Справа № 305/1129/19
Провадження по справі 1-кп/305/46/24
02.04.2024 Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши матеріали кримінального провадження за № 12017070140000689 від 24 червня 2017 року внесені до ЄРДР у відношенні
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утримані має 1 н/л дитину, в/зобов'язаного, не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
Зміст пред'явленого органом досудового розслідування обвинувачення.
02 листопада 2013 року близько 23 години 30 хвилин, перебуваючи на базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка розташована в АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , за попередньою змовою та діючи у групі з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцем АДРЕСА_3 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_4 , на прізвисько «Цигано», ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на прізвисько " ОСОБА_9 ", мешканцем АДРЕСА_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканцем АДРЕСА_6 на прізвисько "Дякуца", ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканцем АДРЕСА_7 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканцем АДРЕСА_7 , на прізвисько «Чабану», ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на прізвисько «Лео», мешканцем АДРЕСА_4 , застосовуючи заздалегідь заготовленні предмети, зброю невстановленої моделі та біти, умисно, безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та явною зневагою до ОСОБА_14 , а також існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, з метою самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, вчинили хуліганські дії відносно ОСОБА_14 , із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.
Зокрема, це відобразилось у тому, що 02 листопада 2013 року близько 23 години 30 хвилин ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , перебуваючи на базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка розташована в АДРЕСА_2 , застосовуючи заздалегідь заготовленні предмети, пістолет, гладкоствольну рушницю та біти, умисно, за попередньою змовою та діючи у групі осіб, грубо порушуючи громадський порядок, безпричинно та з хуліганських мотивів, з метою залякування, напали на відпочиваючих та висловлюючи погрозу розправитися з ними, демонстративно з використанням зброї невстановленої моделі та предметів, спеціально пристосованих і заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, здійснили свій злочинний намір об'єднаний єдиним умислом, який полягав у залякуванні відпочивальників та нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, а саме ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , перебуваючи на території вказаної бази відпочинку голосно висловлювали погрози розправитися з усіма присутніми відпочивальниками, підтверджуючи це демонстрацією зброї невстановленої моделі та предметів схожих на дерев'яну біту, ножі, а інші, зокрема ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , підбігли до ОСОБА_14 , який відпочивав на терасі вказаної бази відпочинку, після чого ОСОБА_15 наніс потерпілому удар ногою по голові, від чого ОСОБА_14 впав на підлогу, ОСОБА_11 своєю чергою, застосовуючи пістолет невстановленої моделі, здійснив, з метою залякування, два неприцільні постріли та наніс рукояткою пістолета два удари по голові ОСОБА_14 , після чого ОСОБА_12 , тримаючи в руках дерев'яну лапку від стільця, наніс декілька ударів по голові ОСОБА_14 , внаслідок чого заподіяли потерпілому ОСОБА_14 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 144 від 02.12.2013 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.
Фактичні обставини встановлені судом.
Прокурор ОСОБА_3 у судових дебатах підтримав обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 296 КК України, посилаючись на обставини викладені в обвинувальному акті та прохав суд визнати винним обвинуваченого та обрати покарання - 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України, звільнити ОСОБА_4 від покарання.
Адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у судових дебатах посилаючись на те, що органом досудового слідства та під час судового розгляду не здобуто доказів про винуватість ОСОБА_4 у скоєнні хуліганських дій не доведено його участь у скоєнні пред'явленого йому кримінального правопорушення.
Надані суду письмові докази не тільки підтверджують, але і повністю спростовують вину ОСОБА_4 . З цих підстав просили виправдати ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 296 КК України.
Так в ході судового розгляду по суті, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 4 ст. 296 КК України категорично заперечив, пояснив, що у той вечір він перебував зі своєю дівчиною і не був на місці події. Надавати покази з приводу даного інциденту він відмовляється.
