465/3707/23
2-а/465/45/24
Іменем України
02.04.2024 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Ванівського Ю.М.
з участю секретаря судових засідань Лозинського Т. Р. А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки та закриття провадження у справі,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24.03.2023 інспектором з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Стінським М. П. в режимі фото/відеозйомки зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування, та сформоване повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії ЛВ № 00345771, відповідно до якого водій транспортного засобу марки транспортного засобу BMW Іх3, номерний знак НОМЕР_1 , о 14:01:18 24.03.2023 на вулиці Самійленка, 11 у м. Львові здійснив зупинку в місцях зустрічного роз'їзду або об'їзду транспортного засобу, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП, чим порушив п.15.9 «ж» Правил дорожнього руху України. 01.05.2023 року Департаментом міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії РАП №1235115164 до повідомлення серії ЛВ №00345771. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 від 27.04.2022 року транспортний засіб марки BMW Іх3, номерний знак НОМЕР_1 на праві власності належить ТОВ «ВТ ТЕХ СЕРВІС». Із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що директором ТОВ «ВТ ТЕХ СЕРВІС» є ОСОБА_1 . Постановою встановлено, що 24.03.2023 року 14 год. 1 хв. водієм транспортного засобу BMW IX3 ,д.н.з. НОМЕР_1 було здійснено зупинку за адресою Львів вул. Самійленка В.,11, чим порушено вимоги підпункту ж) пункту 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху в частині заборони зупинки в місцях зустрічного роз'їзду або об'їзду транспортного засобу. Разом з тим, позивач вважає, що інспектор при винесенні вказаної постанови не дослідив склад адміністративного правопорушення, а саме його суб'єктивну сторону, обов'язковою ознакою якої є вина, яка має бути доведена, а також не надав достатньої кількості доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, в тому числі і створенні ситуації під час зупинки, коли буде неможливим зустрічний роз'їзд.
Вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки при її винесенні інспектор не перевірив наявність вказаних обставин, як наслідок, прийняв постанову з порушенням вимог законодавства.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 23.05.2023 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Від представника відповідача надійшов відзив, в якому зазначає, що інспектором дотримано вимоги ч. 4 ст. 283 КУпАП та розміщено зображення транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення на веб-сайті, в мережі Інтернет, за посиланням: http://inspector.lviv.ua. Постанова містить всі необхідні докази вчинення адміністративного правопорушення. Вказує на те, що факт вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП є наявним та підтверджується наданим доказом у вигляді фото фіксації з місця події. На фотографіях зроблених інспектором з паркування, видно, що транспортний засіб знаходиться на узбіччі, що суттєво заважало дорожньому руху, чим порушено п. 15.9 ж ПДР України. Просить відмовити в задоволенні позивних вимог.
13.09.2023 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ладанівської Н. І. надійшла заява про зміну предмету позову. Просить скасувати постанову про накладення адміністравтивного стягнення серії РАП №1235115164 від 01.05.2023 року про накладення адміністративного стягнення за порушення п.15.9 «ж» Правил дорожнього руху України за вчинення адміністративного порушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Стягнути з відповідача понесені судові витрати.
