91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
19.10.10 Справа № 17/197
За позовом Державного підприємства «Вугілля України»в особі філії «Донецьквуглезбут», м. Донецьк
до Державного підприємства «Первомайськвугілля», м. Первомайськ Луганської області
3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Публічне акціонерне товариство «Луганська вугільна компанія», м. Луганськ
про стягнення 149205 грн. 16 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача -Загнітко Я.А., довіреність № 22-12/48-Д від 22.12.2009;
від відповідача -Нікіша Н.Р., довіреність № 01/4-10-689 від 04.01.2010;
від 3-ї особи -Басова Г.А., довіреність № 04/д від 17.05.2010.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у сумі 149205,16 грн. за поставку вугільної продукції, якість якої не відповідає показникам зазначеним в посвідченнях про якість (згідно заяви позивача №355-юр від 25.08.2010).
У судовому засіданні 12.10.2010, відповідно до статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 19.10.2010 на 10 год. 10 хв.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву № 154 від 17.08.2010, де зокрема, зазначає, що у зв'язку з укладенням договору на переробку двальницької сировини з Публічним акціонерним товариством «Луганська вугільна компанія», вугілля, яке збагачувалось вказаним товариством направлялось ним за реквізитами споживачів, вказаними відповідачем. Претензій ані від позивача ані від вантажоотримувача щодо якості відправленого ПАТ «Луганська вугільна компанія»вугілля, відповідач не отримував. Таким чином відповідач не визнає заявлені до стягнення збитки, оскільки, на його думку, вони спричинені не з його вини.
3-я особа проти позовних вимог також заперечує, зазначає, що на виконання умов договору третя особа через контрагента ЗАТ «Криворізьке»у червні 2008 року. направила на відвантаження вугільну продукцію, що відповідала умовам договору. Цей факт підтверджується посвідченнями про якість вантажу за №№358 від 03.06.2008 р. та №363 від 06.06.2008.
Згідно посвідчення №358 партія вугільного концентрату мала наступні якісні показники: Зольність - 23%, волога -10,8%, вихід летучих речовин - 39,7 %.
Згідно посвідчення №358 партія вугільного концентрату мала наступні якісні показники: Зольність - 22,7%, волога -9,5%, вихід летучих речовин - 39,9 %.
Згідно умов договору №31 від 01.06.2005 ПрАТ «Луганська вугільна компанія»та ЗАТ «Криворізьке»виконали свої зобов'язання перед Відповідачем з відвантаження вугільного концентрату належним чином у відповідності з вимогами договору та доставила Позивачу якісну, продукцію, тобто таку продукцію яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із Відповідачем.
Крім того, 3-тя особа просить звернути увагу суду на те, що згідно з п. 4.3. Договору № 31 від 01.06.2005 відповідач (Замовник) зобов'язаний забезпечити організацію приймання та вхідного контролю продуктів збагачення у його споживачів згідно вимогам Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за кількістю та якістю (П-6, П-7), ДСТУ 4096-2002, ГОСТ 19242-73, та ін., а також вимогам цього Договору. У разі виявлення розбіжностей якісних показників продуктів збагачення, при вхідному контролі у споживачів від вказаних у посвідченні якості 3-ої особи (Виконавця), виклик представника Третьої особи (Виконавця) для участі у прийманні є обов'язковим.
Однак, 3-тя особа жодним чином не була повідомлена про наявність розбіжностей у якісних показниках продукції, жодного разу представник ПрАТ «Луганська вугільна компанія»не викликався для участі у прийманні вантажу, не вбачаючи що його участь є обов'язковою.
Згідно з п. 4.7 Договору Відповідач (Замовник) зобов'язаний передбачити у договорах із споживачами обов'язковий виклик представника вантажовідправника (ЗАТ «Криворізька») та Виконавця (ПрАТ «Луганська вугільна компанія») телеграмою при наявності претензій до якості або кількості продуктів збагачення, відвантажених Виконавцем та дотримання споживачами при прийманні продуктів збагачення Інструкцій №П-6 та №П-7.
Пункт 4.8. Договору також передбачає, що претензії по якості та кількості, оформлені в порушенні Інструкцій П-6 та П-7, умов цього договору, а також без участі представників Виконавця, до розгляду стороною Виконавця прийматися не будуть.