Потерпіла ОСОБА_16 в судові засідання з часу надходження вказаного кримінального провадження не з'являлася з 12.06.2019 року. Систематичні виклики її в суд потерпілою ігнорувалися, судові повістки поверталися до суду з відмітками про її відсутність або про її небажання їх отримувати. Однак, надала суду власноручно написану заяву про розгляд справи за її відсутності. В ході судового слідства встановлено, що потерпіла ОСОБА_16 не була безпосереднім очевидцем події, 02 листопада 2013 року на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », тому судом було прийнято рішення про розгляд справи без її присутності.
Слід зазначити, що протягом п'яти років сторона обвинувачення жодного разу не забезпечила в суд свідків, натомість суд сприяв їх виклику в суд судовими повістками, однак безрезультатно.
Внаслідок систематичної неявки свідків в судове засідання судом було прийнято рішення про відмову їх виклику в суд для допиту, а саме це свідків: ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
Дослідження та надання оцінки доказів наданих суду на підтвердження винуватості обвинуваченого:
-так згідно з протоколом огляду від 03.11.2013 року в с. Біла Церква, Рахівського району, Закарпатської області, слідчим ОСОБА_19 , оглянуто об'єкт бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з детальним описом місця його розташування описано деталі огляду автомобіля «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_1 з вилученням паспорта на ім'я ОСОБА_20 також вилучено ніж, гільзу та дерев'яну палку.
-згідно з медичним висновком № 144 від 10.11.2013 року смерть ОСОБА_14 настала внаслідок важкої мозкової коми, що розвинулася на фоні закритої черепно-мозкової травми, переломами кісток склепіння і основи лівої половини черепа та важким забоєм головного мозку. При судово-медичному дослідженні трупа виявлені слідуючі тілесні ушкодження. Потерпілий в момент нанесення йому ударів в область голови та правого плечового поясу міг знаходитися тільки в горизонтальному або близькому до нього положенні, але не в лежачому. Враховуючи кількість та характер ушкоджень у ОСОБА_14 , вважаю, що йому було нанесено не менше, як 8 ударів. Після нанесення ударів в область голови, які потягли за собою важку черепно-мозкову травму і які вважає були першими, потерпілий мав втрачати свідомість і тому чинити якісь активні дії не міг, в тому числі з метою самооборони під час нападу. По давності виникнення ушкодження у потерпілого ОСОБА_14 вкладаються в строк події, що мала місце 02 листопада 2013 року. З гематоми правої плевральної порожнини взято рідку кров для судово-токсикологічного дослідження, яка дає інформацію про стан наявності чи відсутності алкогольного сп'яніння потерпілого в момент отримання травми. Згідно з актом № 2097 судово-токсикологічного дослідження в крові з гематоми трупа громадянина ОСОБА_14 етилового спирту не виявлено. Це свідчить про те, що в момент отримання травми потерпілий був тверезий.
-згідно з вимогою ВІТ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_4 є не судимий;
-згідно з протоколом пред'явлення особи для впізнання від 05.11.2013 року свідок ОСОБА_18 пояснив, що візуально може впізнати осіб за зовнішніми рисами обличчя та визнав серед пред'явлених осіб ОСОБА_4 особу на фото під № 2 по зовнішніх рисах обличчя;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 23.12.2013 року слідчим ОСОБА_21 за участю свідка ОСОБА_18 проведено обставини вчинення хуліганських дій та умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_14 02.11.2013 року, де він вказав, що серед нападників був і хлопець по імені ОСОБА_4 всі були у темному одязі та з бітами, в одного з них був обріз;
-протоколом огляду від 03.11.2013 року слідчий ОСОБА_22 провів огляд відпочинкового комплексу «Ла Албуш», однак оскільки даний протокол наданий в копії, є нечитабельним, тому суд його не досліджував;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 04.11.2013 року слідчий ОСОБА_23 провів такий за участі свідка ОСОБА_17 , який вказав на обставини сутички між потерпілим ОСОБА_14 та групою хлопців, однак ним не вказано про те, що саме ОСОБА_4 був там присутнім та вчиняв які-небудь хуліганські дії.
Жодних інших доказів, які би свідчили про причетність ОСОБА_4 до скоєння хуліганських дій, суду стороною публічного обвинувачення не надано.
Таким чином судом досліджено в ході судового засідання всі надані прокурором докази.
Зокрема, з протоколів пред'явлення особи до впізнання жоден зі свідків, а це ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , не вказали, за якими ознаками вони розпізнали особу ОСОБА_4 , обмежившись загальним викладенням - за загальними рисами, що є неприпустимим та прямо суперечить вимогам ст. 228 КПК України.
Стороною обвинувачення не надано суду витягу з ЄРДР, із зазначенням коли, хто, за яких обставин за якою правовою кваліфікацією вніс відомості про реєстрацію кримінального правопорушення у графі № 7 вказаного реєстру відсутнє присилання про це.
Не надано суду процесуальних документів, а саме: постанов внесених в порядку ст. 37 КПК України про призначення прокурора та можливої його заміни, ст. 39 КПК України, про призначення слідчого.
У доданому до обвинувального акта реєстру слідує, що 03.11.2013 року призначено слідчого, та того ж дня призначено процесуального керівника прокурором кого саме не визначено. З наданих суду доказів слідує, що згідно з процесуальними документами фігурують слідчі: ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 . прокурори: ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 .
Однак, перевірити їх повноваження у даному провадженні є неможливим за відсутності надання процесуальних постанов, якщо такі існують.
Згідно зі ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду й вимоги до такої постанови викладені у ч. 4 ст. 110 КПК України.
Рішення слідчого, дізнавача, прокурора, приймаються у формі постанови (ч. 3 ст. 110 КПК України), а за відсутності такої постанови, обумовлює недопустимість доказів зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора чи прокурорів який (які) не мав чи не мали на те повноважень.
При цьому витяг з ЄРДР не може замінити постанову, оскільки він не є кримінально-процесуальним рішенням (Постанова об'єднаної палати касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.02.2021 року справа № 754/7061/15).
Стосовно протоколів пред'явлення особи для впізнання, суд зазначає таке.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 228 КПК України перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа яка визнає впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вид, їх прикмети, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол.
Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими визнає особу, особу може визнати за сукупністю ознак та зазначається, за яких саме ознак вона може визнати особу.
Натомість у вказаних протоколах слідчий відмітив, що свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_17 упізнати осіб можуть за зовнішніми рисами обличчя. Що не узгоджується з вимогами ст. 228 КПК України.
Незрозумілим суду є зазначення про впізнання осіб, тобто у множинному вимірі.
За таких обставин, суд визнає протоколи пред'явлення особи для визнання неналежними та недопустимими доказами.
ОСОБА_4 міг бути присутнім під час проведення впізнання він ніде не переховувався, однак його жодного разу не залучали на таку слідчу дію.
Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_17 слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК України не допитувалися (за винятком випадків) з матеріалів справи не вбачається підстав, які би могли унеможливити їх допит в суді, численні неодноразові виклики їх в суд, приводи в суд через працівників поліції виконані не були, доказів вчинення тиску на свідків не доведено.
Таким чином, слідчий ОСОБА_35 самостійно визначив саме таку тактику досудового розслідування.
Отже, як слідує з обвинувального акта, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб із застосуванням предметів спеціально пристосованих або заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень.
Як це вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_4 02.11.2013 року перебував о 23 год 30 хв на території бази відпочинку в с. Біла Церква, Рахівського району, Закарпатської області «Ла Албуш», де відпочивав з групою товаришів.
