02 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/4046/23 пров. № А/857/25665/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Запотічного І.І., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року (ухвалене головуючим - суддею Остап'юк С.В. у м. Івано-Франківськ) у справі № 300/4046/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним дії та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:
визнати протиправним дії та зобов'язати зарахувати страховий стаж в подвійному розмірі за період з 07.12.1982 до 17.01.2023 та здійснити з 17.01.2023 перерахунок та виплату пенсії.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що з 17.01.2023 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В подальшому відповідач за відсутності на те підстав протиправно здійснив перерахунок пенсії та при здійсненні перерахунку не зарахував період роботи з 07.12.1982 до 17.01.2023 в подвійному розмірі. Вважає, що оскільки в період з 07.12.1982 до 17.01.2023 працювала в інфекційних закладах охорони здоров'я - в бактеріологічних лабораторіях, посадах на яких відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" дає право для зарахування стажу роботи в подвійному розмірі.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 без врахування до страхового стажу періоду роботи в Комунальному некомерційному підприємстві "Центральна районна лікарня Калуської міської ради Івано-Франківської області" з 07.12.1982 до 17.01.2023 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 17.01.2023 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи в Комунальному некомерційному підприємстві "Центральна районна лікарня Калуської міської ради Івано-Франківської області" з 07.12.1982 до 17.01.2023 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач з 17.01.2023 провів перерахунок пенсії позивача. Однак доказів про зарахування періоду роботи позивача з 07.12.1982 до 17.01.2023 в подвійному розмірі та доказів про наявність підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача суду не надав. Відтак дії відповідача є протиправними щодо здійснення з 17.01.2023 перерахунку пенсії позивача без врахування до страхового стажу періоду роботи з 07.12.1982 до 17.01.2023 в подвійному розмірі.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що позивачу ОСОБА_1 17.01.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначило пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за № 2631-2262/П-02/8-0900/23 від 10.04.2023 заява позивача про призначення пенсії за віком опрацьовувалась за принципом єдиної черги Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківської області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганської області. Страховий стаж складав 59 років 1 місяць 18 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,59083). Заробітна плата врахована за період з 01.07.2000 до 31.12.2022 (згідно даних персоніфікованого обліку). Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати склав 0,94629.
Страховий стаж становить 40 років 4 місяці 19 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,40333). Розмір пенсії позивача з 17.01.2023 складає 4879,65 гривень, в тому числі: - 4 670, 35 гривень - розмір пенсії за віком; 209, 30 гривень - доплата за понаднормативний стаж (10 років).
Листом від 20.03.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області встановило переплату пенсії позивачу в сумі 5 137, 64 гривень за період 01.02.2023 до 31.03.2023 у зв'язку з тим, що при первинному призначенні внесено спеціальний стаж роботи в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 07.12.1982 по 31.12.2011. Відповідно до матеріалів пенсійної справи та результатів акту перевірки документів про пільговий стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років в Комунальному некомерційному підприємстві "Центральна районна лікарня Калуської міської ради Івано-Франківської області" від 07.03.2023 №0900-4403-1/1710, право на статтю 60 у позивача відсутнє. При зменшенні спеціального стажу роботи розмір пенсії змінився і становить 4 879, 65 гривень.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 без врахування до страхового стажу періоду роботи в КНП "Центральна районна лікарня Калуської міської ради Івано-Франківської області" з 07.12.1982 до 17.01.2023, позивач звернулася до суду з позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 637 від 12.08.1993 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 3 даного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Згідно пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відтак, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності відповідних записів у трудовій книжці стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, архівними установами. У випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються довідки підприємств, установ, організацій, виписки із наказів, особові рахунки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» за №301 від 27.04.1993 передбачена відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 09.08.2019 у справі № 654/890/17.
Апеляційним судом встановлено та вбачається з записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , довідки Комунального некомерційного підприємства "Центральна районна лікарня Калуської міської ради Івано-Франківської області" за № 351 від 15.02.2023 ОСОБА_1 працювала на посаді фельдшера-лаборанта бактеріологічної лабораторії Калуської ЦРЛ з 07.12.1982 до 18.02.1992. З 18.02.1992 до 07.02.1994 - на 0,5 посади лікаря-лаборанта - імунолога бактеріологічної лабораторії. З 07.02.1994 до 01.05.1999 працювала на 0,5 посади лікаря - лаборанта імунолога та на 0,5 посади лікаря - бактеріолога бактеріологічної лабораторії. з 01.05.1999 до 02.01.2003 - на 0,5 посади лікаря - лаборанта імунолога та на 0,5 посади лікаря - бактеріолога бактеріологічної лабораторії поліклінічного відділення Калуського ТМО. З 02.01.2003 до 01.02.2005 - на посаді лікаря - бактеріолога бактеріологічної лабораторії поліклінічного відділення Калуського ТМО. З 01.02.2005 до 01.09.2005 - на посаді лікаря - бактеріолога бактеріологічної лабораторії поліклінічного відділення районної лікарні Калуської районної ради. З 01.09.2005 до 11.06.2007 - на 0,5 посади лікаря - бактеріолога бактеріологічної лабораторії центральної районної поліклініки та на 0,5 посади лікаря - бактеріолога клініко - діагностичної лабораторії стаціонарного відділення Калуської ЦРЛ. З 11.06.2007 до 02.01.2008 - на 0,5 посади лікаря - бактеріолога та на 0,5 посади лікаря - лаборанта клініко - діагностичної лабораторії центральної районної поліклініки Калуської ЦРЛ. З 02.01.2008 до 01.01.2009 року - на 0,5 посади лікаря - бактеріолога бактеріологічного відділу та на 0,5 посади лікаря - лаборанта з клінічної біохімії біохімічного відділу клініко-діагностичної лабораторії центральної районної поліклініки Калуської ЦРЛ. З 01.01.2009 до 01.01.2011 року працювала на 0,5 посади лікаря - бактеріолога бактеріологічного відділу та на 0,5 посади лікаря-лаборанта з клінічної біохімії біохімічного відділу клініко-діагностичної лабораторії комунального закладу "Районна лікарня Калуської районної ради". З 01.01.2011 до 01.01.2012 - на 0,5 посади лікаря - бактеріолога бактеріологічного відділу та на 0,5 осади лікаря - лаборанта біохімічного відділу клініко-діагностичної лабораторії центральної районної поліклініки Калуської ЦРЛ.
