79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.07.10 Справа№ 6/77
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро”, с.Ясенівці
до відповідача : Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів
про: визнання недійсним рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
Суддя Гоменюк З.П.
Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.
Представники:
від позивача: Орлик А.Л.
від відповідача : Оленюк С.А., Васьків Н.
Представникам сторін, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи.
Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Золочівагро” до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення № 7 від 25.02.2010р. адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Ухвалою суду від 30.04.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.05.2010р. За клопотанням представників сторін, ухвалою суду від 25.05.2010р. розгляд справи відкладено на 03.06.2010р. В судовому засіданні 03.06.2010р. судом оголошено перерву до 10.06.2010р. Оголошену в судовому засіданні перерву від 10.06.2010р. судом продовжено до 20.07.2010р. та 22.07.2010р.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, поясненні (зареєстрованому канцелярією 08.06.2010р. за № 11011) з приводу відзиву на позовну заяву та доводів відповідача та поясненні від 22.07.2010р. з приводу відзиву на позовну заяву.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те що в 2008 році переробка цукрових буряків отриманих від населення проводилася за давальницькою схемою. Відшкодування витрат на переробку цукрових буряків встановлювались так: за 1 тонну цукрового буряка (з врахуванням забруднення і цукристості) товариство повертало здавальнику 65 кілограмів цукру, а також 14 кг жому сухого, при умові здачі цукрового буряка на призаводський бурякопункт за 1 тонну цукрового (з врахуванням забруднення і цукристості) товариство повертало здавальнику 60 кілограмів цукру, а також 14 кг. жому сухого, при умові здачі цукрового буряка на інші бурякопункти. Доставка сировини повинна була проводитися з інших бурякопунків на призаводський бурякопункт силами, або за кошт товариства. Оскільки відстань між вказаними бурякопунктами Бібрський бурякопункт - Призаводський бурякопункт (с.Великі Глібовичі ЇІеремишлянського району Львівської області - с.Ясенівці Золочівського району Львівської області) становить 66 кілометрів, що збільшує витрати на переробку однієї тонни сировини на вищевказану різницю, доставка вказаної сировини здійснювалася залізничним транспортом, (накладні № 36130051, № 36130052, № 36130053, № 36130050), за договорами перевезення (товарно-транспортні накладні № 006892, №006900, № 006890, № 006891, № 006897, № 006898, № 006896, № 006895) власним транспортом товариства (товарно-транспортні накладні №006888, №006889). Тому товариство вважає, що для встановлення таких умов існували об'єктивні причини, а саме витрати на транспортування. Також позивач покликається на те, що порядок розрахунків між суб”єктами господарювання до конкуренції на ринку жодного відношення не має і зловживанням монопольним становищем не вважається. Також позивач покликається на те, що відповідно до довідки, виданої ТзОВ “Радехів-цукор” від 08.06.2010р. № 45 останнім здійснено заготівлю цукрових буряків в географічних межах Пустомитівського району в кількості 220 тонн.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву б/н та дати, зареєстрованих канцелярією суду 03.06.2010р. за № 10746, 20.07.2010р. за № 13762, просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема покликається на те, що рішення адміністративної колегії ЛОТВ АМК України від 25.02.2010 № 7 містить опис, які саме умови до рівнозначних угод застосувало ТзОВ без об'єктивно виправданих на те причин, а саме: у рішенні № 7 розглянуто як порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання (монопольним) домінуючим становищем: встановлення різних умов до рівнозначних угод, а саме: з 1 т зданого цукрового буряка в заліковій вазі (з врахуванням забруднення і цукристості) ТзОВ зобов'язувалось повертати здавальникам: 65 кг цукру при умові здачі сировини на призаводський бурякопункт (с. Ясенівці); 60 кг. цукру при умові здачі сировини на інші бурякопункти (м.Бібрка (с.Великі Глібовичі), с.Ушковичі, с.Миклашів, смт.Щирець, м.Глиняни і смт.Поморяни); без об'єктивно виправданих на те причин, а саме: враховуючи те, що бурякопункти ТзОВ розташовані на різній віддалі від призаводського бурякопункту (с.Ясенівці), можливість застосування ТзОВ відшкодування витрат в однакових розмірах на їх транспортування з різних бурякопунктів ТзОВ (м.Бібрка (с. Великі Глібовичі), с.Ушковичі, с.Миклашів, смт.Щирець, м.Глиняни і смт.Поморяни), не було об'єктивною обґрунтовуючою причиною внаслідок різної відстані між бурякопунктами, тобто, було таким, яке, шляхом встановленням ТзОВ різних умов розрахунків за переробку буряків (безвідносно до відстані між бурякопунктами) ущемляло інтереси здавальників, які не здавали буряк на призаводський бурякопункт (с. Ясенівці).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.