Жодними доказами не доведено, що ОСОБА_4 своїми діями вчинив чи сприяв скоєнню хуліганських дій, його особиста присутність у компанії людей, тобто формальна присутність без вчинення яких-небудь конкретних дій, не містить в собі ознак кримінального правопорушення, отже стороною обвинувачення вина ОСОБА_4 є недоведеною, а під час судового розгляду свого підтвердження не знайшла.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вказана норма закону повністю узгоджується зі ст. 62 Конституції України, відповідно до положень якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особу винною у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом оцінює кожний доказ з погляду належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з погляду достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Підстави для зміни обвинувачення в суді відсутні.
Пленум Верховного Суду України у п. 23 своєї постанови «При виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду і постановлення вироку" № 5 від 29.06.1990 року, звернув увагу судам, що у випадку коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи, у вчиненні кримінального правопорушення.
У разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим згідно з п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України ухвалюється виправдувальний вирок.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Речових доказів у справі суд не досліджував з підстав не надання таких суду для огляду пославшись в обвинувальному акті на те, що такі повернуто засудженому ОСОБА_7 вироком суду від 17.11.2016 року.
Таким чином, суду не надано стороною обвинувачення жодного доказу винуватості ОСОБА_4 .
Наведені в обвинувальному акті загальні докази типу «голосно висловлювали погрози відпочивальникам, розправитися з ними погрожуючи зброєю та предметів для нанесення тілесних ушкоджень» має загальний характер. Жоден з відпочивальників з цього приводу не допитувався, як в ході досудового, так і в ході судового слідства.
Згідно з ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права й обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Письмової згоди в порядку ч. 7 ст. 55 КПК України, потерпілою не надавалося, прокурор про це суду доказів не надав.
Таким чином, залучення потерпілого у даному кримінальному провадженні проведено з грубим порушенням вимог ст. ст. 55, 56, 57 КПК України.
Органом досудового розслідування, а в ході судового розгляду прокурором не доведено вчинення будь-яких хуліганських дій ОСОБА_4 його зв'язок з особами, що вказані в обвинувальному акті ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_36 та ОСОБА_12 , є також недоведеним.
Надаючи правову оцінку наданим стороною обвинувачення доказам, суд приходить до висновку, що вони не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, суд виходячи з тих обставин, які суд зазначив вище, посилаючись на зазначені судом норми діючого законодавства.
Виходячи із засад кримінального судочинства за змістом ст. 7 КПК України, одним з основних є принцип верховенства права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. Згідно зі ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному правопорушенню, доки її вину не буде доведено у порядку передбаченому КПК України і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом у скоєнні ним кримінального правопорушення за ознаками ч. 4 ст. 296 КК України.
Єдиним доказом, який на думку обвинувачення викриває ОСОБА_4 у вчиненні хуліганських дій були та є протоколи пред'явлення особи для впізнання, яким суд надав належну правову оцінку.
Водночас жоден процесуальний доказ, наданий суду, не вказує на пряму участь у хуліганських діях ОСОБА_4 .
Виходячи з наведеного, суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, ухвалює виправдувальний вирок та визнає ОСОБА_4 невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 4 ст. 296 КК України у зв'язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
Речові докази відповідно до ст. 100 КПК України, повернуто ОСОБА_7 у ході розгляду іншого кримінального провадження.
Процесуальні витрати відшкодовано іншим засудженим ОСОБА_7
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 373, 374, 615 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 4 ст. 296 КК України та виправдати у зв'язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
Речові докази: автомобіль марки «HUMMER», моделі «НЗ» серійним номером НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , Чеської республіки; камуфляжний одяг - куртку та штани, упаковані у картонну коробку, скріплену биркою із підписами понятих та учасників процесуальної дії, по вступу вироку в законну силу залишені ОСОБА_7 , а дерев'яна біта, яка зберігалася у кімнаті речових доказів Рахівського ВП Тячівського ВП ГУ Національної поліції України в Закарпатській області, після вступу вироку в законну силу - знищено.
На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому ОСОБА_4 та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: ОСОБА_1