З 01.01.2019 Комунальний заклад "Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області" реорганізовано на комунальне некомерційне підприємство "Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області".
З 18.06.2021 Комунальне некомерційне підприємство "Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад" перейменовано на Комунальне некомерційне підприємство "Центральна районна лікарня Калуської міської ради Івано-Франківської області".
За період роботи позивач перебувала у відпустках: з 04.04.1986 до 07.02.1987 - по догляду за дитиною віком до 1-го року; з 07.02.1987 до 07.08.1987 - по догляду за дитиною віком до 1,5 року; з 06.03.1991 до 28.01.1993 - по догляду за дитиною віком до 2 - х років. До роботи приступила з 18.02.1992.
У відпустках без збереження заробітної плати позивача перебувала: з 05.05.1997 до 08.05.1997; з 01.06.1998 до 05.06.1998; з 19.11.2003 до 20.11.2003; з 23.06.2004 до 25.06.2004; з 30.08.2005 до 31.08.2005.
Згідно довідки за № 84 від 20.02.2023 позивач з 01.01.2012 до 01.11.2017 працювала на 0,50 посади лікаря-бактеріолога бактеріологічного відділу та на 0,50 посади лікаря-лаборанта біохімічного відділу клініко-діагностичної лабораторії комунального закладу "Районна лікарня Калуської районної ради". З 01.11.2017 працює на 0,50 посади лікаря-бактеріолога бактеріологічного відділу клініко-діагностичної лабораторії КНП "Калуська міська лікарня Калуської міської ради".
За період роботи позивач перебувала у відпустках без збереження заробітної плати: 10.05.2013, 17.10.2013, 12.12.2014, 17.03.2015, 19.05.2015, 25.05.2015, 29.05.2015, 09.10.2015, 12.10.2015, 17.06.2016, 17.10.2016, 27.12.2016.
З 28.10.2019 комунальний заклад "Районна лікарні Калуської районної ради" реорганізовано шляхом перетворення в КНП "Районна лікарня Калуської районної ради". З 24.02.2021 Комунальне некомерційне підприємство "Районна лікарня Калуської районної ради" перейменували на Комунальне некомерційне підприємство "Калуська міська лікарня Калуської міської ради".
Колегія суддів звертає увагу, що посада лікаря-бактеріолога відноситься до посад, що дає право на підвищення посадового окладу за шкідливі та важкі умови праці у зв'язку з проведеннями досліджень з живим збудником небезпечних інфекційних захворювань, з вірусами, які викликають ці захворювання пункту 2.19 Додатку 3, з використанням хімічних речовин, віднесених до алергенів згідно Додатку 7 та підпункту 2.4.5 наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я від 5 жовтня 2005 року №308/519 "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення" до цього наказу.
Згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України від 19.07.1995 "Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб", розробленого на виконання статті 28 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" холера, черевний тиф та паратифи, дизентерія, ієрсініози, дифтерія, менінгіт, кашлюк відносяться до небезпечних інфекційних хвороб.
Бактеріологічний відділ клініко-діагностичної лабораторії виконує вище зазначені дослідження з живим збудником небезпечних інфекційних захворювань що згідно з наказом МОЗ України відносяться до особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, тому робота в даному відділу прирівнюється до роботи в інфекційних закладах (відділеннях) і зараховується до стажу в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , довідкою Комунального некомерційного підприємства "Центральна районна лікарня Калуської міської ради Івано-Франківської області" за № 351 від 15.02.2023 та довідкою за № 84 від 20.02.2023 підтверджено, що позивач працювала в бактеріологічних лабораторіях на різних посадах, в тому числі на посаді лікаря-бактеріолога, робота в яких прирівнюється до роботи в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я і зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
01 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Згідно пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та в силу приписів пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22.
Верховний Суд у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що наявність порушення прав позивача з боку відповідача щодо не зарахування періодів роботи позивача в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я з 07.12.1982 до 17.01.2023 в подвійному розмірі. Відповідач з 17.01.2023 провів перерахунок пенсії позивача. Доказів про зарахування періоду роботи позивача з 07.12.1982 до 17.01.2023 в подвійному розмірі та доказів про наявність підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача суду не надав. Як наслідок, є протиправними дії відповідача щодо здійснення з 17.01.2023 перерахунку пенсії позивача без врахування до страхового стажу періоду роботи з 07.12.1982 до 17.01.2023 в подвійному розмірі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі № 300/4046/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді І. І. Запотічний
З. М. Матковська