22.02.2010р. адміністративною колегією Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення №7, яким визнано, що:
- за результатами діяльності в 2008р. ТзОВ “Золочівагро” займало монопольне (домінуюче) становище на ринку заготівлі цукрових буряків в географічних межах Пустомитівського району з часткою 100%, в географічних межах Золочівського району - з часткою 89,3%, в географічних межах Перемишлянського району -44,3%.;
- ТзОВ “Золочівагро”, встановши для здавальників цукросировини різні умови розрахунків за її переробку вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.2 ст.50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод із субєктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин (п.2 ч.2 ст.13 вищенаведеного закону);
- ТзОВ “Золочівагро”, не розрахувавшись із бурякоздавачами за здані на переробку цукрові буряки відповідно до прийнятих умов, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене п.2 ст.50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом вчинення дій, які можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (ч.1 ст.13 вищенаведеного закону).
У рішенні № 7 визначено порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання (монопольним) домінуючим становищем: встановлення різних умов до рівнозначних угод, а саме: з 1т зданого цукрового буряка в заліковій вазі (з врахуванням забруднення і цукристості) відповідач зобов'язувався повертати здавальникам: 65 кг цукру при умові здачі сировини на призаводський бурякопункт (с. Ясенівці); 60 кг цукру при умові здачі сировини на інші бурякопункти (Бібрка (с.Великі Глібовичі), с. Ушковичі, с.Миклашів, смт.Щирець, м.Глиняни і смт. Поморяни); без об'єктивно виправданих на те причин, а саме: враховуючи те, що бурякопункти відповідача розташовані на різній віддалі від призаводського бурякопункту (с. Ясенівці), можливість застосування відповідачем відшкодування витрат в однакових розмірах на їх транспортування з різних бурякопунктів відповідач (с.Бібрка (с.Великі Глібовичі), с.Ушковичі, с.Миклашів, смт.Щирець, м.Глиняни і смт. Поморяни), не було об'єктивною обґрунтованою причиною внаслідок різної відстані між бурякопунктами, тобто, було таким, яке, шляхом встановленням відповідачем різних умов розрахунків за переробку буряків (безвідносно до відстані між бурякопунктами) ущемляло інтереси здавальників, які не здавали буряк на призаводський бурякопункт (с. Ясенівці).
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України “Про Антимонопольний комітет України“ проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень віднесено до повноважень названого Комітету. За приписами частини четвертої цієї ж статті здійснення відповідних повноважень іншими органами державної влади не допускається.
Висновок про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища може бути здійснено лише за результатами спеціального дослідження, яке включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку, причому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єктів аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку тощо на підставі інформації, що може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища. Таке дослідження проводиться органом Антимонопольного комітету України в порядку, передбаченому Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 N 49-р, розробленою відповідно до статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Зазначене в рішенні №7 відповідає п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”: “Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: ... здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, ...виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції ” та ч. 1 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, згідно з якою зловживання монопольним (домінуючим) становищем розподіляється на:
дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, тобто, поведінку, яка завдає шкоди конкуренції;
дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, що призвели або можуть призвести до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, тобто, поведінку, яка завдає шкоди інтересам інших суб'єктів господарювання чи споживачів.
Відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції" монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання це становище суб'єкта господарювання на ринку, яке дозволяє йому самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання визначати умови обороту товарів на ринку завдяки тому, що суб'єкт господарювання: немає на ринку товару жодного конкурента або не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин; є одним із двох чи більше суб'єктів господарювання, що діють на ринку товару, якщо між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція, і при цьому вони (разом узяті), не мають на ринку товару жодного конкурента або не зазнають значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Зокрема, якщо суб'єкт господарювання є одним із таких суб'єктів господарювання, і при цьому зазначеним суб'єктам господарювання у складі не більше трьох належать найбільші частки на ринку, які у сукупності перевищують 50 відсотків; п'яти - 70 відсотків;
Визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку як результат процесу монополізації, згідно з приписами статті 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, залежить як від господарської діяльності суб'єкта господарювання щодо якого визначається монопольне (домінуюче) становище (для прикладу: обсяг товару даного суб'єкта господарювання на ринку), тобто обставин, які безпосередньо залежать від суб'єкта господарювання так і від обставин, які безпосередньо не залежать від суб'єкта господарювання щодо якого визначається монопольне (домінуюче) становище (для прикладу: обсяг товару інших суб'єктів господарювання на ринку, наявність бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання чи інших обставин).
