Справа № 22 - 10149 -2010 р. Головуючий у 1 інстанції - Лазаренко В.В..
Доповідач - Лапчевська О.Ф.
19 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - судді - Лапчевської О.Ф.
Суддів - Корчевного Г.В., Слюсар Т.А.
При секретарі - Падун Р.В., Неволіній Н.М.
За участю
представника відповідачів - ОСОБА_1
відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3
позивача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_3
на рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 30 квітня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про розподіл будинку, виділення в натурі частки із спільного майна та визнання порядку користування земельною ділянкою, -
Рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 30 квітня 2010 року позов задоволено повністю.
ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Судом не враховані фактичні обставини справи, а саме наявність договору дарування від 18 грудня 1989 року 1\2 частини будинку, яким визначені як його частка, так і приміщення які йому належать. Щодо земельної ділянки, то з 1994 року між землекористувачами було досягнуто домовленість щодо порядку користування, узгоджені межі і з того часу межі ділянок не змінювались. Не враховано судом вимоги ст. 377 ЦК України. Просив рішення суду скасувати, та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
ОСОБА_3 також подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що належна їй на праві власності 1\4 частка будинку вже має визначені приміщення. Щодо земельної ділянки, то на протязі багатьох років між попередніми власниками будинку було визначено межі ділянок та порядок користуванні, а тому позивач, як новий власник бачив яка земельна ділянка переходила до нього з частиною будинку і має попередню угоду визнавати. Просила рішення суду скасувати, та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
ОСОБА_3, ОСОБА_5, їх представник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі. Суду пояснили, що проведений поділ будинку відповідає фактичним приміщенням, які кожен з співвласників займає. Перерозподіл земельної ділянки порушує їх право користування, оскільки на їх ділянках знаходяться допоміжні приміщення, прокладені комунікації.
ОСОБА_4 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, суду пояснив, що розмір земельної ділянки, яка у нього в користуванні не відповідає ідеальній долі у спів власності на будинок.
Заслухавши доповідь судді Лапчевської О.Ф., пояснення сторін, представника, дослідивши та обговоривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з слідуючих підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
З матеріалів справи встановлено, що сторонам по справі належить АДРЕСА_1.
Згідно договору дарування від 17 квітня 2009 року ОСОБА_8 подарувала, а ОСОБА_4 та ОСОБА_7 прийняли в дар в рівних частинах у власність 1/4 частину житлового АДРЕСА_1, житловою площею 73,8 кв.м (а.с.З).
Відповідно до договору дарування від 17 листопада 2008 року ОСОБА_9 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла в дар 1\4 частину житлового АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходяться по АДРЕСА_1. Житловий будинок в цілому дерев'яний, частково обкладений цеглою, розмір житлової площі 73,80 кв.м, має господарські споруди: сарай під літерою «Б», вбиральня під літерою «Г», вбиральня під літ. «Е», (а.с.69).
Згідно договору дарування від 18.12.1992 року ОСОБА_10 подарувала, а ОСОБА_5 прийняв в дар 1\2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Цілий будинок дерев'яний частково обкладений цеглою, одноповерховий, розміром жилої площі 73,8 кв. м., з господарськими будівлями та спорудами розміщеними на земельній ділянці т розміром 805 кв.м. (а.с.70).
З наведених доказів суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку, що спірний будинок належить сторонам на праві спільної часткової власності.
Згідно з поверховим планом, який виготовлений Київським МБТІ станом на 15.08.2007 року, спірний житловий будинок має загальну площу 123,5 кв. м без врахування самовільно прибудованої веранди літ. „а-8" - приміщення № 3-І площею 9,1 м (а.с. 6, 8) у складі трьох квартир.
ОСОБА_3 фактично користується квартирою №1, загальною площею 32,8 м", яка 1 складається з приміщень: № 1-І коридор площею 7,0 м2; № 1-І! кухня площею 6,1 м2; № 1-3 [ кухня площею 8,1 м.кв.; № 1-4 житлова кімната площею 11,6 м.
Позивачі ОСОБА_7 та ОСОБА_4 спільно користуються квартирою №2, загальною площею 19,7 м2, у складі приміщень: № 2-1 кухня площею 5,7 м2; № 2-2 житлова І кімната площею 14,0 м2; № 2-І веранда площею 5,0 м2.
Відповідач ОСОБА_5 фактично користується квартирою № 3, загальною площею 66,0 кв.м, без врахування самовільно прибудованої веранди літ «а - 8» приміщення №3-1 площею 9,1 кв.м, у складі наступних приміщень: № 3-2 житлова площею 12,4 м"; № 3-3 житлова площею 11,7 м ; № 3-4 житлова площею 24,1 м ; № 3-5 кухня площею 7,5 м2; № 3-6 санвузол площею 6,9 м2.
Задовольняючи позовні вимоги в частині поділу житлового будинку та виділ в натурі часток за фактичним порядком користування ним між його співвласниками, без врахування самовільно прибудованих або побудованих будівель на три ізольовані квартири № 1, № 2, № 3, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з вимог ст.ст. 358, 367, 364 ЦК України та висновку судової будівельно-технічної експертизи № 123\134-09 від 30 грудня 2009 року.
Не заперечували в суді апеляційної інстанції і самі сторони, що в частині поділу будинку їх права не порушені, оскільки поділ проведено по фактичному порядку користування.
Щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою, то з матеріалів справи встановлено наступне.
Загальна площа земельної ділянки, на якій розташований спірний будинок, відповідно до плану земельної ділянки складеного Київським МБТІ 15.08.2007 року (а.с. 7), складає 0,1031 га.
Відповідно до висновку №123/134/09 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 30.12.2009 року, вбачається, що загальна площа земельної АДРЕСА_1 відповідно до проведених експертом замірів, виконаних під проведення огляду об'єктів дослідження в межах встановленої огорожі по периметру земельної ділянки складає 0,0938 га.
Проведеними замірами земельної ділянки встановлено, що ОСОБА_3 користується частиною земельною ділянки площею 0,0330 га, ОСОБА_7 і ОСОБА_4 - 0.0092 га та ОСОБА_5 - 0,0516 га (а.с. 113-133).
З довідки Головного управління земельних ресурсів за № 3159 від 04.10.2007 року вбачається, що державний акт на право власності на земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_1 в м. Києві не видавався (а.с.46).
5 липня 1994 року на підставі Акта встановлення і погодження меж землекористування по АДРЕСА_1 були виконані та встановлені межі землекористування \а.с. 92\, які були погоджені та підписані співвласниками будинку 42.\а.с.92\
Відповідно до бази даних земельного кадастру ОСОБА_3, відповідно до зовнішніх меж землекористування земельної ділянки 69:181:013, користується земельною ділянкою площею 325,20 кв.м. \а.с. 91\, та за яку сплачується земельний податок з 01.01.1999 р., відповідно до довідки ДПІ у Солом»янському районі м. Києва.
ОСОБА_5, відповідно до бази даних земельного кадастру до зовнішніх меж землекористування користується земельною ділянкою, яка облікується за № 69:181:016,має площу 531 кв.м. та за яку він сплачує земельний податок з 01.01.1999 р. \а.с. 188\
Не приймаючи до уваги акт встановлення і погодження меж землекористування від 5 липня 1994 року, суд першої інстанції виходив з того, що такий порядок землекористування ущімлює права позивачів та не дає можливість належно користуватись своєю частиною будинку.
Однак такий висновок суду суперечить вимогам ст.. 377 ЦК України та ч. 2 ст. 120 ЗК України, відповідно до яких у разі набуття права власності на жилий будинок, який розташований на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій він розміщений на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Попередній власник 1\4 частини будинку ОСОБА_11, яка була ним передана в дар позивачам ОСОБА_4 17 квітня 2009 року, з 1994 року жодним чином не оспорював вказаний вище акт установлення і погодження меж землекористування від 05 липня 1994 року.
Крім того, судом першої інстанції не враховано, що за частиною будинку, яку позивачі ОСОБА_4 прийняли в дар, в кадастровому плані Державного земельного кадастру рахувалась земельна ділянка № 69-181-012.\а.с. 4, 190\ Крім того межі цієї земельної ділянки визначені на місцевості.
Не враховано судом першої інстанції і те, що між співвласниками будинок був фактично поділений, відповідно до їх часток у спільній власності, а саме зроблені окремі квартири, з окремими входами та комунікаціями, що підтверджується і висновком експертизи № 123\134\09 від 30 грудня 2009 року.
Враховуючи наведене є всі підстави для скасування в цій частині рішення суду та постановлення нового, яким належить у задоволенні позову відмовити.
Також відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК підлягають до перерозподілу понесені сторонами судові витрати, як в суді першої, так і апеляційної інстанції .
Так з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з кожного на користь ОСОБА_7 підлягають частковому відшкодуванню, понесені нею витрати в суді першої інстанції а саме по 42,25 грн. судового збору та по 60 гривень витрат на ІТЗ.
З ОСОБА_7 та ОСОБА_4, кожного на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підлягає до стягнення по 2 грн. 12 коп. судового збору та по 60 гривень, витрат на ІТЗ за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 120 ЗК України, ст.. 377 ЦК України, ст..ст. 301, 306, 311, 314-316 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 30 квітня 2010 року в частині визначення порядку користування земельною ділянкою та стягнення судових витрат скасувати, та постановити в цій частині нове рішення наступного змісту.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельною ділянкою, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_4, кожного, на користь ОСОБА_3 по 2 гривні 12 копійок судового збору та по 60 гривень витрат на ІТЗ за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а всього по 62 гривні 12 копійок.
Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_4, кожного, на користь ОСОБА_5 по 2 гривні 12 копійок судового збору та по 60 гривень витрат на ІТЗ за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а всього по 62 гривні 12 копійок.
Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_3 ,кожного, на користь ОСОБА_7 по 42 гривні 25 копійок судового збору та по 60 гривень витрат на ІТЗ, за розгляд справи в суді першої інстанції, а всього по 102 гривні 25 копійок.
В іншій частині рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 30 квітня 2010 року залишити без змін.
Рішення може бути оскаржене до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги на протязі двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий Судді