Справа № 308/3436/24
02 квітня 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Маняка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ ФК «ЄАПБ» або позивач) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №22909690 від 06.02.2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.02.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитний договір №22909690 від 06.02.2022 року.
Зазначає, що відповідачем належним чином взяті на себе зобов'язання, які визначені вказаними кредитним договором, не виконуються, що є підставою для стягнення заборгованості у сумі 26 145,00 грн., з яких: 5 100,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21 045,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
При цьому, первинними кредиторами було відступлено право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів», яке набуло право вимоги на підставі договору факторингу за кредитним договором №22909690 від 06.02.2022 року.
07.03.2024 року через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, який мотивує тим, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами ті обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, зокрема не надані докази передачі права вимоги за кредитним договором, а також первинні бухгалтерські документи за кредитним договором №22909690 від 06.02.2022 року, що підтверджують факт отримання та користування відповідачем кредитними коштами. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не відображає необхідні відомості, такі як нарахування, переведення кредиту в прострочений, тощо. Позивачем не обґрунтовано нарахування відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування, оскільки договір укладений строком на 360 днів, а його строк сплив 01.02.2023 року. Позивачем не надано доказів отримання відповідачем кредитних коштів за договором №22909690 від 06.02.2022. Враховуючи вище викладене, просить суд відмовити в задоволенні позову.
29.03.2024 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано до суду відповідь на відзив, який мотивує тим, що інформаційною довідкою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ТОВ «УПР» вих. № 1-2902 від 29.02.2024 підтверджується отримання відповідачем кредитних коштів. Факт переходу права грошової вимоги від ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» до ТОВ ФК «ЄАПБ» відносно ОСОБА_1 підтверджується договором факторингу №11082023 від 11.08.2023 року, який оплачений на підставі платіжної інструкції № 20086 від 15.08.2023, актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №11082023, витягом з реєстру боржників від 11.08.2023. Щодо твердження відповідача про безпідставність нарахування відсотків поза межами строку дії кредитного договору звертає увагу суду на те, що у відповідності до умов укладеного договору нарахування відсотків здійснювалось саме за кожен день користування кредитом, тобто умовами договору не передбачена відповідальність за неналежне виконання зобов'язання позичальником згідно ст.625 ЦК України.
Сторони, їх представники в судове засідання не з'явилися. Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до вимог п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором №22909690 від 06.02.2022 року у сумі 26 145,00 грн., з яких: 5 100,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21 045,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
У той же час, із наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 31.01.2024 не вбачається періоду, за який її обраховано, а також процентної ставки нарахування відсотків та дані про суми, що були сплачені позичальником.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) наголосив на тому, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
До подібних висновків дійшов Верховний Суду у постанові від 22 червня 2022 року у справі № 296/7213/15, провадження № 61-10125 св 21.
Враховуючи предмет спору та те, що необхідність отримання розрахунку із відображенням у такому всіх необхідних складових сприятиме повному та всебічному встановленню усіх обставин у справі, суд приходить до висновку про необхідність витребування доказів у позивача.
Керуючись статтями 12, 84, 353 Цивільного процесуального кодексу України суд,-
Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» детальний розрахунок заборгованості за за кредитним договором №22909690 від 06.02.2022 року.
Витребувані судом докази необхідно подати до 11.04.2024 року. У разі неподання витребуваних доказів справу буде вирішено на підставі наявних матеріалів.
Відкласти розгляд справи на 11.04.2024 на 09:00 год.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Голяна