Рішення адміністративної колегії ЛОТВ АМК України від 25.02.2010р. № 7 містить опис, які саме умови до рівнозначних угод застосував відповідач без об'єктивно виправданих на те причин, а саме: у рішенні № 7 розглянуто як порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання (монопольним) домінуючим становищем: встановлення різних умов до рівнозначних угод, а саме: з 1 т. зданого цукрового буряка в заліковій вазі (з врахуванням забруднення і цукристості) відповідач зобов'язувався повертати здавальникам: 65 кг цукру при умові здачі сировини на призаводський бурякопункт (с. Ясенівці); 60 кг цукру при умові здачі сировини на інші бурякопункти (Бібрка (с. Великі Глібовичі), с. Ушковичі, с.Миклашів, смт. Щирець, м. Глиняни і смт. Поморяни); без об'єктивно виправданих на те причин, а саме: враховуючи те, що бурякопункти відповідача розташовані на різній віддалі від призаводського бурякопункту (с.Ясенівці), можливість застосування відповідачем відшкодування витрат в однакових розмірах на їх транспортування з різних бурякопунктів відповідача (с.Бібрка (с.Великі Глібовичі), с.Ушковичі, с.Миклашів, смт. Щирець, м. Глиняни і смт. Поморяни), не було об'єктивною обґрунтовуючою причиною внаслідок різної відстані між бурякопунктами, тобто, було таким, яке, шляхом встановленням відповідачем різних умов розрахунків за переробку буряків (безвідносно до відстані між бурякопунктами) ущемляло інтереси здавальників, які не здавали буряк на призаводський бурякопункт (с. Ясенівці).
Крім того, у рішенні № 7 наведено опис неправомірних дій відповідача, якими він ущемив інтереси споживачів шляхом не розрахунку із споживачами - здавальниками буряка.
Законодавство про захист економічної конкуренції визначає термін споживач - юридична чи фізична особа, яка здійснює діяльність з придбання та використання товарів, робіт, послуг на відповідному товарному (товарних) ринку (ринках) (пункт 1.3. Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, яка затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002р. № 49-р). Натомість, відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції”: “суб'єкт господарювання - це юридична особа незалежно від організаційно - правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб'єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно - господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання», тобто, поняття суб'єкта господарювання у розумінні Закону України «Про захист економічної конкуренції» є ширшим у порівнянні з приписами статті 55 Господарського кодексу України, а саме: кваліфікуючими ознаками визначення фізичних осіб як суб'єктів господарювання відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»є: здійснення діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів; не здійснення діяльності з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання, що підтверджено ТзОВ у поясненні № 1.
Тобто, фізичні особи - здавачі цукрових буряків, відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, можуть розглядатися як суб'єкти господарювання.
У рішенні № 7 вказано, що переробка цукрових буряків отриманих від фізичних осіб проводилася за давальницькою схемою.
Факт здійснення господарської діяльності за такою схемою підтверджено відповідачем у пункті 1.2. листа від 20.01.2010р. № 2, тобто, у рішенні № 7 обліковано фактичну господарську діяльність відповідача.
Відповідно до приписів частини 1 статті 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі, про усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Саме тому, у рішенні № 7 встановлено зобов'язання щодо розрахунку за здані на переробку буряки до 03.03.2010р.
Строк виконання зобов'язання визначено на підставі звернення відповідача від 16.02.2010р., у якому вказано наступне: “Зауваження щодо діяльності підприємства викладені у заяві по розрахунках на Бібрському бурякопункті враховані. Розрахунки із здавальниками будуть проведені до 03 березня 2010 року в зв'язку із необхідністю доставки товару”.
Отже, висновок зазначений у рішенні №7 є підсумком правової оцінки фактичних обставин, установлених органом Антимонопольного комітету України у проведенні відповідного дослідження згідно Закону України “Про захист економічної конкуренції” та Методикою.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Частиною 1 ст. 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів сплати штрафу та пені, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з врахуванням поданих позивачем уточнень.
Судові витрати покладаються на відповідача повністю.
Керуючись ст. ст.12, 13, 48, 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, ст.ст.33,34,44,49,75,82,84 ГПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя