізниці було виявлено пошкодження торцевих стінок обшивки кузова вагонів шляхом вдавлення вантажем із середини вагону, про що було повідомлено ТОВ ТЕП «Рейлтранс»та викликано його представника для складання акту про технічний стан вагонів. 21.05.09 р на ст. Тернопіль прибув представник відповідача -генеральний директор Каспряк В.І. і була створена комісія по огляду вищезазначених вагонів.
Комісією було виявлено пошкодження торцевих стінок обшивки кузова вагонів, що можливе лише при зсуванні вантажу в бік торцевої стінки на шляху прямування, при неналежному кріпленні вантажу, про що було складено акт комісійного обстеження пошкоджених вагонів №№ 52682622, 52685435, 52382439, 52684974 від 21.05.2009 р. Представник відповідача відмовився від підпису даного акту, про що членами комісії був складений акт від 21.05.09 р про відмову від підпису.
Згідно п.3.1.4 договору орендодавець проводить за рахунок орендаря поточний ремонт майна, а відповідно до п.3.2.9 договору орендар відшкодовує орендодавцю збитки у разі пошкодження стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
На проведення ремонту по відновленню стінок вищевказаних вагонів підприємство позивача понесло витрати у сумі 28311,10 грн, що підтверджується кошторисами. Відповідачу було направлено претензію від 04.08.09 р за №ЦВРЕФ-7/1700 з усіма підтверджуючими документами. Відповідач зазначену претензію відхилив мотивуючи тим, що між ним і позивачем були підписані акти прийому-передачі вагонів із оренди без зауважень..
Однак, відповідно до п.2.5 договору терміном повернення майна вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі із складенням актів про технічний стан орендованого майна.
Відповідач відмовився підписувати акт про технічний стан орендованого майна і акт виконаних робіт від 04.08.20089 року, чим порушив умови договору.
У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.
Відповідно до ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов»язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст.767 ЦК України наймодавець зобов»язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.
Наймач зобов»язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
Відповідно до ст.779 ЦК України наймач зобов»язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
За змістом чт.779 ЦК вбачається, що наймач не відповідає за погіршення речі, які сталися з вини третіх осіб або внаслідок форс-мажорних обставин. Однак якщо такому погіршенню сприяли дії чи бездіяльність наймача, він також повинен відповідати за такі погіршення.
Згідно з ч.3 названої статті , наймач не відповідає також за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
ЦК встановлює обов»язок наймача у випадку погіршення речі з його вини усунути погіршення майна за власний рахунок. А у разі неможливості усунення погіршення речі ЦК закріплює обов»язок наймача відшкодувати завдані наймодавцю збитки. Розмір збитків у такому разі визначається вартістю відновлення корисних властивостей речі, а у разі неможливості подальшого використання речі внаслідок погіршень -вартістю самої речі. Окрім реальних збитків наймодавець має право вимагати і відшкодування упущеної вигоди.
Наймач звільняється від відповідальності за погіршення речі, якщо такі погіршення сталися внаслідок нормального зношення речі або упущень наймодавця ( нариклад, внаслідок несвоєчасного проведення капітального ремонту, якщо обов»язок проведення капітального ремонту покладений на наймодавця). Однак , заперечуючи позовні вимоги, відповідач не покликається на те, що погіршення орендованого майна сталося внаслідок нормального зношення речі або упущень наймодавця.
Відповідно до п.2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року №457 , Статут залізниць України визначає обов»язики, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій , установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Як вбачається зі змісту Статуту , на підставі якого діє позивач -Державне підприємство «Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень «Укррефтранс»,( далі-підприємство) засноване на державній формі власності, відноситься до сфери управління Міністерства транспорту та зв»язку України (Уповноважений орган управління) і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця), як підприємство, яке входить до складу єдиного технологічного комплексу залізничного транспорту і за наявним технічним потенціалом має важливе стратегічне значення для оборони і безпеки держави. Підприємство є юридичною особою. Підприємство складається з виробничих підрозділів, в тому числі і Тернопільської рефрижераторної вагонної дільниці. Відповідно до положень Статуту, основним напрямком діяльності підприємства є, зокрема, надання послуг з використання власних вантажних вагонів належності ДП УДЦЗРП «Укррефтранс». Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту. Підприємство має право здавати в оренду майно відповідно до чинного законодавства та у порядку, визначеному Уповноваженим органом управління та Укрзалізницею. Збитки, завдані підприємству внаслідок порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються підприємству за рішенням суду.
Відповідно до ст.124 Статуту залізниць України за пошкодження і втрату вагонів, контейнерів на залізничних під»їзних коліях, у порту, на залізничній лінії, яка будується, під час навантаження або вивантаження засобами відправника або одержувача на станції, за пошкодження чи втрату знімних перевізних пристроїв (піддонів, строк, щитів, печей, тощо), що належать залізниці, відправник, одержувач, порт, підприємство(організація) несуть матеріальну відповідальність перед залізницею у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов»язані також відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.
Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який поругшив зобов»язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Збитками є : 1. Втрати, яких особа зазнала у зв»язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2. Доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Як це передбачено в ч.2 ст.22 ЦК України.
Аналогічне поняття щодо відшкодування збитків відображено в ст.224 ГК України.
Відповідно до п.1 ст.611 ЦК України , у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 623 вказаного кодексу передбачено, що боржник. Який порушив зобов»язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов»язання, доказується кредитором.
За приписами статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов»язання, або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб»єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов»язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 22 ЦК України , особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Вина, як підстава відповідальності за порушення зобов»язання передбачена в ст.614 ЦК України. В частинах 1 та 2 цієї статті зазначено, що особа, яка порушила зобов»язання, несе відповідальність за наявності її вини ( умислу або необережності). Якщо інше не встановлено договором або законом.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов»язання.
За загальним правилом судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( стаття 33 ГПК України). У випадку порушення зобов»язання за договором, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство ( стаття 614 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди, навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях чи його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Належних і допустимих доказів відсутності вини відповідача у заподіянні шкоди майну позивача суду не подано, як і не подано доказів вини третіх осіб у заподіянні пошкодження майна позивача.
За умовами договору обов»язок щодо повернення майна у належному стані покладено на відповідача. Останній зобов»язувся відшкодовувати збитки у разі погіршення стану майна на підставі кошторисів, складених позивачем. Окрім того, відповідач погодився , що терміном повернення майна вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін актів прийому-передачі із складанням актів про технічний стан орендованого майна. А відтак, його відмова від участі у оформленні акту про технічний стан орендованого майна є безпідставною та такою що свідчить про порушення умов договору. Як зазначено вище, відповідач не доводить, що пошкодження майна сталось не з його вини.
Позов підлягає задоволенню. Судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст..ст..1, 2, 21,32,33,34,36,43,49,82,84,85, 116 ГПК України, суд,-
Вирішив :
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Рейлтранс»( м.Львів, вул..Стефаника, 17/2, код ЄДРПОУ 31805333) на користь Державного підприємства «Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень «Укррефтранс»( Київська обл.,м.Фастів, вул..Червоний Шлях-1, код ЄДРПОУ 24210297) 28311,10 грн. боргу, 283,11 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).
3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
Повне рішення складено 11.10.10 р.
Суддя