У даному випадку 3-тя особа не була повідомлена про розбіжність з якості між даними Виконавця та Вантажоотримувача. Відповідно й виклику представника 3-ої особи для проведення спільного приймання не було. Так, приймання продуктів збагачення, що зі слів позивача були неякісними, проводилися з порушенням умов договору №31, Інструкції №П-7, тобто в односторонньому порядку, чим було порушено умови договору та права 3-ої особи на проведення приймання продукції спільно.
Таким чином, 3-тя особа зазначає, що жодної матеріальної відповідальності за постачання вугільної продукції, що вказана в посвідченнях про якість №№358, 363 не несе.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, 3-ї особи, що прибули у судове засідання, суд
Між Державним підприємством «Вугілля України» в особі філії «Донецьквуглезбут»(позивач у справі), як Покупцем, та Державним підприємством «Первомайськвугілля», (відповідач у справі), як Продавцем, було укладено Договір поставки № 19-08/1-ЕН від 01.06.2008 (далі -Договір), згідно якого Постачальник на умовах передбачених даним Договором, зобов'язується поставити Покупцю вугільну продукцію (далі - Вугілля), а Покупець - прийняти та оплатити її на умовах Договору.
Згідно п. 2.1 Договору, вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах призначення DDР назва місця призначення за реквізитами Покупця, вказаних у додатках до Договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору, приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та від 25.04.1966 № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137 - 64 «Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикети. Правила прийоми по качеству», ДСТУ4083 - 2002 «Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови», ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування», ГТР 34.09.110-2003 «Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи»та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному Договору.
Як встановлено у пункті 4.8 Договору, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії Ванатжоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину більше допустимої похибки випробовування, Покупець або Вантажоотримувач протягом 24 годин з моменту отримання результатів зобов'язаний викликати Постачальника або Вантажовідправника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника Постачальника/вантажовідправника протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості, визначені лабораторією Вантажоотримувача.
Пунктом 5.3 Договору встановлено, що вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором Покупцем не приймається, не оплачується і повертається назад на адресу вантажовідправника, з дотриманням вимог пункту 6.4 цього Договору.
Згідно п.5.5 Договору, вартість залізничного тарифу за перевезення вугілля залізницею оплачує Покупець.
Сторонами в п. 6.1 Договору встановлено, що Постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов Договору.
Разом з цим, згідно п. 6.4 Договору, за постачання неякісного вугілля, Постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків Покупця та Вантажоотримувача, пов'язаних із постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до Вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складування, зберіганню, реалізації вугілля та ін.)
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору, 08.06.2008 та 10.06.2008, відповідач відвантажив вагони з вугіллям загальною масою 758 тон за залізничними накладними:
№ 50247077 (вагони № 67868943, 67914457, 67676478, 66167826) в кількості 278000 кг, на суму згідно накладної 21726 грн.;
№ 50247155 (вагони № 63364830, 68780246, 65362477) в кількості 21000 кг, на суму 37871,00 грн.;
№ 50247160 (вагони № 65292930, 66027210, 64523970, 67150862) в кількості 270000 кг - досилка по даній накладній даних 4 вагонів до основної накладної № 50247155.
Вантажоотримувачем вказаної вугільної продукції є Бурштинська ТЕС ВАТ «Західенерго»згідно до договору поставки № 02-ЕН/08 від 20.07.2007, укладеного між ДП «Вугілля України»та ВАТ «Західенерго».
Під час контрольного випробування вугілля на Бурштинській ТЕС, було виявлено невідповідність вугілля якісним характеристикам, що не відповідає умовам Договору.
Так фактична вологість вугілля склала 14,2 % та 14,5% проти 14% гранично допустимих за Договором, що підтверджується Актами приймання вугілля № 5027 від 11.06.2008, № 5078 від 12.06.2008, складеними і підписаними уповноваженими працівниками Бурштинської ТЕС і працівниками ДП «Укрвуглеякість», які діяли на підставі довіреностей. Як зазначено у вказаних актах, представники Вантажовідправника за довіреністю № 541 від 10.06.2008 Болдарева О.А. та Храківська І.О. від підпису безпідставно відмовились без зазначення підстав такої відмови.
У зв'язку з перевищенням встановлених договором гранично допустимих критеріїв якості, вугілля було повернуто вантажовідправнику ДП «Луганськвугілля»13.06.2007, 04.07.2007, 05.07.2007, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 36314462 від 11.06.2008, № 36314465 від 12.06.2008, № 36314466 від 12.06.2008 виданими залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці та переліком ТехПД-4 Львівської залізниці № 523 від 11.06.2008, № 511 від 12.06.2008, 541 від 13.06.2008 про проведення платежів.
Поставкою вугілля з перевищенням гранично допустимих критеріїв його якості вантажоотримувачу ВАТ «Західенерго»було завдано збитки на суму 131075,84 грн., зокрема сплатою залізниці:
- плати за користування вагонами в сумі 4197,36 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується відомостями плати за користування вагонами №№ 11061578 від 11.06.2008, 12061593 від 12.06.2008 та переліками ТехПД-4 Львівської залізниці №№ 523 від 11.06.2008, 541 від 13.06.2008 про проведення платежів.
- зборів за оформлення документів на повернення вагонів в сумі 1071,12 грн., з урахуванням ПДВ, що підтверджується накопичувальними картками зборів за роботи №№ 12060319 від 12.06.2008, 12060320 від 12.06.2008 та переліком ТехПД-4 Львівської залізниці №№ 511 від 12.06.2008, 541 від 13.06.2008 про проведення платежів.
Дану суму, а також судові витрати, рішенням господарського суду м. Києва у справі № 1/117 від 27.03.2009 було стягнуто з позивача у цій справі на користь ВАТ «Західенерго», яку ним було сплачено, що підтверджується Актом зарахування однорідних зустрічних вимог від 01.10.2009 (а.с.44).
ДП «Вугілля України», не отримавши у власність від підприємства від ДП «Первомайськвугілля»вугілля, понесло безпідставних витрат, оскільки оплатило, згідно з п. 5.5. Договору, вартість його перевезення від Вантажовідправника до Вантажоотримувача у сумі 71516,4грн. з ПДВ, що підтверджується залізничними накладними №№ 50247077; 50247155; 50247160.
Як зазначає позивач, у зв'язку з тим, що переадресація вугілля відбулася з вини відповідача, він, згідно п. 6.4 Договору зобов'язаний компенсувати всі витрати ТЕС Вантажоотримувача та Покупця.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача збитки у сумі 149205,16 грн., де 71516,40 грн. -залізничний тариф від станції Стаханов до станції Бурштин, 71534,25 грн. -залізничний тариф від станції Бурштин до станції Стаханов та додаткові збори і послуги, 4197,36 грн. -плата за користування вагонами, зазначеними у залізничних накладних № 50247077 (вагони № 67868943, 67914457, 67676478, 66167826); № 50247155 (вагони № 63364830, 68780246, 65362477); № 50247160 (вагони № 65292930, 66027210, 64523970, 67150862), 1071,12 грн. -збори за оформлення документів на повернення вагонів та 886,03 грн. -судові витрати у справі № 1/117.
Відповідач та 3-тя особа проти позову заперечують з підстав, викладених вище.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Факт укладення сторонами у справі Договору № 11-01/2/ЕН від 01.03.2007 підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.
Суть спірних правовідносин за цією справою стосуються того, чи спричинили дії або бездіяльність відповідача щодо належного виконання договірних зобов'язань до спричинення збитків позивачу у заявленій сумі.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Аналогічна норма міститься і у ст. 224 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, а саме учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 Господарського кодексу України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у т.ч. боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші...), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.
За правилами п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зазнати для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Подібна норма міститься і у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України де під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення відповідачем за спірними правовідносинами. Розмір понесених ним збитків підтверджується матеріалами справи та обставинами, викладеними вище.
Зокрема, суд вважає підставним стягнення з відповідача суми збитків, яка складається з: 71516,40 грн. -залізничний тариф від станції Стаханов до станції Бурштин, 71534,25 грн. -залізничний тариф від станції Бурштин до станції Стаханов та додаткові збори і послуги, 4197,36 грн. -плата за користування вагонами, зазначеними у залізничних накладних № 50247077 (вагони № 67868943, 67914457, 67676478, 66167826); № 50247155 (вагони № 63364830, 68780246, 65362477); № 50247160 (вагони № 65292930, 66027210, 64523970, 67150862), 1071,12 грн. -збори за оформлення документів на повернення вагонів.
Доводи відповідача стосовно того, що поставка неякісного вугілля сталась не з його вини та представники відповідача не були присутніми при спільному опробуванні вугілля судом не можуть вважатись підставними з огляду на приписи пунктів 4.8 та 6.4 Договору.
Зокрема, пунктом 5.3 Договору встановлено, що вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором Покупцем не приймається, не оплачується і повертається назад на адресу вантажовідправника, з дотриманням вимог пункту 6.4 цього Договору.
Згідно пункту 6.4 Договору, за постачання неякісного вугілля, Постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків Покупця та Вантажоотримувача, пов'язаних із постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до Вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складування, зберіганню, реалізації вугілля та ін.)
Вищевказані витрати позивача у зв'язку з постачанням вугілля неналежної якості в сумах: 71516,40 грн. -залізничний тариф від станції Стаханов до станції Бурштин підтверджується залізничними накладними №№ 50247077; 50247155; 50247160, 71534,25 грн. -залізничний тариф від станції Бурштин до станції Стаханов та додаткові збори і послуги; плата за користування вагонами в сумі 4197,36 грн., що підтверджується відомостями плати за користування вагонами №№ 11061578 від 11.06.2008, 12061593 від 12.06.2008 та переліками ТехПД-4 Львівської залізниці №№ 523 від 11.06.2008, 541 від 13.06.2008 про проведення платежів; збори за оформлення документів на повернення вагонів в сумі 1071,12 грн., що підтверджується накопичувальними картками зборів за роботи №№ 12060319 від 12.06.2008, 12060320 від 12.06.2008 та переліком ТехПД-4 Львівської залізниці №№ 511 від 12.06.2008, 541 від 13.06.2008 про проведення платежів.
Згідно з пунктом 1.1 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі -Правила), платежі за перевезення вантажів і надання додаткових послуг можуть уноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.
Розрахунки векселями можуть здійснюватися тільки через управління залізниць згідно з діючим законодавством.
Плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. До внесення цієї плати відправлення вантажу може бути затримано, за час затримки залізниця стягує з відправника плату за користування вагонами (контейнерами), передбачену ст.119 Статуту, а також пеню у розмірі, встановленому законодавством (пункт 1.2 Правил).
Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення (пункт 1.3 Правил).
Якщо відправник (одержувач) не внесе залізниці належні їй платежі, то залізниця для покриття своїх витрат використовує заставне право і реалізує вантаж згідно зі статтями 49, 51 Статуту (пункт 1.4 Правил).
З аналізу вказаних норм вбачається, що провізна плата вноситься під час оформлення перевезення, а не після прибуття вантажу на станцію призначення. Без внесення провізної плати залізниця не буде здійснювати перевезення та може затримати вантаж.
З наведеного вбачається, що залізниця не здійснила би перевезення вантажу на станцію Бурштин, як би позивач не сплатив провізну плату у сумі 71516,40 грн., розмір якої підтверджується залізничними накладними, вказаними вище.
Стосовно стягнення з відповідача збитків у сумі 886,03 грн. -судових витрат у справі № 1/117, які поніс позивач у даній справі, суд зазначає про безпідставність заявлення такої вимоги з огляду на те, що вказана сума не є збитками в розумінні вище перелічених норм законодавства та умовами Договору не передбачено повернення саме таких витрат відповідачем позивачу.
Згідно статей 33-35 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення збитків з відповідача у сумі 148319,13 грн. В решті вимог слід відмовити.
З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково з віднесенням судових витрат на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства „Первомайськвугілля”, м. Первомайськ Луганської області, вул. Куйбишева, 18а, ідентифікаційний код 32320594, на користь Державного підприємства „Вугілля України”, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 32709929, в особі філії „Донецьвуглезбут”, м. Донецьк, пр-т Б. Хмельницького, 69, ідентифікаційний код 35210979, збитки у сумі 148319,13 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1483,19 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,60 грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено: 25.10.2010.
Суддя О.С.Фонова