10.11.2023 року представником позивача подано додаткові пояснення, в яких наголошує на тому, що інспектор при винесенні вказаної постанови не дослідив склад адміністративного правопорушення, а саме його суб'єктивну сторону, обов'язковою ознакою якої є вина, яка має бути доведена, а також не надав достатньої кількості доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, в тому числі і створенні ситуації під час зупинки, коли буде неможливим зустрічний роз'їзд. До пояснень долучено зображення до Правил дорожнього руху на яких проілюстровано приклади правопорушення, передбаченого п. 15.9 ж ПДР України. Позивач наголосив, що якщо звернути увагу на фото, які відображені на сайті https://inspector.lviv.ua/violation, то чітко очевидним стає відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки попри автомобіль BMW IX3, д. н. з. НОМЕР_1 без проблем можуть здійснити проїзд, роз'їзд та об'їзд автомобілі різних габаритів. Як видно на фото, яке міститься на сайті, транспортний засіб здійснив зупинку в місці, де є можливим здійснити роз'їзд зустрічним автомобілям та об'їзд транспортного засобу, для якого є понад 4 метри вільної дороги. Якщо поглянути на наступні світлини, то однозначно можна побачити, що зустрічний роз'їзд можливий для транспортний засобів з різними габаритами, зокрема і мікроавтобусом, при тому без жодних перешкод, що підтверджується наявністю ще додаткових 0,5 метрів. Також звернуто увагу на те, що більшість фото є не чіткими, з яких не можна розпізнати номерні знаки транспортного засобу для його ідентифікації, у зв'язку з чим видається за неможливе встановити належність та допустимість цих фото дійсності, внаслідок чого не можуть братися до уваги судом при розгляді цих доказів. Але з тих фото, які містяться на сайті, на яких є чітке зображення номерних знаків транспортного засобу видно, що розташований автомобіль не здійснив зупинку у місці, де неможливим буде зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився, тому що попри автомобіль, який зупинився можуть проїхати інші транспортні засоби, а оскільки дане адміністративне правопорушення передбачає заборону зупинки транспортного засобу де є неможливий зустрічний роз'їзд, тобто коли з обох боків припарковані автомобілі, які створюють перешкоду для інших транспортних засобів для руху, то в даному випадку не вбачається, що було вчинено адміністративне правопорушення. Ширина дороги, яка була залишена для проїзду зустрічних автомобілей є достатньою для роз'їзду та об'їзду транспортного засобу, що зупинився. Отож, виходячи з отриманих фото від Департаменту, які були підтвердженням притягнення до відповідальності не випливає факт правопорушення, оскільки вони не підтверджують наявність порушення, а навпаки, по суті спростовують наявність складу адміністративного правопорушення ,передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, а саме вимоги підпункту ж) пункту 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху ,затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 №1306.Просив позов задоволити, скасувати оскаржувану постанову.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження),фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за правилами спрощеного провадження за наявних у справі доказів без участі сторін.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 24.03.2023 інспектором з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Стінським М. П. в режимі фото/відеозйомки зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування, та сформоване повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії ЛВ №00345771, відповідно до якого водій транспортного засобу марки транспортного засобу BMW Іх3, номерний знак НОМЕР_1 , о 14:01:18 24.03.2023 на вулиці Самійленка, 11 у м. Львові здійснив зупинку в місцях зустрічного роз'їзду або об'їзду транспортного засобу, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП, чим порушив п.15.9 «ж» Правил дорожнього руху України.
Судом встановлено, що постановою інспектора з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Стінським М. П. серії РАП №1235115164 від 01 травня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.
За змістом даної постанови, директор ТОВ «ВТ ТЕХ СЕРВІС» ОСОБА_1 , будучи водієм транспортного засобу марки BMW ХЗ, номерний знак НОМЕР_1 , о 14:01:18 24.03.2023 на вулиці Самійленка, 11 у м. Львові здійснив зупинку в місцях зустрічного роз'їзду або об'їзду транспортного засобу, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП, чим порушив п.15.9 «ж» Правил дорожнього руху України.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 від 27.04.2022 року транспортний засіб марки BMW Іх3, номерний знак НОМЕР_1 на праві власності належить ТОВ «ВТ ТЕХ СЕРВІС».
Із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що директором ТОВ «ВТ ТЕХ СЕРВІС» є ОСОБА_1 .
У відповідності до ч. 1 ст. 9 Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі по тексту КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Згідно з статтею 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху України (далі по тексту ПДР України) ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
У відповідності до п. 1.10 ПДР України зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Відповідно до п. 1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Правила зупинки і стоянки закріплені у Розділі 15 ПДР України.
Так, у відповідності до п. 15.1 ПДР України, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху) (п. 15.2 ПДР України).
Пунктом 15.3. ПДР України передбачено, що у населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1, а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом.
Положеннями п. 15.4 ПДР країни встановлено заборону ставити транспортні засоби на проїзній частині в два і більше ряди.
Згідно з п. 1.10 ПДР України, проїзна частина елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги.
Автомобільна дорога, вулиця (дорога) частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу.
Підпунктом «ж» пункту 15.9. ПДР України передбачено, що зупинка забороняється у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився.
Згідно п. 13. 4 ПДР України якщо зустрічний роз'їзд утруднений, водій, на смузі руху якого є перешкода чи габарити транспортного засобу, яким він керує, заважають зустрічному руху, повинен дати дорогу.
