Справа № 152/405/24
2-о/152/28/24
Іменем України
03 квітня 2024 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області
у складі: головуючого судді Роздорожної А.Г.,
за участі секретаря судового засідання Сербіної М.В.,
представника заявника - адвоката Країла С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області) про встановлення факту, що має юридичне значення (факту проживання), -
Ухвалою суду від 19 березня 2024 року відкрито провадження у цій справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті з викликом сторін.
Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримав повністю та просив її задовольнити.
Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в судове засідання не з'явилася. 2 квітня 2024 року до суду від неї надійшли додаткові пояснення, в яких вона вказує, що Законом передбачено позасудовий порядок установлення юридичного факту, про який просить заявниця. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Заявниця, згідно з чинним законодавством має можливість одержати документ, що засвідчує факт проживання у місцевості, яка згідно з переліком населених пунктів, відноситься до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, звернувшись до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, саме в позасудовому порядку. Тому, вимоги заявниці про встановлення факту проживання в певний час на території, яка згідно з переліком населених пунктів відноситься до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства, оскільки для встановлення таких фактів передбачений інший позасудовий порядок. Окрім цього, представник заінтересованої особи вказала, що заява про встановлення факту постійного проживання у визначеному місці не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки в даному випадку має місце спір між заявницею та територіальним органом Пенсійного фонду України щодо права на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Представник заінтересованої особи просила у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити та розглянути справу без участі представника Головного управління.
Заслухавши представника заявника, дослідивши заяву, Суд вважає, що провадження у цій справі слід закрити з огляду на таке.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1)родинних відносин між фізичними особами; 2)перебування фізичної особи на утриманні; 3)каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4)реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5)проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6)належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7)народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8)смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9)смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).
Визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
При цьому суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, закриває провадження у ній.
Визначаючи, чи пов'язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, Суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Вимоги заявника у цій справі за своїм предметом та можливими правовими наслідками пов'язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, вважається недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в аналізі застосування частини шостої статті 294 ЦПК України виходить з того, що залишити без розгляду заяву, подану в порядку окремого провадження, у зв'язку із встановленням існування спору про право можливо виключно у тому разі, якщо виявлений спір можливо вирішити саме в порядку цивільного судочинства.
Якщо ж такий спір вирішити в порядку цивільного судочинства неможливо, суд повинен закрити провадження у справі (або відмовити у відкритті провадження на стадії прийняття поданої заяви) із зазначенням правильного для вирішення такого правового питання виду судочинства.
В даному випадку має місце спір заявника з органом, який уповноважений приймати рішення про призначення пенсії. Такий спір, на переконання суду, повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 257-261, 255, 293, 294 ЦПК України, суд, -
Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 (заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області) про встановлення факту, що має юридичне значення (факту проживання) - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України у зв'язку з тим, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Головуючий суддя Андрея РОЗДОРОЖНА