Відповідно до п. 3 ч. 3 статті 265-4 КУпАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб:
1) поставлено на проїзній частині у два і більше рядів;
2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: а) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях; в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів; е) ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання; ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився; з) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду; и) розташовано на позначених відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою місцях, призначених для паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома);
3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками;
4) розташовано на виділеній смузі для руху громадського маршрутного транспорту;
5) розташовано на позначеній відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою велодоріжці;
6) перешкоджає руху або роботі снігоприбирального та іншого технологічного комунального транспорту у разі запровадження надзвичайного стану або у разі оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації;
7) порушує схему паркування транспортних засобів таким чином, що він блокує проїзд по двох або більше смугах руху.
Згідно ч. 3 статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до п. 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Положеннями статей 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно зі статтею 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення: прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами ч.1-3 статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України, визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, де вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, враховуючи основні засади адміністративного судочинства та вимоги законодавства України, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Як вбачається із повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії ЛВ №00345771 від 24.03.2023 року при складенні оскаржуваної постанови було проведено фотофіксацію правопорушення програмно-апаратним комплексом Інспектор Logic Instrument Fieldbook K80V2, про що відповідно до вимог ст. 283 КУпАП вказано у постанові.
Веб-сайт, посилання на який міститься в оскаржуваній постанові, http://inspector.lviv.ua через ідентифікатори доступу до фото/відеоматеріалів правопорушення - номер повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії ЛВ №00345771 від 24.03.2023 року транспортного засобу марки BMW Іх3, номерний знак НОМЕР_1 , містить 10 фотознімків, виконаних з різних ракурсів, які відображають: дату - 24.03.2023 року, час - 14:01.
Із розміщених фото вбачається, що автомобіль позивача не створював жодних перешкод для руху транспорту.
Як видно на фото, яке міститься на сайті, транспортний засіб здійснив зупинку в місці, де є можливим здійснити роз'їзд зустрічним автомобілям та об'їзд транспортного засобу, для якого є понад 4 метри вільної дороги.
Якщо поглянути на наступні світлини, то однозначно можна побачити, що зустрічний роз'їзд можливий для транспортний засобів з різними габаритами, зокрема і мікроавтобусом, при тому без жодних перешкод ,що підтверджується наявністю ще додаткових 0,5 метрів.
Матеріалами справи, зокрема, фотосвітлинами не підтверджується факт зупинки транспортного засобу позивачем у місці, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився.
Дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Крім цього, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Всупереч даним вимогам, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної постанови про накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена з порушенням норм законодавства, без належних та допустимих доказів, що призвело до незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.
За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам закону, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, що є що є підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.
У п. 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» N 36985/97 суд визначив, що адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має суб'єкт владних повноважень.
Аналогічну правову позицію визначив у Постанові від 31.01.2019 року Верховний суд у справі №760/10803/15-а зазначивши, що один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки в протилежному випадку презюмується, що вони є протиправними.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до змісту заяви, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати понесені на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: рахунок на оплату №14 від 18.03.2024 року; детальний опис робіт, виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги; платіжну інструкцію №0.0.3546665031.1 від 22.03.2024 року, акт надання послуг №14 від 19.03.2024, відповідно до яких вартість наданих адвокатом послуг складає 3000,00 грн.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
Згідно з частинами 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи незначну складність справи, а також предмет спору, суд дійшов висновку, що представник позивача довів обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу та його пропорційність відповідно до предмету спору на суму 3000,00 грн.
Оскільки позивачем дотримано вимоги ст. ст. 134, 139 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для задоволення заяви про витрати на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Беручи до уваги складність справи, виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих послуг та виконаних робіт, предмет спору та категорію (складність) справи, суд стягує на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради судових витрат у розмірі 536,80 грн.
Керуючись ст. ст. 77, 139, 242-246, 250, 255, 271, 286 КАС України, суд,-
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки та закриття провадження у справі - задовольнити.
Постанову інспектора з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Стінського Мирослава Павловича серії РАП №1235115164 від 01 травня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 грн. - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, ЄДРПОУ 44448833, 79008, Львів, пл. Ринок, 1, каб. 341;
Суддя Ванівський Ю. М.